562 Педагогіко

Таким чином, основним завданням методичної роботи є допомога вчителю у створенні індивідуальної творчої лабораторії, в якій би він міг вивчати та впроваджувати у власну педагогічну практику досяг- нення передового педагогічного досвіду, педагогічної та суміжних із нею наук, проводити власні експериментальні дослідження, на основі яких вибудовувати індивідуальний творчий стиль, що дозволяло б йо­му бути на висоті поставлених перед ним освітніх завдань.

З появою в Україні акмеологічних шкіл виникає необхідність у фор­муванні нового типу педагога, який покликаний бути фахівцем з роз­витку дитини засобами предметного навчання, корекційно-розвиваю-чих технологій та технологій розвитку обдарованості й творчості. Він повинен знати і вміло використовувати акмеологічні закономірності досягнення вершин не лише у розвитку підростаючої людини з позицій цілісності її внутрішнього світу, а й акмеологічні технології самороз­витку на шляху професійного самовдосконалення. За таких умов адмі­ністрація освітнього закладу, вчитель та учень у творчому співробітни­цтві покликані забезпечити одне одному успіх власної самореалізації. Зміст та форми методичної роботи у загальноосвітньому за­кладі. Змістова спрямованість методичної роботи визначається таки­ми основними напрямами:

1. Зміцнення методологічних основ професійної діяльності педа­гога за рахунок:

а) вивчення важливих положень філософії сучасної освіти, що пе­ редбачає освоєння: філософських підвалин педагогіки гармонійної ці­ лісності; філософії освіти, заснованої на визнанні пріоритетного зна­ чення ідей педоцентризму, релятивізму і плюралізму; сучасної філо­ софії освіти, заснованої на ідеї поєднання досягнень холістського та індивідуально-плюралістичного напрямів освіти; філософських основ автентичної педагогіки; філософії нестабільності лауреата Нобелів­ської премії І. Пригожина; філософських основ діалогової взаємодії основних суб'єктів освіти (школа діалогу культур); системи філософських принципів субстанціональної єдності та діалогової згоди як мінімальної базової основи сучасної освіти; сучасних філософсько-ме­тодологічних засад вирішення проблем співвідношення традиційно-інформаційної та інноваційно-творчої функцій освіти, формування всебічно розвинутої людини сучасної епохи, розвитку її духовності;

б) ознайомлення з досягненням акмеологічної та суміжних із нею наук (педагогіки, психології, психотерапевтики, сугестології, сугесто- педії, фізіології, генетики та ін.) для розкриття внутрішніх резервних комплексів особистості як вихованця, так і самого вчителя з метою

Розділ 5. Школознавство 563

найповнішої самоактуалізації та досягнення на цій основі вершинних здобутків у руслі автентичної спрямованості обох.

2. Ознайомлення з новітніми освітніми технологіями, методика­ ми, стратегіями, тактиками, методами, прийомами педагогічної діяль­ ності з метою поліпшення якості педагогічного процесу у визначених рамками особистої професійної діяльності.

3. Використання здобутків української національної школи та куль­ тури для формування духовного світу патріота і громадянина Україн­ ської держави.

4. Оволодіння науково-дослідними навичками, які б забезпечува­ ли не лише засвоєння напрацьованого іншими вчителями передового педагогічного досвіду, а й формування власного творчого почерку в педагогічній діяльності.

5. Систематичне інформування про нові нормативні державні до­ кументи та інструктивно-методичні матеріали, які стосуються педаго­ гічної діяльності у загальноосвітніх навчальних закладах.

6. Освоєння методики вивчення ускладнених програмових тем на­ вчальних предметів із відвідуванням відкритих уроків та знайомством із творчою лабораторією колег.

Форми методичної роботи: індивідуальні, групові, колективні.

До індивідуальних форм належать: самоосвіта, індивідуальні консультації, наставництво, творчий звіт, участь у змаганнях „Учи­тель року".

Самоосвіта. Важливими її стимулами є, з одного боку, наявність у педагога потреби у цілеспрямованому поповненні знань, стійкий профе­сійний інтерес до педагогічної теорії та практики, а з іншого боку, участь у роботі шкільних предметних комісій, міжшкільних та районних мето­дичних об'єднань, різного рівня семінарів, науково-практичних конфе­ренцій, педагогічних читань тощо. У процесі самоосвіти виділяють такі ступені послідовних вихідних витків спіралі процесу самоосвіти:

1. елементарна (низька), безсистемна, спонтанна самоосвіта, зу­ мовлена переважно впливом зовнішніх чинників (наприклад, учите­ лю доручено підготувати виступ на засідання методоб'єднання), їй властиві періодичний характер і недостатньо усвідомлена особистіс­ тю потреба в розвитку власних творчих здібностей;

2. допустима (середня) самоосвіта, що базується на осмисленні особистістю багатогранної педагогічної технології, врахуванні внут­ рішніх резервів, усвідомленні тактичної мети діяльності, самоаналізі її результатів та виявленні прагнення вдосконалювати свою професій­ ну майстерність;