Отже, логічна структура судження складається із суб’єкта S, предиката Р і логічної зв’язки «є /не є».

Схематично це записується у вигляді такої формули:

«S є Р» або «S не є Р»

«S» і «Р» називаються термінами судження. У наведе- них прикладах суб’єктами будуть поняття «квадрат» і «природний супутник», предикатами – «геометрична фі- гура», «планета», а логічною зв’язкою – слова «є» і «не є».

2. Судження і речення

Оскільки судження є однією із форм абстрактного мис- лення, то його матеріальним втіленням, матеріальною реа- лізацією є мова, конкретніше – речення. Але хоча будь-

яке судження реалізується у реченні, не всі речення ви-

ражають судження. Із усієї множини речень (розповідні,

питальні, окличні) лише розповідні виражають суджен-

ня. Наприклад, суджень не виражають речення: «Хто сьо-

годні спізнився на лекцію?», «Принеси книжку!»

Визначивши, що кожне судження неодмінно виражаєть- ся у розповідному реченні, цілком слушно виникає питан- ня: «Що розуміється під судженням: думка поза мовними засобами, які її виражають, чи думка разом із засобами її мовного втілення?».

З цього приводу в історії логіки існують дві точки зору. Перша точка зору розглядає судження як висловлювання, як речення, тобто думку разом з її мовними засобами ви- раження. Відповідно до цієї точки зору одна й та ж сама думка, яка втілена у реченнях різних мов (наприклад, українській, німецькій, англійській тощо) є різними су- дженнями. Наприклад, речення «Він є студентом», «Er ist ein student», «He is a student» повинні розглядатися як різні судження.

Друга точка зору полягає у тому, що судження розгля- дається у відволіканні від мовних засобів його вираження,

як «пропозиція в абстрактному смислі». Тоді речення:

«Він є студентом», «Er ist ein student», «He is a student»

є одним і тим самим судженням, незалежно від того, яке мовне втілення воно має. У такій трактовці судження є

тим спільним, що зберігається у розповідних реченнях при перекладі з однієї мови на іншу.

Кожна з цих точок зору має право на існування в зале- жності від конкретних завдань дослідження. Тому надалі будемо користуватися і терміном «судження», і терміном

«висловлювання», і теміном «речення».

Співвідношення «речення», «судження» і «висловлю-

вання» розглядається ще й у такій площині. Оскільки ре- чення розглядається як знак, то знак, з точки зору семан- тики, повинен мати смисл і значення. Виявляється, що смислом розповідного речення (як знака) є судження (тоб- то, думка, зафіксована у реченні) або інформація, яку несе в собі речення («щось про щось стверджується або запере- чується»), а значенням – оцінка відповідності речення тому, про що говориться у реченні (тобто, «істина» чи «хиба»). Зазначене дає можливість сформулювати таку де- фініцію:

В и с л о в л ю в а н н я – це речення1, смислом яко- го є судження, а значенням – такі логічні об’єкти, як «істина» або «хиба»».

Оскільки традиційна логіка досліджує форми мислення, розглядає їх як своєрідні способи освоєння відображення дійсності, то в ній йдеться про «поняття», «судження», «умовивід» як форми мислення.

Сучасна ж логіка, як другий етап логіки у розвитку єдиної логічної науки, бере до уваги мову як втілення ми- слення, або іншими словами, досліджує смисловий бік мо- ви і різних її утворень (виразів). Тому у сучасній логіці го-

ворять не про «поняття», «судження», «умовивід», а про «терміни», «висловлювання», їх комбінації і відношення

(тобто, про висновки).

Отже, коли у традиційній логіці вживається термін «висловлювання» як рівноцінний терміну «судження»2, то мається на увазі, що висловлювання як об’єкт сучасної ло- гіки може моделювати судження, бути одним із варіантів представлення судження, особливо коли йдеться про су- дження з відношеннями та про складні судження. Все це дає можливість вживати в певних межах терміни «су-

1Тут мається на увазі розповідне речення.

2Замість терміна «категоричне судження» вживають термін «категоричне висловлювання», замість терміна «складне судження» вживають — «складне ви- словлювання».

дження» і «висловлювання» як однопорядкові. Але коли ми говоримо про специфіку дослідження предмета логіки в історично першій частині (традиційній логіці) і в історично другій частині (сучасній або символічній логіці), то необ- хідно враховувати зазначені вище нюанси.

3. Види суджень. Атрибутивні судження.

Розглянемо види суджень. Усю множину суджень можна поділити на дві підмножини: прості і складні судження.

П р о с т и м називають таке судження у якому жодна логічна частина не є окремим судженням. Або простим називається судження, яке не має самостійних частин.

Наприклад, «Книга є джерелом інформації», якщо від-

няти будь-яку частину цього судження («книга», або «дже- рело інформації»), то окремо взята вона не буде суджен- ням, а вихідне судження, як цілісний об’єкт, зруйнується.

