0. Дати характеристику, що таке метод повторних зусиль виховання сили?

Метод повторних зусиль (МПЗ). Основна характеристика методу: при його використанні вправи з неграничними обтяженнями виконуються з граничною кількістю повторень у 1 підході. Діапазон обтяження, що рекомендується – 4-12 ПМ. Присідання зі штангою на плечах у 3 підходах по 8-12 разів. Вага підбирається таким чином, щоб останнє повторення в кожному підході виконувалося на межі. Використання МПЗ (особливо в діапазоні обтяженні 6-10 ПМ) супроводжується приростом м'язової маси.

Метод повторних (неграничних) зусиль передбачає використання неграничних обтяжень з граничним числом повторень (до відмови). У залежності від величини обтяження, що не досягає максимальної величини, і спрямованості в розвитку силових здібностей використовується строго нормовану кількість повторень від 5-6 до 100 (Метод неграничних зусиль складається з двох методів).

У фізіологічному плані суть методу розвитку силових здібностей полягає в тому, що ступінь м'язових напружень у міру стомлення наближається до максимального (до кінця такої діяльності збільшуються інтенсивність, частота і сума нервово-ефекторних імпульсів, у роботу втягує усе більше число рухових одиниць, наростає синхронізація їхніх напружень) Серійні повторення такої роботи з неграничними обтяженнями сприяють сильній активізації обмінно – трофічних процесів у м'язовій і іншій системах організму, сприяють підвищенню загального рівня функціональних можливостей організму.

Для виховання власне силових здібностей і одночасного збільшення м'язової маси застосовую вправи, виконувані в середньому і варіативному темпі. Причому кожна вправа виконується до явно вираженого стомлення.

Для початківців величина обтяження береться в межах від 40 до 60% від максимуму, для більш підготовлених – 70-80%. Обтяження варто збільшувати в міру того, як кількість повторень в одному підході починає перевершувати задане, тобто необхідно зберігати ПМ у межах 10-12. У такому варіанті цю методику можна застосовувати в роботі як з дорослими, так і з юнаками та спортсменами-початківцями.

Для більш підготовлених, у міру розвитку сили, вага обтяження поступово підвищують до 5-6 ПМ (приблизно до 80% від максимуму).

Для представників «несилових» видів спорту кількість занять у тиждень 2 або 3. Кількість вправ для розвитку різних груп м'язів не повинне перевищувати 2-3 для початківців і 4-7 для більш підготовлених. Інтервали відпочинку між повтореннями близькі до ординарного (від 2 до 5 хв.) і залежать від величини обтяження, швидкості і тривалості руху. Характер відпочинку – активно-пасивний.

Позитивні сторони даної методики: 1) не допускає великої загальної перенапруги і забезпечує поліпшення трофічних процесів завдяки великим обсягам роботи. Одночасно відбуваються позитивні морфологічні зміни в м'язах, виключається можливість травмування.

2) дозволяє зменшити напруження, небажане в роботі з дітьми і підлітками.

0. Дати характеристику, що таке метод статичних (ізометричних) вправ для виховання сили?

Використання статичних (ізометричних) вправ. Статичні вправи – це такі фізичні вправи, у яких м'язові напруги не супроводжуються якими-небудь переміщеннями спортсмена і снаряду. Ці вправи виконуються з максимальною напругою, тривалістю 5-6 с у кожнім підході. У занятті статичні вправи не повинні займати більше 10-15 хв. Максимальний прикладення зусиль до штанги зі свідомо непід'ємною вагою. Використання статичних вправ у незмінному виді більш 1-2 місяців не рекомендується. Статичні вправи в меншому ступені сприяють м'язовій гіпертрофії, чим динамічні.

В деяких літературних джерелах цей шлях називають методом ізометричних напружень. Ізометричні вправи та самоопір з метою розвитку максимальної сили виконуються з напруженням 70-100 % від максимального (на початковому етапі – 70-80 %).

Оптимальна тривалість одноразового напруження складає 4-10 с. розуміло, що чим вище напруження і нижчий рівень тренованості, тим воно повинно бути менш тривалим і навпаки. У першій половині напруження (2-4 с.) зусилля повинно плавно зростати до запланованого, а потім утримуватись на цьому рівні до кінця вправи.

Техніка дихання полягає у неповному вдиху перед початком напруження (3/4 ЖЄЛ), затриманні дихання і повільному видиху у заключній частині вправи.

