Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
teoria.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
30.08.2019
Размер:
2.07 Mб
Скачать

87 Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

До основних елементів зовнішньоекономічної політики відносяться наступні: торговельна політика, валютна та політика іноземного інвестування.

Слід розрізняти два типи торговельної політики: протекціонізм і вільна торгівля.

Протекціонізм – це політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції.

Вона реалізується через фінансову підтримку національного виробництва, стимулювання експорту, обмеження імпорту.

Вільна торгівля (торговий лібералізм) – це торгівля без обмежень, тобто без державного втручання.

Відповідно до політики вільної торгівлі не держава, а ринок регулює експорт та імпорт товарів і послуг. Вільна торгівля стимулює конкуренцію та обмежує монополію.

В реальній практиці зовнішньоторговельна політика кожної країни є змішаною.

В умовах змішаної зовнішньоторговельної політики значну роль відіграє держава. В своїй діяльності вона спирається на певну систему інструментів. Основними з них є:

  1. Митні засоби. Розрізняють імпортне та експортне мито. Ними обкладаються окремі товари за їх перевезення через кордон країни. В залежності від цільової спрямованості застосовується фіскальне і протекціоністське мито.

Фіскальне мито, як правило, застосовується для товарів, які не виробляються в середині країни.

Протекціоністське мито застосовується з метою захисту вітчизняних товаровиробників від іноземної конкуренції. За рахунок цього мита держава підвищує ціни на імпортні товари, що ставить іноземних виробників у невигідне конкурентне становище.

Важливим митним засобом є антидемпінгове мито. Це – додаткове імпортне мито, яким обкладаються товари, що ввозяться в країну за демпінговими цінами, тобто за цінами, нижчими від собівартості їхнього виробництва.

Експортне мито застосовується з метою обмеження експорту тих вітчизняних товарів, які є дефіцитними для внутрішнього ринку.

  1. Не митні заходи та засоби. До них відносяться різноманітні адміністративні та економічні методи прямого або не прямого впливу на зовнішню торгівлю. Серед них найбільше розповсюдження має квотування, тобто коли встановлення квоти на експорт або імпорт здійснюється за ліцензіями, які видаються відповідними державними установами.

До не митних також відносяться такі засоби:

  • введення державної монополії на торгівлю певними видами товарів;

  • впровадження певного режиму митних процедур, підвищених вимог до якості та їх екологічних параметрів;

  • надання субсидій експортерам;

  • застосування експортного кредиту іноземним покупцям;

  • пільгове кредитування експортерів.

Важливим фактором макроекономічної стабілізації є валютна політика. До основних елементів валютної політики можна віднести такі:

  • встановлення фіксованого, плаваючого або керованого валютного курсу;

  • впровадження контролю за розподілом іноземної валюти;

  • нормування обов’язкових валютних резервів комерційних банків, які уповноважені здійснювати валютні операції;

  • регулювання рівня лібералізації валютного ринку.

Політика іноземного інвестування покликана створювати відповідний клімат в країні для залучення іноземного капіталу.

Для України ця проблема є особливо актуальною. Це пояснюється несприятливими об’єктивними факторами, які притаманні економіці України і від яких залежить мотивація іноземних резидентів до її інвестування. До них належать: політична нестабільність, нестабільність економічного законодавства, низький внутрішній попит, хронічний дефіцит платіжного балансу.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]