568 Педагогіка

Творчі групи вчителів. Найчастіше працюють у закладах ново­го типу (5-10 чол.). Інколи створюються при обласних відділеннях Педтовариства України. Очолюють їх педагоги або науковці творчого складу, які пропагують власні творчі напрацювання, опробовуючи їх не лише в умовах роботи інших навчальних закладів, а й під час ви­вчення різноманітних навчальних дисциплін.

Напрацьовані у творчій групі доробки згодом публікуються у пе­дагогічній пресі, колективних методичних збірниках, пропагуються на семінарах-практикумах, науково-практичних конференціях, педа­гогічних читаннях.

Педагогічні читання. Одна з підсумкових форм науково-мето­дичної роботи. Проводяться як завершальний етап певних науково-педагогічних досліджень. Учасники таких читань виступають перед колегами з доповідями, рефератами, повідомленнями, завдяки яким інформують педагогічний загал про результати своїх досліджень та знайдені шляхи розв'язку досліджуваних педагогічних проблем.

Інколи педагогічні читання присвячуються ювілейним датам жит­тя великих педагогів, використання творчих здобутків яких дозволяє піднести навчально-виховний процес на вищий рівень. Часто ця фор­ма методичної роботи поєднується з бібліографічними оглядами пси-холого-педагогічної літератури, її виставками та виставками відповід­них темі читань творчих напрацювань педагогів.

Науково-практичні конференції (районні, міські, обласні, всеу­країнські) - одна із форм підведення підсумків роботи над досліджу­ваною педагогічною проблемою певного педагогічного колективу або творчих груп педагогів. Переважно проводиться у вигляді пленарного та секційних засідань. На пленарному засіданні розглядається осно­вне коло питань, що стосується досліджуваної проблеми, на секцій­них заняттях - практичні основи її розв'язання. На підсумковому пле­нарному засіданні коротко звітують керівники секцій, обговорюються і затверджуються відповідні рекомендації працівникам освіти.

Семінари-практикуми - форма методичної роботи, завдяки якій роз­криваються теоретичні та практичні основи вирішення проблем навчан­ня, виховання та розвитку підростаючої людини. Можуть проводитися для окремих груп учителів, виховників, класних керівників, керівників гурткової роботи, членів дирекції школи, які відповідають за позаклас-ну та позашкільну роботу. В останні роки практична частина семінару-практикуму найчастіше проводиться у вигляді ділових, рольових, орга-нізаційно-діяльнісних ігор, різноманітних тренінгів. Це допомагає уник­нути формалізму у методичній роботі, підвищити до неї інтерес.

Розділ 5. Школознавство 569

"Педагогічний міст" - це масова форма методичної роботи, яка використовується з метою взаємоознайомлення з досвідом роботи двох педагогічних колективів. Освітні заклади, у яких працюють ці колективи, можуть знаходитися в різних кінцях області. Вибирають вони один одного для взаємного ознайомлення добровільно, керую­чись необхідністю пізнання нового в освоєнні певної педагогічної системи. Питання методики тут на першому місці. Домовляються про день зустрічі спочатку в когось одного, а потім в іншого.

Відбувається знайомство з матеріальною базою школи, відвіду­ються відкриті навчально-виховні заняття, ведуться розмови зі шко­лярами. Пізніше проводиться засідання „круглого стола", упродовж якого розпочинають свою роботу „банки методичних ідей". Почер­гово „банки" кожної зі сторін представляють нові ідеї і відпускають „кредити" на їхнє освоєння. Закінчується зустріч демонстацією твор­чих обдарувань педагогів школи-господаря у вигляді нетривалої кон­цертної частини. Таким чином, праця поєднується з відпочинком.

Через тиждень-два відбувається чергова зустріч, яку організовує інша сторона. Результатами обох зустрічей є не тільки взаємне збага­чення необхідним педагогічним досвідом, а й тривалі міжособистісні зв'язки вчитєлів-предметників, класоводів, вихователів.

„Педагогічні десанти" - надзвичайно яскрава форма пропаганди нових педагогічних, у тому числі методичних ідей. „Педагогічні де­санти" започаткувалися на Рівненщині. Як правило, проводяться в по­ліських північних, віддалених від обласного центру районах.

Відбувається це так. У будь-якій сільській школі чи школі райцен­тру, де тільки дозволяє приміщення, у визначений день зранку збира­ються педагоги району (хто бажає) для творчої зустрічі з „десантни­ками".

Група „десантників" складається з творчої групи учителів облас­ті, яка працює при обласному відділенні Педагогічного товариства України. Як правило, це педагоги, яким є що показати своїм колегам. Вони прибувають у визначений пункт заздалегідь звечора. Зранку во­ни вже - у класних приміщеннях, на робочих місцях. Класи перепо­внені учнями та гостями. Ідуть відкриті навчально-виховні заняття.

