- •1.Предмет, метод та функції політичної економії.
- •2.Сутність, структура продуктивних сил і виробничих відносин.
- •3.Економічні закони, їх об’єктивний характер.
- •4.Основні етапи становлення і розвитку економічної теорії.
- •5.Економічна система: сутність та її основні елементи.
- •6.Сутність, критерії, фактори економічного прогресу. Роль нтр.
- •7.Потреби суспільства, їх сутність і структура. Закон зростання потреб і механізм його дії.
- •8Сутність ефективності виробництва та основні форми її виявлення. Критерії та способи підвищення ефективності суспільного виробництва.
- •9. Основні типи організації виробництва, їх характеристика
- •11.Товар і його властивості. Двоїстий характер праці, втіленої в товарі.
- •12 Еволюція форм вартості. Сутність та функції грошей.
- •13 Закон обігу грошей.
- •14. Інфляція: причини виникнення, види та соціальні наслідки
- •15 .Грошові системи та їх основні типи.
- •16. Теорія вартості: трудова, маржиналістська та неокласична
- •17 Інфраструктура ринку.
- •18. Особливості становлення ринкових відносин в Україні.
- •19 . Сутність підприємництва, види та умови його розвитку в Україні.
- •20 Сутність і основні види маркетингу.
- •21.Робоча сила: її вартість і споживча вартість. Відносини найму робочої сили: сутність та еволюція.
- •22Соціально-економічний зміст капіталу.
- •24 Відносини власності, її форми і типи. Роздержавлення і приватизація.
- •25. Конкуренція та її сутність. Форми та функції конкуренції.
- •26. Прибуток як економічна категорія. Сутність і види прибутку.
- •27 Аграрні відносини і особливості їх розвитку в Україні. Земельна рента.
- •Заробітна плата як економічна категорія; її суть, форми і системи.
- •30 Національне багатство як результат і умови соціально-економічного розвитку.
- •31.Фонди споживання і нагромадження, їх структура.
- •33.Система соціального захисту населення в Україні.
- •34.Банки, їх види та основні функції.
- •35.Фінанси в системі економічних відносин в Україні.
- •37. Суспільне відтворення, його сутність та види
- •38. Циклічність відтворення як загальна закономірність економічного розвитку. Види економічних циклів.
- •39. Економічні кризи, їх сутність, причини і наслідки. Шляхи подолання економічної кризи в Україні
- •40. Капітал підприємства, його кругообіг, стадії та функціональні форми.
- •41. Акціонерний капітал. Акціонерне товариство (корпорація), його основні види та риси. Розвиток акціонерних товариств в Україні.
- •42. Економічна нерівність та державна політика доходів в Україні
- •44. Економічний вибір та виробничі можливості, крива виробничих можливостей
- •45. Ринок, його характерні риси, функції і види.
- •46. Види ринкових систем, переваги та недоліки.
- •47 Закон попиту, крива попиту, еластичність попиту по ціні.
- •48. Закон пропозиції, крива пропозиції. Види еластичності.
- •50Фірма, підприємство, галузь. Правові форми підприємств.
- •51 Рівновага фірми в умовах досконалої конкуренції..
- •52 Виробнича функція підприємства з одним змінним фактором.
- •53 Виробнича функція підприємства з двома змінними факторами. Ефект масштабу.
- •54 . Ізокоста та ізокванта. Різновиди ізоквант. Карта ізоквант.
- •55Поняття та види витрат. Властивості економічних витрат в короткостроковому періоді.
- •56. Тенденції зміни загальних, середніх, граничних витрат в короткостроковому і довгостроковому періодах.
- •57 Види доходів фірми. Вибір обсягу виробництва в короткостроковому періоді.
- •58.Витрати виробництва в довгостроковому періоді.
- •Основні ринкові моделі та їх характерні риси.
- •Види монополій та причини їх виникнення. Антимонопольне законодавство.
- •64 Характерні риси ринку олігополії. Характеристика поведінки олігополістів на ринку.
- •65. Політика монополії в питаннях ціноутворення. Картельні угоди, їх характеристика.
- •67. Ринок капіталів і конкурентна стратегія підприємства
- •68. Ефективність економіки. Способи підвищення ефективності економіки на макрорівні
- •69. Економічна система як об’єкт макроекономіки
- •70. Поняття системи національних рахунків
- •71. Головні макроекономічні показники та методика їх обчислення.
