542 Педагогіка

високу результативність своєї праці. Таких учителів в умовах педаго­гічного менеджменту переводять на так званий режим довіри, вико­ристовують як наставників молодих спеціалістів, залучають до роботи педагогічних консиліумів, розробки перспективних планів розвитку навчального закладу, вирішення проблем, пов'язаних із освоєнням нових педагогічних систем, інноваційних технологій навчання та ви­ховання. Однак найважливішим у роботі з такими людьми є створен­ня для них таких умов професійної діяльності, які б сприяли їхній найповнішій самоактуалізації.

Піддають сумніву в нових умовах також такі властивості внутріш-ньошкільного контролю, як систематичність та системність його на всіх етапах навчально-виховного процесу, якщо це стосується навіть молодих фахівців. Пам'ятаючи застереження Селестена Френе сто­совно того, що ні дорослі, ні діти не люблять, щоб за ними постійно наглядали, слід хоч би час від часу в „контролюючому опікуванні" молодого спеціаліста робити перерви, упродовж яких у нього була б можливість стихійно самоорганізуватися на основі, з одного боку, даних попередньої перевірки та запропонованих дирекцією засобів для розв'язання виявлених проблем, а з іншого боку, на основі внут­рішнього прийняття цих засобів та співвіднесення їх із внутрішньо-інтенційним спрямуванням. Адже, як відомо з психотехнічних сис­тем самовизначення особистості, по-справжньому творчий фахівець здатний лише тоді сприйняти запропоновану зовні ідею, коли зможе відчути або побачити себе у ній. А це не завжди вдається з першо­го разу. Тут нерідко потрібен час і терпеливість педагогічного мене­джера. Інколи для внутрішнього прийняття пропонованих засобів чи ідеї необхідним стає збагачення розрізненими елементами того пер­винного „внутрішнього хаосу", який за деяких умов у ситуаціях ви­падковостей здатний самоорганізовуватись у якісно нові структури, що певним чином і характеризує творчий процес, зокрема, й педаго­гічний. У роботі з молодим фахівцем вичікування далеко не означає бездіяльність як керівника, який бере на себе функції педагогічного менеджера, так і підопічного. Це час для залучення останнього до різ­номанітних форм методичної роботи на перших порах у якості пасив­ного спостерігача. З часом нагромаджені враження стануть основою для нових форм професійної самоорганізації.

У новому баченні постає й така якість контролю, як об'єктивність, оскільки вона завжди відносна і залежить від зайнятих методологіч­них позицій. Адже не секрет, що нерідко зустрічалися і зустрічаються „нерозвинуті відмінники" і „талановиті трієчники", а інформаційна

Розділ 5. Школознавство 543

насиченість навчального процесу поза межами засвоєння таких ком­понентів змісту шкільної освіти, як досвід творчої діяльності та до­свід емоційно-ціннісного ставлення до світу втрачає свій життєорга-нізуючий сенс. В умовах авторитарної педагогічної системи об'єк­тивність завжди носила однобічний характер, оскільки залишалася відображенням вихідної позиції перевіряючого без урахування кон­кретних умов, можливостей та характеру розвитку молодого фахів­ця як індивідуальної педагогічної системи, яка перебуває в динаміці свого становлення, відзначаючись нестабільністю та податливістю до резонансного впливу випадковостей.

В умовах педагогічного менеджменту зникає необхідність у тих ви­дах та формах контролю, які проводяться заради самого контролю та у перевірках задля перевірок. Наприклад, доречними залишаються та­кі форми внутрішнього контролю, як: самоконтроль, взаємоконтроль (коли він проводиться з метою творчого взаємозбагачення фахівців-педагогів однієї спеціалізації), адміністративний регулювальний (по­заплановий) контроль (здійснюється у разі виникнення непередбачу-ваних проблем). Однак такий вид контролю, як адміністративний пла­новий, коли він проводиться тільки через те, що певне питання „давно слухалося" у той час, коли результати діяльності визначеного об'єкта контролю прозоро проглядаються в загальній системі діяльності цьо­го об'єкта, явно викликає сумнів щодо своєї доцільності.

У системі педагогічного менеджменту важливе значення належить таким методам контролю: спостереженню, опитуванню, тестуванню і особливо ретроспективному розбору, який дає змогу побачити ре­зультативність педагогічної системи навчального закладу „на відда­лі років". Однак, як засвідчує досвід, серед усіх методів контролю, як внутрішньошкільного так і позашкільного, контролюючі надають перевагу такому методу, як перевірка документації. Зрозуміло, що в розумних межах він теж доцільний. Однак ці межі часто гіпертро­фуються. Нерідкі випадки, коли перевіряючий вимагає для перевірки конспект уроку в досвідченого педагога, який, за висловом В.О.Су-хомлинського, готувався до уроку все життя.

Таким чином, педагогічний менеджмент у системі внутрішньош­кільного контролю висуває нові вимоги до його суб'єктів:

1. Перенесення центру уваги з проміжних ланок педагогічної діяль­ ності на її кінцевий результат.

2. Вивчення цього результату як системної (емерджентної) власти­ вості, яка не зводиться до простої суми властивостей складових функціональної системи об'єкта контролю.