Після проведення відкритих навчально-виховних занять усі збира­ються в актовому залі, де для „десантників" створюється можливість розширеної пропаганди власних методичних ідей. Із залу звучать за­питання.

Результатом подібних „десантів" є поповнення складу творчої гру­пи, освоєння нових методичних підходів у навчанні та вихованні.

570

Вивчення і впровадження у педагогічну практику передового педагогічного досвіду. Педагог стає фахівцем своєї справи за умови, коли у нього нагромаджується та сукупність знань, умінь і навичок, які закріплюються у процесі педагогічної діяльності, складаючи його педагогічний досвід. Цей досвід поділяють на недостатній, масовий і передовий.

Недостатній - педагогічний досвід, який ще не оформився у сис­тему, носить фрагментарний характер, у зв 'язку з чим потребує по­дальших напрацювань.

Масовий - той, який властивий для основної маси вчителів і, хоч забезпечує в основному виконання вимог навчальних програм, але по­требує оновлення на основі останніх досягнень педагогічної науки і практики.

Передовий - педагогічний досвід, який відповідає сучасним досяг­ненням педагогічної та суміжних із нею наук, виявляє високу педа­гогічну ефективність, позбавлений медичних та юридичних проти­показань і здатний до засвоєння у системі індивідуальної творчості педагога.

У свою чергу передовий педагогічний досвід поділяють на нова­торський та зразковий (Л.Л.Момот).

Новаторський - педагогічний досвід, загальнотеоретичні поло­ження якого знайшли оригінальне втілення у педагогічній діяльності педагога-новатора, неповторна педагогічна система якого відзнача­ється якісно новими елементами, або якісно новим поєднанням тра­диційних.

Зразковий - педагогічний досвід, який будучи усталеним у педаго­гічній практиці, нагромаджений сумлінними вчителями, педагогічна діяльність яких слугує зразком для колег.

Новаторський досвід може мати дослідницький або раціоналіза­торський характер.

Дослідницький новаторський досвід - досвід, нагромаджений педагогом-новатором у процесі його експериментальної дослідниць­кої педагогічної діяльності.

Раціоналізаторський новаторський досвід - здобутий педаго­гом-новатором досвід у процесі творчого вдосконалення відповідно до сучасних вимог педагогічної теорії та практики освітніх методик та технологій.

Залежно від обсягу теми передовий педагогічний досвід поділяють на комплексний і локальний, а залежно від кількості авторів - на індивідуальний та колективний (Онишків З.М.).

Розділ 5. Школознавство 571

Комплексна оцінка передового педагогічного досвіду здійснюєть­ся за такими критеріями, як: актуальність, новизна, результативність, стабільність, перспективність. Передумовами формування такого до­свіду є: 1) вибір суспільно значимої і посильної для творчого педагога чи педагогічного колективу теми; 2) чітке визначення мети та завдань творчого педагогічного пошуку; 3) здоровий морально-психологіч­ний клімат у педагогічному колективі; 4) моральна, а у випадку ви­робничої необхідності й матеріальна підтримка з боку керівництва; 5) відповідний рівень теоретичної та практичної підготовки педагога-експериментатора або всього педагогічного колективу; 6) можливість наукових консультацій, співробітництво з науковим консультантом; 7) моральне та матеріальне стимулювання педагогічної творчості.

Вивчення педагогічного досвіду, згідно з З.М.Онишківим, про­ходить у кілька етапів:

1. Визначення педагогічної проблеми та об'єкта для вивчення до­ свіду (формування теми досвіду, обґрунтування актуальності, анота­ ція результативності, формування робочої групи для вивчення досві­ ду).

2. Попереднє вивчення досвіду (ознайомлення з об'єктом досвіду, визначення основних його ідей, уточнення методів вивчення).

3. Теоретична підготовка (вивчення теоретичних та методичних положень, що стосуються досліджуваної проблеми, традиційних форм та методів навчально-виховної роботи, визначення новизни до­ свіду, конкретизація його теми, з'ясування педагогічних умов, що за­ безпечують результативність).

4. Основне вивчення досвіду (збір емпіричних матеріалів, вивчення окремих ланок навчально-виховного процесу, проведення контроль­ них зрізів, систематизація та узагальнення матеріалу, виявлення ти­ пового та оригінального).

5. Визначення провідних педагогічних ідей досвіду (зіставлення ре­ зультатів із вихідними положеннями, визначення провідних ідей, ви­ роблення відповідних методичних рекомендацій, оцінка перспектив­ ності досвіду) (Див.: Онишків З.М. Основи школознавства. - Терно­ піль, 1999. - С. 80-81).

Узагальнення передового педагогічного досвіду. Згідно з В.Бон­дарем і М.Красовицьким таке узагальнення відбувається на трьох рів­нях: науковому, методичному і практичному.

Науковий рівень передбачає теоретичний аналіз матеріалів досві­ду, виявлення його суті, розкриття взаємозв'язків між основними ком­понентами.