В одному підході виконують 4-6 напружень, з інтервалами пасивного відпочинку 1-2 хв, під час яких максимально розслабляють м’язи. В серії роблять 2-3 підходи через 4-6 хв комбінованого або активного відпочинку.

Загальний обсяг ізометричних напружень у тренувальному занятті може складати до 15 хв. Протягом тижня ізометричні вправи можуть застосовуватись на 3-4 заняттях.

Метод статичних (ізометричних) зусиль. У залежності від задачі, метод припускає застосування різних по величині ізометричних напружень. У тому випадку, коли стоїть задача розвити максимальну силу м'язів, застосовую ізометричні напруги в 80- 90% від максимуму тривалістю 4-6 сек., 100% – 1-2 сек., якщо ж стоїть задача розвитку загальної сили, використовують ізометричні напруги в 60-80% від максимуму, тривалістю 1 або 2 сек. у кожному повторенні. Звичайно на тренуванні виконується 3-4 вправи по 5-6 повторень кожної відпочинок між вправами 2 хв.

При вихованні максимальної сили ізометричні напруги варто розвивати поступово. Після виконання ізометричних вправ необхідно виконати вправи на розслаблення. Тренування проводиться протягом 10-15 хв.

Ізометричні вправи варто включати в заняття як додатковий спосіб для розвитку сили.

Недолік ізометричних вправ полягає в тому, що сила виявляється в більшій мірі при тих суглобних кутах, при яких виконувалися вправи, а рівень сили утримується менший час, ніж після динамічних вправ.

Метод статичної напруги. Іноді його називають ще і прийомом «ізометричних вправ», але найбільш строгі автори розділяють їх, обґрунтовано затверджуючи, що це різні речі, хоча в тім і іншому випадку відбувається напруга м'яза без зміни її довжини. Однак, наприклад, підйом на біцепс доступної ваги й утримання його в якій-небудь точці (найчастіше найбільш важкої) протягом деякого часу чи спроба зрушити біцепсами нерухомо закріплений гриф штанги - це різні вправи. Першу вправу називають статичною, другу – ізометричною напругою. Ці прийоми використовували багато видатних атлетів для побудови великих м'язів, досягнення рельєфу і великої сили. Переконаним прихильником і пропагандистом статичних і ізометричних вправ був знаменитий цирковий атлет А.Засс, на початку століття створив оригінальну систему вправ з ланцюгами. Дійсний «ренесанс» згадані методи пережили в 60-і роки, коли з легкої руки деяких американських штангістів і метальників представники багатьох видів спорту з різним успіхом захоплювалися цими вправами. Розвиток сили завдяки ізометричним і статичним вправам має свою специфіку: більше збільшується статична сила і менше – динамічна. Це варто враховувати атлетам у своїх тренуваннях.

Більшого ефекту у розвитку максимальної сили можна досягти якщо тренувальному процесі поєднувати вправи ізометричного і динамічного характеру

Статодинамічний метод. Характеризується послідовним сполученням у вправі двох режимів роботи м'язів – ізометричного і динамічного Для виховання силових здібностей застосовують 2-6–секундні ізометричні вправи з зусиллям у 80-90% від максимуму з наступною динамічною роботою вибухового характеру зі значним зниженням обтяження (2-3 повторення в підході, 2-3 серії, відпочинок 2-4 хв. між серіями) Застосування цього методу доцільно, якщо необхідно виховувати спеціальні силові здібності саме при варіативному режимі роботи м'язів у змагальних вправах.

Метод зупинок (інтермедіальний). Він якоюсь мірою поєднує достоїнства статичного і динамічного методів, У процесі виконання вправ в одній чи декількох точках траєкторії робляться зупинки з метою навмисно ускладнити виконання вправи за рахунок подолання інерції. Приклад: при виконанні жиму лежачи зупинити штангу приблизно на 1/3 шляху, дожати, опускаючи, зупинити, опустити на груди. Зупинка триває 1-2 с. Принцип сприяє придбанню рельєфу м'язів і силової витривалості.

Метод утримуваного найвищого скорочення. Метод найвищого скорочення описаний нами вище. Додатковий прийом полягає в тому, щоб утримати найвищу напругу протягом 5 с. У даному принципі використовуються переваги ізометричного і ізотонічного скорочення, що сприяє створенню рельєфу м'язів.