548 Педагогіка

організаційного, науково-методичного, дидактичного, кадрового, мате­ріально-технічного, фінансового; 8) пропозиції щодо змісту і термінів здійснення контролю за ходом експерименту. До такої заяви додаються: 1) підтвердження згоди на проведення експерименту навчальними за­кладами, а також органами управління освітою, яким вони безпосеред­ньо підпорядковані; 2) експериментальні навчальні плани, програми, книги (інші рукописи), за якими здійснюватиметься навчально-вихов­ний процес; 3) інші експериментальні матеріали.

Після отримання висновку експертної комісії про доцільність про­ведення експерименту автор заявки подає програму дослідно-експе­риментальної роботи на затвердження до відповідного органу управ­ління освітою або до Президії АПН України. За умови позитивного висновку експертної комісії визначається база проведення експери­менту, характер і межі змін у діяльності загальноосвітнього навчаль­ного закладу, остаточні терміни проведення експерименту, його ко­шторис, особи, відповідальні за проведення експерименту і його результати, їхні повноваження щодо контролю за ходом дослідно-екс­периментальної роботи.

На період проведення експерименту відповідний орган управління освітою надає навчальним закладам право вносити передбачені про­грамою дослідно-експериментальної роботи зміни у зміст освіти, ме­тоди й форми організації навчання та виховання, режим роботи на­вчального закладу, систему управління ним, штатний розпис (право вводити додаткові штатні одиниці), форми комплектування кадрів і оплати їхньої праці (право доплати до посадових окладів і ставок пра­цівникам, які виконують експериментальну роботу). Загальний конт­роль за ходом експерименту всеукраїнського або регіонального рівнів здійснює орган управління освітою, що видає наказ про його прове­дення, а контроль за ходом експерименту, що проводиться за наказом, виданим на підставі відповідного подання Президії АПН України, здійснюється Міністерством освіти і науки спільно з АПН України.

Розповсюдження інновацій в освіті забезпечується доступом до них освітян шляхом: а) зберігання інформації; б) поширенням інфор­мації про інновації; в) підготовки освітян до застосування інновації. Розповсюдження інновації у системі освіти відбувається за рішен­ням Міністерства освіти і науки України. Таке рішення приймається за підсумками апробації нововведень. Апробації, яка проводиться на всеукраїнському та регіональному рівнях, підлягають не лише іннова­ції, розроблені у системі освіти України, а й ті, які розроблені в інших галузях народного господарства або за кордоном.

Розділ 5. Школозновство 549

Інноваційна освітня діяльність на рівні загальноосвітнього за­кладу. До інноваційних закладів освіти прийнято відносити ті, у яких педагогічний та учнівський колективи експериментують, апробу­ють чи впроваджують нові педагогічні системи, ідеї, теорії, методики та технології. За характером сприйнятливості інноваційних освітніх змін загальноосвітні заклади поділяють на такі категорії: реактивні, активні, активно-адаптовані, часткові, системні.

Реактивні - важко сприйнятливі до інноваційних змін, реагують на них під тиском обставин.

Активні - прагнуть до змін, уміють їх прогнозувати в межах свого навчального закладу.

Активно-адаптовані - орієнтуються лише на часткові зміни, що у гірших випадках може породжувати неузгодженість нововведень на різних ступенях освіти.

Часткові - заклади, які не орієнтуються на загальний позитивний результат, оскільки звертається увага на окремі сторони педагогічного процесу (наприклад, інновації лише в певній групі класів).

Системні — загальноосвітні заклади, в яких нововведення розрахо­вані на загальносистемний позитивний результат.

Такий розподіл загальноосвітніх закладів засвідчує, що іннова­ційною педагогічною діяльністю у ньому можуть бути охоплені, в одних випадках - окремі педагоги, в других - групи вчителів, у тре­тіх - увесь педагогічний колектив. Інноваційна спрямованість роботи кожного вчителя визначається такими критеріями педагогічних ін­новацій:

1. новизни (розрізняють абсолютний, локально-абсолютний, суб'єк­ тивний рівні новизни);

2. оптимальності (передбачає досягнення високих результатів за умови найменших витрат часу та засобів);

3. результативності та ефективності (враховує стабільність пози­ тивних результатів педагогічної діяльності);

4. можливості творчого застосування у масовому досвіді (придат­ ність апробованого досвіду для масового впровадження у педаго­ гічну практику).

Кожний член педагогічного колективу в процесі інноваційної ді­яльності може виступати як автор, дослідник, користувач нових педа­гогічних ідей, теорій, концепцій, методик і технологій. Управління ін­новаційним процесом вимагає від адміністрації навчального закладу аналізу та оцінки введених учителями педагогічних інновацій; ство­рення умов для їхньої успішної реалізації; відбору та застосування на