72. Довгострокові цикли в економіці як об’єкт прогнозування

Узагальнення різних пояснень генезису довгострокових коливань в економіці дає можливість зробити висновки про існування тісного взаяємозвязку між різними факторами економічного зростання. Одні економісти таку роль надають новітнім технологіям інші - природним ресурсам.

У зв’язку з цим важливе значення має дослідження механізму довгострокового циклу. Зростання у сфері виробництва засобів виробництва середньострокового періоду 10-20 р. ініціює пошук нових ресурсів. У цей час гостро постає проблема нагромадження, для задоволення якої потрібен проміжок часу. Характерним є спад виробництва, погіршення макроекономічних показників. Зростання попиту зумовлює заміну існуючого обладнання. Ці нові технології здатні забезпечити ефективне використання нагромадження

Про це свідчать досліду М.Д. Кондратьєва спираючись на статистичний аналіз цін, показав що світова економіка розвивається циклічно і кожен цикл 48-55 років. Він пов’язував повторність великих циклів з особливостями оновлення основного капіталу, вкладенням довгострокові виробничі споруди..

Розвиваючи ідеї австралійський економіст Шумпетер у праці «Ділові цикли » обґрунтував що головною рушійною силою довгострокових коливань є хвилеподібна динаміка технічних і технологолічних нововведень.

Концепція довгих хвиль нововведень обґрунтована також у дослідженнях Г.Менша, Я.Ван Дейна, М.Фрідмена.

Георог Хубберт розробив життєву модель продуктивного споживання природних ресурсів, на сонові якої точно передбачив пік виробництва у США і спрогнозував енергетичну кризу 1973 р.

Досліди показують що технологічне нововведення принципово нового типу в поєднанні з ринковим механізмом мають вирішальний вплив на економічне зростання, стимулюючи зростання традиційних галузей що генерує довгі хливі.

73. Ринкові ціни та рівень національного виробництва.

Перетин кривих сукупного попиту та пропозиції породжує рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг національного виробництва. Розглянемо рис 4.9—4.11. Тут ЦР — рівноважний рівень цін. ОР — рівноважний обсяг виробництва.

На рис. 4.9 крива сукупного попиту перетинає криву Сукупної пропозиції на кейнсіанському відрізку. У цьому випадку рівень цін не відіграє ніякої ролі у визначенні рівноважного обсягу виробництва. Якби обсяг виробництва був більшим за рівноважний (О2>ОР), то його не можна було б продати за ціною Цр. Сукупного попиту не виста­чило б, щоб продати весь продукт О2. Створилися б небажані запаси товарів, що призвело б до скорочення ви­робництва до рівня Ор. Щоб реалізувати обсяг О2, треба було б зменшити ціни до рівня Ц2, але то були б уже інші, пвноважні ціни. І навпаки, якби обсяг виробництва досягав Оі(Оі<Ор), то він швидко розкуповувався б за ціною ЦР. Запаси також швидко зменшувалися б, а виробниц­тво, маючи попит, розширювалося б, поки не досягло б рівноважного обсягу.

На рис. 4.10 крива сукупного попиту перетинає криву сукупної пропозиції на висхідному відрізку. Розглянемо ситуацію, коли рівноважна ціна не Цр, а Ц1 У цьому ви­падку крива сукупної пропозиції показує, що за ціни Ц, іиробництво не перевищить рівня О]. Але тоді споживачі готові придбати реальний обсяг виробництва О1. Конкуренція серед споживачів різко підвищить рівень цін до Цр- Таке підвищення цін змусить виробників збільшити обсяг виробництва з О1 до Ор, а споживачів — зменшити бажані закупки з рівня О2 до Ор. Якщо реальні обсяги виробленого й закупленого продукту рівні, в економіці настає рівновага.

Коли крива сукупного попиту перетинає криву сукупної пропозиції на класичному відрізку (рис. 4.11), рівень виробництва не впливає на рівновагу. Якщо припустити, що ціна зменшилася то сукупний попит суттєво збільшився б О2. Але обсяг О2 є неможливим для економіки, стан якої характеризує класичний відрізок. Виник би дефіцит.

Ціни почали б зростати до рівня Цр, а попит скоротився б до рівня Ор. За умов підвищення цін над рівноважною ціною (Ці>Цр) попит скоротився б до рівня О1 Виникли б великі надлишки нереалізованої продукції Прагнучи її продати, виробники змушені були б знизити ціни до рівноважної ціни Цр.

Збільшення сукупного попиту на кейнсіанському відрізку кривої сукупної пропозиції (рис. 4.12) призводить до розширення реального виробництва (О2>Оі), але не змінює ціни (Ці). Інфляції немає.