- •72. Довгострокові цикли в економіці як об’єкт прогнозування
- •73. Ринкові ціни та рівень національного виробництва.
- •77 . Рівноважний чнп в умовах повної зайнятості.
- •78. Необхідність і сутність державного регулювання економіки.
- •79Форми і інструменти державного регулювання економіки.
- •81Дискреційна фіскальна політика держави.
- •82. Грошово-кредитне регулювання економіки. Сутність і методика розрахунку грошового мультиплікатора.
- •83. Основні структурні співвідношення на макрорівні.
- •85. Державне регулювання зайнятості населення.
- •86Валютний ринок та валютні курси.
- •87 Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •88 Економічне зростання та його державне регулювання.
- •89 . Безробіття: сутність, види, наслідки.
- •90. Історичні умови виникнення і загальна характеристика класичної політекономії.
- •91. Історичні умови виникнення і загальна характеристика меркантилізму.
- •92. Економічні погляди фізіократів.
- •93. Французький меркантилізм. А. Монкретьєн.
- •Економічне вчення а. Сміта.
- •Виникнення класичної політичної економії в Англії. В. Петті.
- •Теорія вартості а. Сміта.
- •Еволюція політичної економії в Англії в першій половині хіх ст. ( т. Мальтус, н. Сеніор, Дж. Мілль).
- •Економічні умови виникнення та загальна характеристика західноєвропейського утопічного соціалізму.
- •Історичні умови виникнення та теоретичні джерела формування марксизму.
- •Теоретичні проблеми «Капіталу» к. Маркса.
- •102. Історичні умови виникнення та суть маржиналізму.
- •Формування неокласичної традиції в економічній теорії. Кембриджська школа. А. Маршалл.
- •Американська школа маржиналізму. Дж. Б. Кларк.
- •Теорія суспільного розвитку й. Шумпетера.
- •Соціально-економічні ідеї революційного та ліберального народництва в Росії.
- •Економічні погляди м. Драгоманова.
- •Економічні погляди м. Туган-Барановського.
- •Історичні умови виникнення та суть кейнсіанства.
- •111. Теоретична система та економічна програма Дж. М. Кейнса.
- •Неокласична теорія економічного зростання р. Солоу.
- •Неолібералізм. Школи неолібералізму.
- •Неоліберальна доктрина «соціального ринкового господарства»
- •Американський неолібералізм. Монетаризм.
- •Теорія і практика сучасного монетаризму.
- •Методологічні особливості та еволюція інституціоналізму.
- •Ранній інституціоналізм.
- •Соціальний інституціоналізм. Дж. Гелбрейт.
- •118. Теорії «індустріального суспільства».
Ранній інституціоналізм.
У рамках раннього інституціоналізму склались три основні напрями: 1) соціально-психологічний, 2) соціально-правовий, 3) емпіричний (кон’юнктурно-статистичний).
Соціально-психологічний інституціоналізм. Торстен Веблен (1857—1929). Критика капіталізму Вебленом стала своєрідним фундаментом інституціональної теорії. Вона не була результатом, висновками досліджень, а обмежувалась лише вихідними, оцінними судженнями, що визначали підхід до розробки тих чи інших проблем. Веблену властивий соціальний підхід до аналізу економічних процесів. Він розглядає суспільство як цілісну систему, аналізує поведінку соціальних груп людей, зумовлену соціальними мотивами, «соціальною психологією».
Будуючи свою концепцію на засадах еволюціонізму, Веблен формулює ідею суперечностей еволюційного розвитку. За його концепцією, інститути в процесі розвитку суспільства вступають у суперечність з новими умовами життя, з новим суспільним середовищем. А оскільки нормальний розвиток суспільства відбувається лише за відповідності його інституціональної структури навколишньому середовищу, то інститути, що не пристосовуються до змін, стають «консервативним фактором», перешкодою для суспільного розвитку.
У розвитку людського суспільства Веблен виділяє кілька стадій. Вихідною стадією еволюції є дикунство, якому притаманні колективістські інститути, відсутність приватної власності, обміну. Дальша еволюція суспільства проходить через варварство до сучасної машинної системи.
