558 Педагогіко

підсвідомих установках поведінки підростаючої людини, у „спала­хах" її інтуїції, тобто у тих якостях, які „лінійно" не простежуються. Результати таких спостережень теж потрібно включати до механізму педагогічного прогнозування, який в основному базується на вияв­ленні рівнів конструктивної чи деструктивної активності вихованця в основних сферах його життєдіяльності.

Принцип природовідповідності. Розбудовуючи інноваційну педа­гогічну систему на основі принципу природовідповідності, слід, на нашу думку, в доповнення до сказаного звернути увагу на створення функціональної системи його реалізації. Така система, окрім згаданої психолого-педагогічної діагностики природних потенціалів розвитку дитини, повинна включати механізми цього розвитку, визначення результативності та корекції його на основі внутрішньозакладених тенденцій об'єкта педагогічного впливу. Дамо деякі характеристики складників цієї системи, поглянувши на них крізь „магічний кристал" синергетики, що руйнує окремі стереотипи, які формувалися упро­довж тривалого часу під впливом „лінійного" мислення.

Насамперед це стосується психолого-педагогічної діагностики природних потенціалів розвитку дитини. Склалося стереотипне вра­ження, що на їхній основі визначається характер розвитку особистості впродовж усього життя. У той же час дослідження біологів стверджу­ють, що на різні періоди людського життя в організмі закладені різні генетичні програми, і не виключено, що „гени геніальності" можуть реалізуватися у похилому віці у людини доволі посередніх здібнос­тей. Таким чином, результати первинної діагностики - це далеко не берег ріки, це - берег океану, з якого інший берег не проглядається.

По-друге, „пробуджуюча" сила педагога, зрештою, всієї педагогіч­ної системи, полягає не стільки у створенні умов для розвитку під­ростаючої людини згідно з її внутрішньо закладеними потенціалами, скільки у створенні самого механізму „пробудження" цих потенціа­лів. Якщо ж говорити про саме середовище розвитку, то воно повинно мати змінний, динамічний характер за своєю суттю, оскільки у про­тилежному випадку форми, які здатні до саморозвитку, деградують. Збагачення такого змінного за своєю внутрішньою суттю середовища веде до збагачення варіантів розвитку учня як нестабільної системи.

По-третє, слід пам'ятати про багатоваріантність шляхів розвитку кожної дитини, навіть якщо виходити з її внутрішньоінтенційних по­тенціалів. Така багатоваріантність, з одного боку, пояснюється різни­ми біфуркаційними змінами системи за умови зміни констант середо­вища, а з іншого боку, завдяки випадковостям, на які так багате життя

Розділ 5. Школознавство 559

кожної людини. Звідси, виховання у підростаючої людини поваги до випадковостей у її житті - це виховання поваги до чергового варіанту свого розвитку, який пропонує доля. Як правило, повторювати це вона не любить.

По-четверте, механізмом розвитку природовідповідного начала в учневі, на нашу думку, повинен стати уже згадуваний нами (Див. пп. 1.3) рефлекс цілі із формуванням відповідного йому рефлексу сво­боди. Технологія формування його описана у цьому ж підрозділі. Од­нак це лише один із варіантів. Кожна інноваційна педагогічна систе­ма може знайти достатньо засобів, щоб створити свій. Але для цього необхідно зважати на кілька важливих моментів. Насамперед необ­хідно виходити з того, що управління об'єктами виховання - це ро­зумне поєднання зовнішнього втручання з внутрішніми тенденціями цього об'єкта. А це означає, що в цьому випадку проблема управління тісно повязується з проблемою самокерованого розвитку. У ході та­кого управління головною стає не сила впливу, а правильна його „ар­хітектура". Вона полягає в тому, що, як стверджує С.Курдюмов, для керівництва та корекції розвитку складноорганізованих нестабільних систем достатнім є збудження внутрішніх тенденцій для того, щоб природа сама сформувала необхідну структуру, тобто, образно кажу­чи, необхідно „усвідомлено ввести флуктуацію", „уколоти" систему в потрібних місцях і тим самим спрямувати її рух. Але спрямувати знову ж таки не куди забажається, а у відповідності з потенційними можливостями цієї системи, оскільки вона е не пасивним інертним матеріалом, а володіє своєю власною „свободою".

Принцип культуровідповідності. Він покликаний доповнити прин­цип природовідповідності й стати протидією „отруті антисоціальнос-ті", яка може роз'їдати основи особистості як системної якості, що опосередковує її взаємодію із соціумом. У пропонованій нами тех­нології (дuв. пп. 1.3) цей принцип знайшов свою реалізацію, з одного боку, в механізмі формування рефлексу цілі підростаючої особистос­ті, а з іншого боку - він закладений у формування екопсихологічної системи підростаючої особистості - того відомого нам внутрішнього психологічного дому, який забезпечує людині відчуття внутрішнього спокою і стабільності (Г.Глотова). Так чи інакше, вважаємо ми, фор­мування такого внутрішнього „дому" на основі родинних, національ­них та загальнолюдських цінностей покликане лежати в основі будь-якої інноваційної педагогічної системи.

Принцип свободовідповідності. Стати суб'єктом свого життя, бути свободоздатним - це, у світлі „магічного кристалу" синергетики, не