572 Педагогіко

Методичний пов'язаний з описом педагогічних дій авторів досві­ду, обґрунтуванням методики вирішення досліджуваної проблеми.

Практичний стосується опису конкретних дій для досягнення ви­соких результатів, виявлення переваг перед масовою педпрактикою. розкриття умов його використання.

Узагальнення на науковому рівні здійснюють наукові працівни­ки та досвідчені методисти; на методичному - методисти обласних інститутів післядипломної освіти, методкабінетів; на практичному - директори навчальних закладів, їхні заступники та вчителі.

Упровадження в педагогічну практику передового педагогіч­ного досвіду. Це надзвичайно тонка і копітка справа, оскільки вона носить творчий характер. В.О.Сухомлинський вважав, що досвід не можна передати, якщо свідомістю того, хто хоче його запозичити, не оволодіє ідея, яка стала джерелом натхнення для творчої праці. А така ідея може оволодіти свідомістю педагога лише тоді, коли якісь залежності між педагогічними явищами він помітить у своїй власній роботі, коли осмислення цих залежностей спонукатиме його шукати щось нове, думати над удосконаленням своєї майстерності. „Досвід уявляється мені садом квітучих троянд, - писав він. - Ось нам тре­ба пересадити цей квітучий кущ із саду на своє поле. Що для цьо­го треба зробити? Насамперед вивчити ґрунт свого поля, додати те, чого в ньому не вистачає. Підготувати цей ґрунт, потім уже переса­джувати. Але як? Разом із ґрунтом, не оголюючи коренів. А що, на жаль, іноді буває? Почув директор школи: в такому-то саду ростуть прекрасні троянди. Посилає вчителів: їдьте, подивіться, привезіть троянду, посадимо на нашому полі, їдуть учителі, милуються пре­красними квітами. Абияк викопують кущ, обрубуючи живі корені, а часом рубають гілки із запашними квітами, привозять додому, вти­кають саджанці й навіть гілки без коренів на своєму полі. Засихають квіти, засихає листя. Дивується директор, дивуються вчителі: що ж це виходить? Усе роблю ніби точно так, як роблять творці передово­го досвіду, а досвід не приживається... нема нічого цінного в цьому досвіді, даремно його розхвалюють, робитимемо все, як і раніше" (Сухомлинський В. О. Розмова із молодим директором // Педагогі­ка: Хрестоматія / Уклад.: А.І.Кузьмінський, В.Л.Омеляненко. - К., 2003. - С. 692-693).

Таким чином, робить висновок В.О.Сухомлинський, директору школи подібно до садівника потрібно ретельно готувати ґрунт для запозичення передового педагогічного досвіду, створеного кращими майстрами педагогічної праці.

Розділ 5. Школознавство 573

Типовими формами і методами втілення передового педагогічно­го досвіду в практику роботи загальноосвітніх закладів залишають­ся авторські курси педагогів-новаторів, школи передового досвіду, опорні школи, науково-практичні конференції, семінари-практикуми, методичні об'єднання, педагогічні читання. Сприяють цьому також випуски відповідних методичних листів, методичних розробок, збір­ників матеріалів конференцій і семінарів, брошур, монографій, букле­тів; публікації статей в освітянських газетах та журналах; організації виставок матеріалів досвіду; оформлення спеціальних стендів у ме­тодкабінетах.

Атестація педагогічних працівників. Атестація педагога -комплексна перевірка його педагогічної діяльності та її результатів, що здійснюється атестаційною комісією з метою визначення рівня кваліфікації педагогічного працівника, і є підставою для претенду­вання на присвоєння вищого кваліфікаційного рівня.

Проводиться вона відповідно до ст. 49 Закону України „Про осві­ту" та регулюється діючим Типовим положенням про атестацію. Метою її є стимуляція професійного росту педагогічних працівни­ків та розвитку їхньої творчої ініціативи. Система атестаційних ко­місій має таку ієрархічну структуру: 1) головна (має повноваження на рівні країни, області, автономії); 2) районна (або окружна, міська (створюється відповідним органом управління освітою); 3) атеста-ційна комісія освітнього закладу (створюється педагогічною радою навчального закладу). Кожна з них діє у межах своєї компетенції. Вищу кваліфікаційну категорію присвоює головна атестаційна ко­місія, першу - районна, другу - атестаційна комісія освітнього за­кладу. За наслідками атестації встановлюються такі кваліфікаційні категорії: „спеціаліст", „спеціаліст II категорії", „спеціаліст І катего­рії", „спеціаліст вищої категорії". Окрім цього, присвоюються педа­гогічні звання: „старший учитель", „майстер виробничого навчання І категорії", „майстер виробничого навчання II категорії", „вчитель-методист" та інші.

Атестація проводиться впродовж майже всього навчального ро­ку, завершуючись у квітні. Впродовж першого - підготовчого її пе­ріоду формується атестаційна комісія; вчителі, які атестуються, озна­йомлюються з умовами та вимогами її проведення. В другий період організовуються теоретичні та дослідницькі кваліфікаційні випро­бування у формах творчого самозвіту, захисту експериментальних розробок, залучення педагога, який атестується, до проведення семі-нарів-практикумів, науково-практичних конференцій, педагогічних