24 Відносини власності, її форми і типи. Роздержавлення і приватизація.

У різні епохи були свої погляди на власність. Але важливо зрозуміти економічну сутність власності, бо в реальному житті вона проявляється як право власності. Власність як економічна категорія — це відносини між суб’єктами щодо відчуження — привласнення діяльності чи її результатів. Як економічна категорія власність має певні ознаки, що визначають її економічний зміст. Проте у суспільстві, яке організоване у державу, власність завжди виступає у певній юридичній формі. Тому щоб зрозуміти глибинну сутність категорії власність, потрібно добре усвідомити її економічний зміст і юридичну форму. У процесі історичного розвитку людства змінювались економічні системи і разом з тим зазнавали змін типи, види, форми і системи власності. Певне їх поєднання в економічному базисі даного ладу формує відповідну структуру власності. Важливо зрозуміти, за якими критеріями проводиться така класифікація власності, і чітко усвідомити, чим відрізняються форми власності від її виду чи типу, як вони співвідносяться в самому понятті власності.

Типи, види й форми власності. Отже, у процесі свого історичного розвитку суспільство використовує два основних типи власності — суспільна і приватна. Суспільна власність характеризується спільним привласненням засобів виробництва й виробленого продукту. Можна виділити два основних види цієї власності:

а) власність народу в цілому (зокрема в Україні такою власністю поки що залишається земля);

б) власність окремих колективів.

Реальними формами суспільної власності є загальнонародна, державна, кооперативна, акціонерна, власність господарських товариств, громадських організацій тощо. Приватна власність характеризується тим, що засоби виробництва, а отже, й вироблений продукт, належать приватним особам. Вони можуть привласнити продукт як своєї, так і чужої праці. Тому розрізняють два види приватної власності — трудову й нетрудову. Трудова приватна власність основана на власній праці власника або членів його сім’ї. Основною формою такого виду власності є дрібнотоварне фермерське, ремісниче, одноосібне господарство, де власник і робітник виступають в одній особі. Йому ж належить і вироблений продукт. Нетрудова приватна власність основана на використанні найманої (чужої) праці. Вона передбачає відокремлення власника від безпосередньої участі в процесі виробництва (працює найманий робітник), а безпосереднього робітника (найманого) — від засобів виробництва (бо вони йому не належать). Тобто, власник і робітник — це різні особи. Цим закладаються основи малоефективної праці робітника, тому що продукт виробництва належить не йому, а власникові засобів виробництва. Формами нетрудової приватної власності історично були рабовласницька, феодальна, приватнокапіталістична.

Різноманіття типів, видів і форм власності ((1.,2.) Типи  (1.1., 1.2.…) Види  (1.1.1., 1.1.2.…) Форми):

Власність класифікується як:

1. Індивідуальна (приватна):

1.1. Трудова:

1.1.1. Одноосібне; 1.1.2. Сімейне.

1.2. Нетрудова:

1.2.1. Індивідуальне із застосуванням найманої праці; 1.2.2. Монополістичне; 1.2.3. Корпоративне.

2. Суспільна:

2.1. Державна:

2.1.1. Загальнодержавна; 2.1.2. Комунальна.

2.2. Колективна:

2.2.1. Корпоративна; 2.2.2. Партнерська; 2.2.3. Громадських організацій.

2.3. Змішана:

2.3.1. Державно–колективна; 2.3.2. Державно–приватна; 2.3.3. Приватно–колективна.

2.4. Спільна:

2.4.1. Із залученням іноземного капіталу.

Роздержавлення – це комплекс заходів, спрямованих на усунення монополії держави на власність, скорочення державного сектора і утворення багатоукладної економіки, посилення процесів саморегулювання економіки.

Приватизація – це процес передачі власності від юридичної особи (держава, міськрада і т д.) фізичній особі або групі осіб.

Роздержавлення і приватизація власності вимагає дотримання таких принципів формування та реалізації:

– Забезпечення кожному громадянину України однакового доступу до об’єктів приватизації та необмеженого вибору сфер приватизації;

– Охоплення цим процесом усіх сфер економіки, з урахуванням інтересів усіх суб`єктів; – Використання усіх форм власності, виходячи з економічної доцільності; – У власності держави має залишатися майно, необхідне для виконання нею своїх функцій; – Даний процес повинен проходити під громадським контролем, з широким інформування населення.

Згідно з концепцією роздержавлення і приватизації в Україні основними формами роздержавлення є:

– Акціонування державних підприємств і продаж певної частини акцій громадянам та їх господарським об`єднанням ; – Оренда майна громадянам на їх господарським об`єднанням; – Обмеження втручання держави в процес ціноутворення; – Скасування примусового держзамовлення; – Відмова від надання підприємствам дотацій та субсидій;

Приватизація може здійснюватися у таких формах:

– Купівля – продаж неподільних майнових комплексів за конкурсом або на аукціоні; – Купівля – продаж часток (акції, паїв) у капіталі підприємств за конкурсом, на аукціоні, на фондовій біржі;

– Викуп майна зданого в оренду з викупом; – Викуп майна трудовим колективом, безплатне передання окремих підприємств або частини їх майна;

– Ліквідація підприємств у відповідності із законодавством України, і продаж їх майна за конкурсом, на аукціоні, на біржах, через торгівельну мережу.