С к л а д н и м називається таке судження, яке складається із двох або більше простих суджень, що пов’язані логічними сполучниками, а кожна із його пра- вильних частин буде окремим судженням.

Наприклад: 1. «Марс і Юпітер – це планети Сонячної системи»;

2. «Якщо тіло має меншу питому вагу від води, то во- но не потоне» тощо.

Ці два судження є складними, тому що кожне з них можна розкласти на два простих судження. У 1 судженні:

прості судження «Марс – це планета Сонячної системи», «Юпітер – це планета Сонячної системи» поєднуються логічним сполучником «і». У 2 – «Тіло має меншу пито-

му вагу від води», «Воно не потоне» поєднуються логічним сполучником «якщо, то».

Зупинимося на аналізі простих суджень.

За характером ознаки, яка представлена предика- том судження, розрізняють такі види суджень:

а) атрибутивні; б) судження з відношеннями, або судження про відно-

шення; в) судження існування.

А т р и б у т и в н и м називається таке просте су- дження, предикат якого представляє таку ознаку, як властивість. Можна ще й так визначити атрибутивне су-

дження: «Атрибутивним судженням називається та-

кий вид простих суджень, в яких йдеться про прита- манність предметам якихось властивостей, або про їх відсутність у предмета». Наприклад, «Франція є респу- блікою», «Жоден мій знайомий не має вищої освіти» тощо.

Су д ж е н н я м з в і д н о ш е н н я м и назива- ється такий вид простих суджень, у яких предикат представляє таку ознаку, як відношення між предме-

тами. Наприклад: «Київ розташований вище по Дніпру, ніж Канів», «Мій приятель не знає мого брата» тощо. У

першому судженні стверджується, що відношення «роз- ташований вище по Дніпру» має місце між двома предме- тами «Києвом» і «Каневом». У другому судженні запере- чується, що відношення «знає» має місце між «моїм приятелем» і «моїм братом».

Су д ж е н н я м і с н у в а н н я називається вид простих суджень, у яких предикат виражає наявність

(буття) предмета. Наприклад: «Є люди, які можуть про- гнозувати майбутнє», «Не існує життя на Місяці» тощо.

Упершому судженні стверджується існування людей, здат- них до прогнозування. У другому судженні заперечується наявність живого на такому космічному об’єкті, як Місяць.

Зупинимося на аналізі атрибутивних суджень. Інтерес до атрибутивних суджень у традиційній логіці був викли- каний тим, що вони виступили вихідним матеріалом у по- будові Арістотелем першої теорії логічного висновку – си- логістики. Значною мірою це зумовлювало й те, що решта простих суджень (судження з відношеннями і судження існування) після відповідних синтаксичних реконструкцій тлумачилися як атрибутивні.

Атрибутивні судження поділяються на види на кіль- кістю і якістю.

За якістю виділяють:

Наприклад, «Злочин є суспільно небезпечним вчин-

ком» – сверджувальне судження; «Жоден мій приятель не має посвідчення водія» – заперечувальне судження..

За кількістю розрізняють:

одиничні;

загальні;

часткові атрибутивні судження.

О д и н и ч н и м називається таке атрибутивне судження, у якому суб’єктом виступає одиничне по- няття.

Наприклад: «Автор «Кобзаря» є відомим художником».

З а г а л ь н и м називається таке атрибутивне су- дження, у якому суб’єктом є загальне поняття.

Наприклад: «Трапеція є геометричною фігурою».

Ч а с т к о в и м називається атрибутивне суджен- ня, у якому суб’єкт представляє частину класу дослі- джуваних предметів.

Наприклад, «Деякі книжки мають довідковий характер».

Ці дві типології атрибутивних суджень виділяються у методичних цілях. У практиці міркування вони існують у взаємодії, тому спеціально виділяють типологію атрибути-

вних суджень за «об’єднаним поділом за кількістю і які-

стю»:

З а г а л ь н о с т в е р д ж у в а л ь н и м назива- ється судження, яке за кількістю є загальним, а за які- стю стверджувальним.

Наприклад: «Будь-яка планета має природний су- путник».

Схема загальностверджувального судження така: «Будь-який S є Р».

Позначається цей вид суджень буквою «А».

Це позначення береться від першої букви латинського слова «affirmo» (стверджую). «А» фіксує логічний термін у структурі загальностверджувального судження «Будь- який ... є ...». «S» і «Р» – це дескриптивні терміни. Отже, структуру загальностверджувального судження можна за- писати так: Аsp.

Ч а с т к о в о с т в е р д ж у в а л ь н и м судженням називається таке атрибутивне судження, яке за кількі- стю є частковим, а за якістю стверджувальним.

Наприклад: «Деякі злочини є посадовими».

Схема частковостверджувального судження має та- кий вигляд:

«Деякі S є Р».

Позначається це судження буквою «І».

Це друга голосна буква у слові «Affirmo». «І» виражає логічний термін у структурі частковостверджувального су- дження: «Деякі ... є ...». Отже, частковостверджувальне судження позначається символом: Іsp.

