9. Основні типи організації виробництва, їх характеристика

Тип виробництва — це комплексна характеристика організаційно-технічного рівня виробництва, що охоплює номенклатуру продукції, обсяг виробництва, випуск одно­типної продукції, характер завантаження робочих місць, кваліфікацію робітників, собівартість продукції.

Залежно від ступеня завантаження робочих місць, який обумовлюється масштабом та трудомісткістю виробництва, розрізняють такі типивиробництва:

- одиничне;- серійне;- масове;- змішане.

Одиничне виробництво характеризується широким асортимен­том продукції і невеликим обсягом випуску однакових виробів. При цьому зразки ніколи не повторюються або повторюються нерегулярно. За кожним робочим місцем не закріплені певні деталеоперацїї, тобто відсутня глибока спеціалізація. Як правило, обладнання унікальне, уні­версальне та розміщене за однорідними групами.

Серійне виробництво характеризується тим, що виготовляється обмежений асортимент продукції. Предмети праці до робочого місця надходять не штуками, як при одиничному виробництві, а періодично певними партіями.

Залежно від розміру партії розрізняють дрібно-, середньо- та великосерійне виробництво.

Для серійного типу виробництва характерна велика номенклатура виробів, однак значно менша, ніж за одиничного типу вироб­ництва.

Масове виробництво характеризується виготовленням окремих видів продукції у великій кількості на вузькоспеціалізованих робочих місцях протягом тривалого періоду.

Головною ознакою масового типу виробництва є виготовлення вели­кого обсягу однорідної продукції. Для цього тину виробництва харак­терна незмінна номенклатура продукції, що виготовляється, спеціаліза­ція робочих місць на виконанні однієї постійно закріпленої операції, застосування спеціального обладнання та незначна довжина виробничо­го циклу, висока механізація та автоматизація виробничих процесів.

10. Економічні інтереси. Взаємозв’язок потреб, економічних інтересів і виробництва. Моделі ринкових систем.

Економічний інтерес - це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди, мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення потреб. Економічний інтерес є породженням і соціальним виявом потреби, це усвідомлені потреби існування різних суб’єктів господарювання. Економічні потреби – це ставлення людей до економічних умов їх життєдіяльності, яке характеризується відчуттям нестачі певних благ та послуг, бажанням володіти ними, щоб подолати це відчуття. Виробництво - це відносини в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ людства. Ці три поняття нерозривно пов’язані, адже потреба породжує інтерес, а вже інтерес породжує виробництво. Економічні інтереси нетотожні потребам, їхньому задоволенню. Взаємозв'язок потреб і виробництва характеризується насамперед впливом виробництва на потреби, який полягає в тому, що, по-перше, виробництво разом з фантазією створює нові потреби, перетворює їх з одиничних (властивих окремим людям) на масові, тобто забезпечує розширене відтворення потреб; по-друге, виробництво створює споживчі блага, отже, забезпечує задоволення потреб. Вплив потреб на виробництво полягає в тому, що, по-перше, задоволення потреб характеризує природну спрямованість вироб-ицтва в будь-якому суспільстві*; по-друге, потреби стимулюють розвиток виробництва. Саме поява нових потреб приводить до появи нових галузей, будівництва нових підприємств, реконструкції існуючих; по-третє, рівень розвитку потреб, їх багатство, різноманітність та місце тих чи інших потреб у структурі людських ціннос-ей характеризують рівень розвитку суспільства в цілому (його багатство, ступінь цивілізованості) і кожної окремої людини (роз-винена людина має багаті, різноманітні потреби). Економічні інтереси знаходять своє вираження у поставлених цілях та діях, спрямованих на задоволення потреб, завжди виражають відповідний рівень і динаміку задоволення потреб. Розрізняють наступні моделі ринкових систем: соціально-теоретичною основою якої є функціональний соціалізм при якому функція виробництва покладається на приватні підприємства, що діють на ринкових засадах; Польська; Угорська-високий рівень прямих іноземних інвестицій в економіку, створення великої кількості спільних виробництв з німецькими та американськими фірмами в галузі промисловості; Німецька(або неоліберальна)- створена після другої світової війни, її суть полягає в створенні добробуту для всіх і ринку для всіх; Японська-особливостями є фактор общини, економічне планування, групування малого і середнього бізнесу навколо корпорацій;Американська-ліберальна модель ринку де використовуються кейнсіанські методи регулювання економікою, регулювання здійснюється за залишковим принципом, індивідуальна активність, високий рівень держ. закупок і витрать на підтримку стабільності валютної системи.