1.Вимоги до зол, що використовуються у виробництві бетонних і збк.

Для застосування золи у виробництві будівельних матеріалів переважніше застосовувати систему пневмоудаленія золи , яка дозволяє постачати золу споживачам в сухому вигляді , з меншим вмістом незгорілих частинок і запобігати її змерзання у відвалах взимку.

Найбільш ефективними золоуловителями є електро - фільтри. В даний час установки для сухого золовидалення встановлені на ряді теплових електростанцій , а кількість вловлюється золи перевищує 10 млн. т на рік.

Зола - винесення являє собою тонкодисперсний матеріал, що складається в основному з частинок розміром 5 ... 100 мкм. Важливими показниками якості золи є її дисперсність і гранулометричний склад. Питома поверхня зол -винесення становить 1000 ... 4000 см2 / г. Золи , що містять більшу кількість залишків незгорілого палива , мають більш високі значення питомої поверхні .

Гранулометричний склад зол коливається в широких межах: розміри зерен 1 ... 200 мкм. У золах -винесення вміст фракції більше 85 мкм зазвичай не перевищує 20 %. Близько 50 % частинок золи мають зазвичай розміри 30 ... 40 мкм. Більші золи утворюються при підвищеному вмісті в мінеральній частини палива оксидів - плавнів Сао і Fе2О3 .

Різні фракції золи мають різні дійсну і середню щільності , що пояснюється хіміко- мінералогічним складом і формою частинок. Великі фракції мають підвищений вміст А12O3 . Щільність частинок зменшується із зростанням в них змісту коксових частинок. У міру збільшення крупності зерен зміст незгорілих часток зростає. Середня насипна щільність золи становить 600 ... 1100 кг/м3 , істинна щільність - 1800 ... 2400.

Для золи характерно значний вміст часток з дрібними замкнутими порами. Загальний обсяг часу може досягати 60 % обсягу частинок золи. Високий вміст мікропор в золі обумовлює високе значення її дійсної питомої поверхні .

Золи поділяються на висококальціевие ( СаО > 20 %) і нізкокальціевие ( СаО < 20 %). Для перших переважаючими є кристалічні фази , для других - скло і аморфізованное глиниста речовина . Висококальціевие золи , в свою чергу , ділять на нізкосульфатние ( SO3 < 5 %) , одержувані при спалюванні вугілля і торфу , і сульфатні ( SO3 > 5 % ) - при сжига ¬ нії сланців.

2.Шлакоситали. Сировина, технологія, властивості.

Шлакоситали — це різновид склокристалічних матеріалів, які виготовляють направленою кристалізацією шлакових стекол. До складу шихти входять грануль¬ований доменний шлак, кварцовий пісок та каталізатори кристалізації (сульфат натрію, кремнефторид натрію, оксиди й сульфіди хрому, титану, мангану, цинку, феруму тощо).

Виробництво шлакоситалів складається з двох основних етапів: перший - одержання шлакового скла й формування з нього виробів; другий - термічна об¬робка виробів, внаслідок якої утворюється склокристалічна структура. Розмір ут¬ворених кристалів 0,1...3,0 мкм, а вміст їх - 60...70%.

Із шлакових розплавів, що підлягають направленій кристалізації, методом пресування виготовляють плити завтовшки до 15 мм і розмірами від 100x100 до 1500x3000 мм, шліфовані плитки завтовшки 10...20 мм і розмірами від 200x200 до 300x300 мм з обробленими бічними гранями.

Шлакоситали виготовляють білого й темно-сірого кольорів; їм можна нада¬ти будь-якого кольору додаванням до відбіленої скломаси відповідних барвників. Поверхню шлакоситалів можна зафарбувати кольоровими керамічними фарбами.

Труби діаметром до 500 мм виготовляють методом безперервного форму¬вання з пластичного шлакоситалового листа, який згортають за допомогою трубоформувального пристрою з одночасним зварюванням шва та калібруванням труби спеціальними жолобчастими роликами