З а г а л ь н о з а п е р е ч у в а л ь н и м називаєть- ся атрибутивне судження, яке за кількістю є загаль- ним, а за якістю – заперечувальним. Наприклад: «Жо-

ден мій знайомий не був серед учасників семінару».

Загальнозаперечувальне судження має таку схему:

«Жоден S не є Р».

Це судження позначається першою голосною буквою у латинському слові «Nego» (заперечую) – «Е». Символ «Е» представляє логічний термін у загальнозаперечувальному судженні: «Жоден ... не є ...».

Записується структура загальнозаперечувального су- дження так: Еsp.

Ч а с т к о в о з а п е р е ч у в а л ь н и м називаєть- ся атрибутивне судження, яке за кількістю є частко- вим, а за якістю заперечувальним. Наприклад, «Деякі мої друзі не були запрошені на свято».

Схема частковозаперечувального судження така:

«Деякі S не є Р».

Позначається це судження другою голосною буквою у слові «Nego» – «О». Символ «О» фіксує логічний термін у частковозаперечувальному судженні: «Деякі ... не є ...».

Структура цього судження записується так: Оsp. Атрибутивні судження можна розглядати як з точки зору

інтенсіоналу, так і з точки зору екстенсіоналу. Попередній розгляд атрибутивних суджень базувався на їх інтенсіональ- ній характеристиці. Тобто, до уваги брався факт притаман- ності або непритаманності предметам якоїсь властивості.

З точки зору екстенсіоналу атрибутивне судження мож- на тлумачити як судження про повне або часткове вклю- чення чи невключення обсягу одного терміна S до обсягу іншого терміна Р.

Наприклад:

1.«Будь-яке дерево – є рослина».

2.«Будь-який квадрат є рівностороннім прямокутни-

ком».

3.«Деякі поети – лауреати».

4.Деякі книжки є підручниками».

5.«Жодний природний супутник не є планетою».

6.«Деякі злочини не є посадовими».

7.«Юпітер є планета».

8.«Місяць не є планетою».

Із позицій екстенсіональної характеристики наведені вище судження можна відповідним способом і у кожному конкретному випадку подати як схему:

1.Wx S(x) Wx P(x) – Asp.

І

Wx P(x)

Wx S(x)

2.Wx S(x) Wx P(x) – Asp.

ІІ

Wx S(x), Wx P(x)

3.Wx S(x) ∩ Wx P(x) – Isp.

ІІІ

4.Wx P(x) Wx S(x) – Isp.

ІV

Wx S(x)

Wx P(x)

6.Wx S(x) ∩ Wx P(x) — Osp.

VI

7. a є Wx P(x) — a є p.

Wx P(x)

а

8. a є Wx P(x) — a не є р.

Wx S(x)

а

Включення або невключення обсягу одного терміна до обсягу другого терміна визначає таке важливе для харак- теристики атрибутивних суджень відношення, як «розпо-

діленість термінів».

Термін S або Р називається р о з п о д і л е н и м у даному судженні, якщо він взятий у повному обсязі.

Н е р о з п о д і л е н и м називається термін, якщо він взятий у неповному обсязі.

Це відношення можна визначити ще й так: «Термін ат- рибутивного судження називається розподіленим, якщо його обсяг повністю включається або повністю виключа- ється із обсягу другого терміна. Термін нерозподілений, якщо його обсяг частково включається або виключається із обсягу другого терміна».

Розподілений термін позначається знаком (+), а не- розподілений – знаком (—).

Узагальностверджувальному судженні, як правило, суб’єкт розподілений, а предикат не розподілений: As+p-.

Винятком для загальностверджувального судження є ситуа- ція, коли і суб’єкт і предикат розподілені: A s+ p+. Ілюст- рацією цього випадку є приклад 2.

Узагальнозаперечувальному судженні і суб’єкт і пре- дикат розподілені: Е s+ p+.

Участковостверджувальному судженні і суб’єкт і предикат, як правило, не розподілені: I s- p-. Але буває виняток, коли в цьому судженні суб’єкт не розподілений, а предикат розподілений: I s+ p+. Переконанням слугує при- клад 4.

Участковозаперечувальному судженні суб’єкт не розпо- ділений, а предикат розподілений: O s- p+ .

Схеми І, II, III, ІV, V, VІ наочно ілюструють відношен- ня розподіленості термінів. Необхідно пам’ятати, що від-

ношення розподіленості термінів є одним із важливих пра- вил при побудові безпосередніх умовиводів1 і особливо такого опосердкованого умовиводу, як «простий категорич- ний силогізм».

Схеми розподіленості термінів І–VІ можна розглядати

як умови істинності чи хибності для атрибутивних су-

1 Тут маються на увазі безпосередні умовиводи, що засновані на перебудові логічної структури категоричного судження як засновку (обернення, перетворен- ня, протиставлення предикату).