540 Педагогіка

спільне відвідування уроків, позакласних та позашкільних занять, за­лучення до різних видів контролю голів предметних комісій, мето­дичних об'єднань, досвідчених учителів-предметників, класоводів. класних керівників.

Розгляд контролю як системи у функціональній площині дає мож­ливість виділити у ньому такі основні етапи: визначення мети, скла­дання плану перевірки, відбір форм і методів контролю, об'єктивна оцінка відповідності об'єкта контролю нормативним вимогам, фор­мування висновків та пропозицій щодо шляхів усунення можливих випадків невідповідності, контроль за виконанням цих пропозицій. Загальноприйнятими вимогами до внутрішньошкільного контролю визнаються: його індивідуальний характер, систематичність, об'єк­тивність, взаємодоповнюваність форм його проведення, диференці­йований підхід до об'єктів контролю за умови збереження об'єктив­ності та єдності вимог суб'єктів контролю.

Залежно від мети розрізняють такі види внутрішнього конт­ролю: 1) персональний (стосується всебічної педагогічної діяльності вчителя або одного із її аспектів); 2) фронтальний (передбачає ви­вчення стану викладання окремих предметів в усіх або окремо взя­тих класах або такого ж способу вивчення стану виховної роботи у них); 3) класно-узагальнюючий (спрямований на вивчення рівня знань та вихованості учнів окремого класу, стану роботи у ньому класного керівника та вчителів-предметників); 4) тематичний (ставить за мету перевірку роботи всього педагогічного колективу, що стосується ви­рішення певної педагогічно важливої проблеми); 5) оглядовий (вико­ристовується для перевірки стану шкільної документації, готовності класних приміщень до нового навчального року тощо).

Використовуються такі форми внутрішньошкільного конт­ролю: 1) колективна, 2) самоконтроль, 3) взаємоконтроль, 4) адміні­стративний плановий контроль, 5) адміністративний регулювальний (позаплановий) контроль.

Із видами та формами внутрішньошкільного контролю пов'язані такі його методи: спостереження, опитування, перевірка докумен­тації, тестування, ретроспективний розбір (оцінка діяльності на­вчального закладу за результатами роботи у попередні роки з ураху­ванням суджень колишніх випускників та викладачів, у яких випус­кники школи навчаються чи навчалися).

За критерієм послідовності розрізняють такі види внутрішньош­кільного контролю: попередній, поточний, проміжний, підсумковий, епізодичний та періодичний.

Розділ 5. Школозновство 541

Однак розкриті нами види, форми, методи внутрішньошкільного контролю, що склалися в умовах авторитарної педагогіки, були орі­єнтовані на об'єкти контролю, які розглядалися як стабільні системи лінійного розвитку. Вважалося, що вся сукупність педагогічних чин­ників за умови належного контролю здатна спрацювати на основі ви­значених стандартів як добре відлагоджений годинниковий механізм. Насправді ж у багатьох випадках це було далеко не так. Жорсткі рамки контролю сковували творчу ініціативу тих педагогів, які прагнули не­традиційного вирішення назрілих педагогічних проблем, нерідко при­мушували витрачати енергію на виконання різноманітних формальнос­тей, пов'язаних із численними перевірками, інколи йти проти власних професійних уподобань. Не в кращому стані залишалася і контролю­юча підсистема, оскільки їй теж доводилося залишатися „коліщатками та гвинтиками" громіздкої управлінської системи, яка „з'їдала" час та енергію для творчої діяльності. Процеси гуманізації та демократизації, які започаткувалися в освіті у кінці 80-х pp. XX ст., не зачепили глибин­ні основи авторитарної педагогіки, оскільки виявилися „верховим ві­терцем". Далися взнаки відсутність необхідної методологічної основи, яка б дозволяла розглядати будь-який об'єкт управління як унікальну складно організовану нестабільну систему, якій властиві власні вну­трішні тенденції саморозвитку. Не було й відповідного досвіду.

Педагогічний менеджмент, який сьогодні приходить у систему внутрішньошкільного управління, вимагає поглиблених знань з низ­ки людинознавчих дисциплін: філософії сучасної освіти, акмеології, психології, психотерапевтики, теорії управлінських систем та ін. не лише від членів адміністрації навчального закладу, а й від кожного педагога, який певним чином є керівником учнівського колективу.

Погляд на кожного вчителя та учня як на унікальні складно органі­зовані нестабільні системи, які здатні найповнішим чином самоактуалі-зуватися не тільки під впливом зовнішніх умов та стимулів, скільки під впливом внутрішніх, вимушує змінити стиль та характер взаємовідно­син між адміністрацією навчального закладу та вчителями, з одного бо­ку, а з іншого - між педагогами та учнями. А це в умовах педагогічного менеджменту не може не вплинути на якісні та кількісні характеристи­ки внутрішньошкільного контролю, його види, форми і методи.

Наприклад, загальновизнана раніше як обов'язкова підконтроль-ність роботи кожного члена педагогічного колективу в нових умовах втрачає свою категоричність, оскільки немає потреби витрачати час та енергію як суб'єкта контролю, так і його об'єкта, коли йдеться про роботу досвідчених творчо працюючих педагогів, які забезпечують