46. Види ринкових систем, переваги та недоліки.

Головні завдання держави в умовах ринкових економічних систем: - правове забезпечення функціонування ринкового механі­зму; - організація грошового обігу; - захист і сприяння розвитку конкуренції; - виробництво суспільних благ; - мінімізація трансакційних витрат; - компенсація зовнішніх ефектів (екстерналій); - стабілізація макроекономічних коливань; - перерозподіл доходів через податкову систему; - реалізація національних інтересів у світовій економіці.

Зовнішні ефекти {екстерпалїї) — витрати і вигоди, пов'я­зані з виробництвом і споживанням благ тими суб'єктами, які не є учасниками певної ринкової угоди.

Зовнішні ефекти набувають форми позитивних і негативних.

Позитивні ефекти виникають у випадку, коли виробництво або споживання будь-якого блага приносить некомпенсовані ви­годи третім особам.

Негативні ефекти виникають у випадку, коли виробництво або споживання будь-якого блага зумовлює некомпенсовані ви­трати третіх осіб.

Переваги ринкової економіки :

1. висока економічна ефективність; 2) якісні товари і послуги; 3) раціональна структура економіки;4) практична відсутність дефіциту товарів та послуг; 5) дієвий механізм мотивації праці; 6) саморегулювання, надійний механізм адаптації до умов, що постійно змінюються; 7) економічна свобода.

Недоліки ринкової економіки: 1) нескінченна циклічна природа, нестабільність; 2) байдужість до фундаментальних наукових досліджень, проблем довкілля, вичерпності невідтворюваних ресурсів; 3) неспроможність урегулювання „зовнішніх ефектів” економічної діяльності; 4) байдужість до виробництва суспільних благ, необхідних як для тих, хто платить, так і для тих, хто неспроможний оплатити; 5) нерівномірність у розподілі багатства нації; 6) байдужість до вирішення соціальних проблем; 7) неспроможність подолати монополізм, монополістичні тенденції в економіці.

Інфраструктура ринку — комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний ре­жим безперебійного функціонування ринку.

Ринкова інфраструктура (підсистеми):

1. Організаційно-технічна (товарні біржі, оптові ринки, аукціони, торговельно-промислові палати, сервісні центри, опціони, ярмарки, транспортні комунікації, ріелтерські фірми, земельні аукціони);

2. Фінансово-кредитна (банки, фондові біржі, валютні біржі, фінансові небанківські інститути, страхові компанії, інвестиційні, пенсійні та інші фонди, ощадні каси, ломбарди та ін.);

3. Державно-регулятивна (законодавче регулювання ринкових відносин): біржі праці (служби зайнятості), ліцензування, оподаткування, митна система, державні фонди для сприяння діловій активності тощо);

Науково-дослідне та інформаційне забезпечення (науково-дослідні установи з вивчення ринкових проблем, консалтингові компанії, інформаційні центри та агентства, рекламні агентства, спеціальні навчальні заклади, юридичні контори і т. ін.).

47 Закон попиту, крива попиту, еластичність попиту по ціні.

Термін "попит" в економічній науці означає платоспро­можну потребу, тобто потребу, яку суб'єкт здатний оплатити. Із такого визначення випливає, що попит на той чи інший товар (послугу) залежить від ціни.

Збільшення ціни на будь-який товар зумовить зменшення величини попиту на нього, і, навпаки, зменшення ціни сприятиме підвищенню попиту.

Зв'язок між ціною і величиною попиту є сталим. Причиною зміни попиту є зміна ціни. Цей зворотний причинно-наслідковий зв'язок між ціною товару і величиною попиту є законом попиту.

Закон попиту виявляється через економічну поведінку спо­живача. Споживач готовий купити більше товару за нижчою ціною тому, що:

По-перше, дохід споживача завжди обмежений, тому об'єк­тивно за меншу ціну він може купити більше товару.

По-друге, в економіці діє закон спадної граничної корисності зміст якого полягає в тому, що кожна наступна одиниця товару приносить менше задоволення, ніж попередня, і тому споживач готовий придбати кожну наступну одиницю товару за меншу ціну.

По-третє, така поведінка пояснюється ефектом доходу, зміст якого полягає в тому, що зниження ціни на споживчі то­вари рівнозначне зростанню доходу. Тому за нижчу ціну спожи­вач може придбати більше певного товару, не обмежуючи себе у споживанні інших благ.

Розрізняють індивідуальний і ринковий попит. Індивіду­альний попит — це попит окремого споживача. Ринковий по­пит — це сума індивідуальних попитів, які пред'являються кожним споживачем за різних цін.

Для побудови графіка кривої ринкового попиту на основі додавання індивідуальних попитів (рис. 8.2) обмежимося одним значенням ціни (йогурт коштує 2 грн).

Як видно з рис. 8.2, між ринковим попитом і ціною також існує обернена залежність.

Графік кривої ринкового попиту, побудований на ос­нові додавання кривих індивідуального попиту

Функціональна залежність попиту від ціни виражається рівнянням

Q = f (P)

Де Q — величина попиту на товар; Р — ціна товару.

Ціна — найважливіший чинник, що визначає обсяг попиту. Існують і інші чинники, що впливають на нього. Що ж відбува­ється з кривою попиту, якщо змінюватимуться нецінові чинники?

Нецінові чинники попиту:

• кількість покупців (збільшення кількості покупців під­вищує ринковий попит і навпаки);

• доходи споживачів (пряма залежність між доходами і попитом);

• очікування споживачів (очікування зростання цін у май­бутньому збільшує поточний попит і навпаки);

• ціни на супутні товари. Якщо зростає ціна на товар-комплемент (взаємозамінний товар), то попит на нього знижується, а на його замінник — підвищується. Наприклад, подорожчання олії зумовлює скорочення попиту на неї і зростання попиту на маргарин. Якщо зростає ціна на товар-комплемент (доповнюю­чий), то зменшується попит і на цей товар, і на доповнюючий. Наприклад, зростання ціни на бензин змушує власника автомо­біля менше користуватися ним, а відтак зменшується попит як на бензин, так і на мастила, гальмівну рідину тощо;

• місткість ринку. Чим розвиненіший ринок, тим більше він спонукає економічних суб'єктів до пошуку нових джерел доходу задля збільшення свого платоспроможного попиту;

• кліматичні умови (у курортній зоні пізньої весни, влітку та ранньої осені зростає попит на купальні костюми, екскурсійні послуги тощо).

Слід розрізняти поняття "зміна обсягу (величини) попиту" і "зміни у попиті". Зміни обсягу попиту відбуваються через зміну ціни і графічно характеризуються рухом точки по кривій попиту.

Зміни в попиті, зумовлені неціновими чинниками, зміню­ють положення кривої попиту, зсуваючи її праворуч або ліворуч.