Капіталізм Веблен визначає як «машинний процес та інвестиції заради прибутку». Головною суперечністю капіталізму він вважає суперечність між «індустрією» і «бізнесом». «Індустрія» — це безпосередній процес виробництва, що грунтується на машинній техніці. «Бізнес» — це певна інституціональна система, що включає такі інститути, як монополія, конкуренція, кредит тощо. Суперечність між ними проявляється в тім, що «бізнес» («психологія бізнесу») перешкоджає розвиткові машинної техніки. Сфера «індустрії», за концепцією Веблена, має на меті підвищення продуктивності й ефективності виробництва на відміну від сфери «бізнесу», яка домагається високого прибутку через різні кредитні й біржові махінації та зростання фіктивного капіталу.
Отже, майбутнє суспільство Веблен уявляє як панування «індустрії», керованої технократією. Веблен не дає конкретних рецептів побудови майбутнього суспільства. Він змальовує його таким, яким хотів би бачити. За допомогою інженерної революції Веблен намагався реформувати суспільство. Це була безумовно утопічна ідея. Виступивши як глибокий критик капіталізму, він, проте, не бачив йому альтернативи, а тому не випадково писав, що найближчим часом, очевидно, буде посилюватися «принцип бізнесу».
Соціально-правовий інституціоналізм. Джон Роджерс Коммонс (1862—1945). Коммонс формулює «юридично-мінову концепцію» суспільного розвитку. Її суть полягає в тім, що в основу розвитку він покладає мінові відносини, зображуючи їх як юридичні. Вихідною економічною категорією він оголошує юридичне поняття угоди. Учасниками угоди можуть бути всі інститути суспільства: сім’я, тред-юніони, акціонерні компанії і навіть держава. Відносини між капіталістом і робітником теж є угодою рівноправних членів суспільства.
«Інституціональна економіка» в Коммонса — це економіка «регульованого капіталізму», «адміністративного капіталізму», або, як він інколи висловлювався, «розумного капіталізму». Ці характеристики зв’язані з визначенням ролі держави в капіталістичному суспільстві. Держава має забезпечити управління розвитком капіталістичної економіки, регулювати конфлікти не лише між окремими капіталістами, а й між капіталістами і робітниками.
Коммонс визнавав неминучість конфліктів у сфері трудових відносин. Марксистському вченню про класову боротьбу він протиставив теорію «соціального конфлікту». Соціальні конфлікти не мають антагоністичного характеру. Уся проблема полягає лише в тім, щоб опрацювати задовільні правила регламентації. Велику роль у цій справі він відводив профспілкам, які мають забезпечувати «загальні інтереси», а не підривати капіталістичну систему.
Кон’юнктурно-статистичний інституціоналізм. Уеслі Клер Мітчелл (1874—1948). Мітчелл — учень Веблена став творцем нового емпіричного напряму в інституціоналізмі.
У центр досліджень Мітчелл ставить проблему руху виробництва, грошей, ціни. Політична економія в нього — це наука про інститути, які забезпечують зразки й норми поведінки, укорінені у звичках, інстинктах. Грошова економіка, безумовно, має недоліки, їй притаманні суперечності, але вона, за словами Мітчелла, — найліпша форма організації суспільства, оскільки забезпечує потреби бізнесу, здійснює облік і є знаряддям установлення взаємодії і співробітництва в суспільстві.
Як інституціоналіст Мітчелл підкреслює й інший бік проблеми — соціальний, котрий розглядає як звичку одержувати й витрачати гроші. Цю звичку він називає рушієм економіки, яка визначає характер сучасних інститутів. Завдання економічної теорії полягає в тім, щоб вивчити взаємозв’язок між інститутами грошового господарства й поведінкою людей.
Одним із важливих методів регулювання, за Мітчеллом, є планування. З допомогою планування він сподівався вирішити складні економічні й соціальні проблеми суспільства.
Відтак можна сказати, що Мітчелл застосовує технологічний підхід до аналізу закономірностей суспільного розвитку. У цілому погляди Мітчелла були позитивно оцінені економістами й соціологами. Проте його критикували за описовий характер досліджень і брак теоретичного аналізу.
Погляди економістів, що були розглянуті, належать до раннього, або як його називають «чистого інституціоналізму», розквіт якого припадає на 20—30-ті роки ХХ ст. Економічна криза 1929—1933 рр. породила кризу неокласицизму, а інституціоналісти виступили в ролі опозиції цьому напряму. Проекти реформ, що їх пропонували інституціоналісти, позначились на економічній політиці «Нового курсу» Ф. Рузвельта.