57 Види доходів фірми. Вибір обсягу виробництва в короткостроковому періоді.

Виручка і прибуток лежать в основі дії виробника на ринку товарів. Виручка, або ж доход від реалізації, є сумою коштів, що її отримує виробник від продажу товарів або надання послуг за який-небудь період.

Прибуток (під-ва)-це різниця між валовою виручкою від реалізації прод-ції і загальними його витратами.

Існує поняття бухг-го, економічного і нормального прибутку.

Під бухгалтерським прибутком розуміють різницю між валовим доходом і бухгалтерськими витратами.

Чистий економічний прибуток під-ва залишається після відрахування із валового доходу величини економічних витрат.

У випадку, коли валовий доход рівний економічним витратам, тобто економічний прибуток рівний нулю, під-во одержує нормальний прибуток.

Сукупний (валовий) доход (виручка)- це та величина результату, яку має під-во від реалізації наслідків своєї діяльності.

Гранична виручка-це показник, що характеризує величину зміни сукупного доходу від додаткової реалізації однієї одиниці прод-ції.

Викорис­товують два можливих принципи (підходи) для визначення рівня виробництва, за яких конкурентне підприємство буде одержувати максимальний прибуток або ж мінімізувати свої збитки.

Порівняння валової (сукупної) виручки і валових (сукупних) витрат;

Порівняння граничної виручки і граничних витрат. Величину прибутку підприємства від реалізації продукції мож­на виразити як різницю між валовою виручкою, яка залежить від обсягу виробництва, та витратами на її виготовлення, які також є функцією обсягу виробництва:

Пр(кп) = ВВир(кп)-ВВ(кп).

Крива валових витрат з лінією валової виручки утворили дві зони: до точки Б (їх взаємного перетину) витрати більші за виручку- зона збитковості і після точки Б, де виручка перевищує витрати -зона прибутковості. Точка Б носить назву точки беззбитковості, а відповідний їй обсяг продажу - критичного обсягу, до якого робота підприємства завжди є збитковою. Чим меншим є критичний обсяг, тим ефективнішою буде робота підприємства. Після точки беззбит­ковості при збільшенні обсягу виробництва величина прибутку по­ступово зростає і досягає свого максимального рівня/Подальше нарощування обсягу вироб­ництва не збільшує величини прибутку, внаслідок зростання вало­вих витрат більшими темпами, аніж зростає валова виручка, і в точ­ці Г вона перетне пряму валової виручки. А отже, ми будемо мати і другу точку беззбитковості, після якої розпочнеться друга зона зби­тковості (рис. 8.3).

Графік поведінки виробника на ринку досконалої про-ції за умови максимізації прибутку(а), мінімізація збитків(б), та закриття (в)

Головним із проведеного аналізу є те, що графічно ми можемо визначити ту єдину точку, а отже і той єдиний обсяг виробництва (Кп), який максимізує прибуток підприємства. За цього обсягу від­стань між кривими валових витрат та валової виручки буде макси­мальною (відрізок АВ рис. 8.3, а). Положення точки В буде визна­чатися дотичною до кривої валових витрат, проведеною паралельно прямій валової виручки. Такий стан підприємства відповідає ситуа­ції максимізації ним прибутку.

Якщо витрати підприємства зростуть, або ж ринкова ціна зни­зиться, величина прибутку зменшиться. Положення, для якого кри­ва валових витрат стане дотичною до лінії валової продукції буде відповідати умові тривалої рівноваги на ринку досконалої конкуре­нції. Тут відсутні стимули цього входу в галузь, так як і для виходу з неї, оскільки виробники отримують нормальний прибуток. Під­приємство знаходиться в стані беззбитковості (рис. 8.3, б).

Коли ж витрати виробника будуть зростати надалі або ринкова ціна знизиться ще більше, підприємство стане збитковим. Але про­дукцію воно має випускати до тих пір, поки до нього повертаються змінні витрати, випускаючи при цьому обсяг продукції (Кп), що визначається і за умови максимізації прибутку (рис. 8.3, в). Але ко­ли змінні витрати перевищують обсяг реалізації, підприємство має зупинити виробництво, щоб не мати невиправданих витрат (закри­тися, вийти з галузі).

Цього ж результату щодо визначення обсягу випуску продукції, за якого максимізується прибуток чи мінімізуються збитки, можна досягти на підставі граничного підходу, аналізу не загальних, а гра­ничних показників, використовуючи так званий двохетапний підхід. Граничний аналіз є більш наочним і зручним у користуванні. Сут­ність його полягає в тому, що вся процедура розрахунків розпада­ється на два етапи. На першому етапі визначають оптимальний по­зитивний обсяг виробництва (Кп), тобто такий, який забезпечує максимум прибутку чи мінімум збитків, якщо підприємство буде щось виробляти. На другому етапі роблять перевірку на прибутко­вість, остаточно визначаючись щодо стратегії, яку має обирати під­приємство.