Збільшення сукупного попиту на висхідному відріз,; (рис. 4.13) призведе і до підвищення цін (Ц2>Ці) і рівня виробництва (О2>Оі). Це свідчить про інфляцію попиту,

На класичному відрізку збільшення сукупного попиту: (рис. 4.14) підвищує тільки ціни, залишаючи постійним рівень виробництва (Оп), тому що економіка в даному випадку не може вийти за межі свого потенційного рівня (повна зайнятість). Це свідить про інфляцію попиту.

Зміщення кривої сукупної пропозиції показано на рис. 4 15 Зміщення вліво від СПрі до СПр2 призведе до інфляції яка обумовлена зростанням витрат. При цьому ціни зростають від Ці до Ц2, а обсяг виробництва зменшуеться від Оі до О2. Крім того, таке зміщення кривої су­купної пропозиції вліво зменшить і зайнятість. Поєднання зростання цін, тобто інфляції, зі скороченням виробництва і зайнятості дуже небезпечне тому, що викликає стагфля­цію.

Зміщення кривої сукупної пропозиції вправо від СПрі

до СПрз збільшує обсяг виробництва (О3>Оі) за одночас­ного зменшення цін. Це — позитивне економічне явище, що свідчить про економічне зростання, збільшення виробни­чого потенціалу.

75. Інвестиції та їх економічна сутність. Фактори інвестування.

Інвестиції — це другий після споживання компонент суспільних витрат. Під інвестиціями розуміють витрати під-риємств на капітальне будівництво, розширення виробництва, придбання устаткування. Інвестиції відчутно вплнвають на сукупний попит, обсяг національного виробництва, зайнятість. До того ж вони сприяють нагромадженню фондів підприємств й створюють основу для економічного зростання в майбутньому.

На розміри й динаміку інвестицій впливають переважно фактори, пов'язані з доходом. Їх дія зводиться до:

По-перше, підприємство інвестує з метою отримання додаткового доходу. Інвестиції приноситимуть додатковий дохід тільки в тому випадку, якщо на одиницю вкладень підприємство матиме більші прибутки в кожному наступному році, тобто якщо зростатиме капіталовіддача.

По-друге, важливу роль у динаміці інвестицій відіграє процентна ставка. Якщо очікувана норма чистого прибутку (доход за мінусом виробничих витрат і податків перевищує ставку процента, то інвестування буде прбутковим.

Таким чином, найбільший вплив на попит на інвестицій справляють процентна ставка і очікувана норма чистого прибутку.

Крім зазначених вище факторів, на інвестиції вплива­ють також чинники, що не пов'язані з доходом:

1 витрати на придбання, експлуатацію, обслуговування устаткування. Якщо ці витрати знижуються, то очікувана норма чистого прибутку збільшується . І навпаки

2 податки на підприємця. Приймаючи інвестиційні рішен­ня, підприємці розраховують на певний прибуток після сплати податків. Збільшення податків призведе до зни­ження попиту на інвестиції, і навпаки;

3 технологічні зміни є основними стимулами

інвесту­вання. Тому прискорення науково-технічного прогресу змі­щує криву попиту на інвестиції вправо, і навпаки;

4 наявний основний капітал впливає на очікувану норму чистого прибутку від інвестицій. Достатньо високий основ­ний капітал забезпечує середній прибуток, і очікувана нор­ма чистого прибутку від інвестицій буде низькою. У дано­му випадку інвестування буде незначним. Відносно недостатній ос­новний капітал стимулює нові додаткові інвестиції

5 очікування. Якщо підприємство очікує, що зростання ви­робництва товару призведе до різкого зниження попиту на нього навіть у разі зниження цін, то немає стимулів вкла­дати у виробництво цього товару інвестиції

До факторів, які впливають на мінливість інвестицій передусім належать:

1 тривалість строку служби інвестиційних товарів досить велика. Тому закупки нових інвестиційних товарів можуть бути відкладені, що зменшить інвестиції. Оптимістичні прогнози можуть вплинути на прийняття рішення про мрдернізацію, нове будівництво, що призведе до росту інвестицій;

2 нерегулярність інновацій. Значні нововведення з'яються досить нерегулярно; це, в свою чергу, впливаї мінливість інвестицій:

3 мінливість прибутку. підприємства інвестують лише тоді, коли відчувають, що інвестування буде прибутковим Втім, поточний прибуток є дуже непостійним, тому і інвестиційні стимули мінливі. Крім того, нестабільність пр бутку призводить до інвестиційних коливань, оскільки прибуток є основним джерелом інвестицій;

4 мінливість очікувань. За умов довгого строку служби основного капіталу прийняття інвестиційних рішень здійснюється, виходячи з очікуваного чистого прибутку. Підприємства прогнозують умови інвестування, переглядають деякі події, що можуть призвести до значних змін в умі підприємництва в майбутньому. Істотно

вплинути на рішення підприємств здатні внутріполітичні зміни, розробка нових джерел енергії, демографічні зміни й пов'язі ними зміни в попиті, зміни в законодавстві, страйки, зміна державної економічної політики та ін.