39. Економічні кризи, їх сутність, причини і наслідки. Шляхи подолання економічної кризи в Україні

З моменту першої економічної кризи вчені намагалися з'ясувати головну їх причину, виробити рекомендації для їх відвернення. Було названо до 200 причин виникнення економічних криз. Серед них Поверхові та наукові.

До поверхових належать спроби економістів пояснити кризи появою плям на сонці, ритмом руху Венери та ін. Науковий підхід до з'ясування причин виникнення економічних криз пов'язаний з представниками класичної школи політичної економії. Так, англійський економіст Д. Рікардо такою причиною вважав несправедливість у розподілі багатства. Швейцарський економіст С. де Сісмонді пояснював кризи недоспоживанням народних мас, невідповідністю між виробництвом і споживанням.

К. Маркс найбільш глибинною причиною кризи називав основну суперечність капіталістичного способу виробництва — суперечність між суспільним характером виробництва і приватнокапіталістичним характером привласнення результатів цього виробництва.

Видатний український економіст М. Туган-Барановський причину криз вбачав у диспропорційності розвитку економіки, тобто у нерівномірному розвитку всіх галузей.

Дж. Кейнс пояснював економічні кризи дією основного психологічного закону, згідно з яким люди "схильні, як правило, збільшувати споживання із зростанням доходів, але не такою мірою, якою зростає дохід".

Для України:

• забезпечення курсової стабільності. Повинні бути розроблений дієвий комплекс інструментів НБУ щодо стимулювання надмірних коливань;

• забезпечення стабільності банківського сектору та відновлення кредитної активності шляхом удосконалення політики рефінансування НБУ, застосування практики субсидованого кредитування та надання урядових гарантій;

• удосконалення фіскального механізму впливу на економіку;

• всебічна підтримка споживчого попиту;

• заохочення інвестиційної діяльності наприклад за рахунок зменшення податків підприємств на частину вкладених інвестицій або державне гарантування для малих підприємств.

Наслідки:

• безробіття

• інфляція

• скорочення виробництва

• порушення фінансової, банківської системи

• зростання зовнішнього боргу країни

40. Капітал підприємства, його кругообіг, стадії та функціональні форми.

Дослідники XX ст. не дають однозначного трактування поняття капіталу. Англійський економіст Дж. Хікс, наприклад, визначав капітал як сукупність товарів виробничого призначення. Отже, він продовжував по суті традиційні погляди, висловлені К. Марксом, Є. Бем-Баверком і А. Маршаллом.

І. Фішер та Ф. Найт — представники неокласичного напряму — роз­глядали капітал як благо, використання якого дає можливість збільшити майбутні блага.

Такий підхід у визначенні капіталу є значним кроком уперед в економічній науці, особливо в умовах інформаційної ери, коли з'явилися і зростають випереджаючими темпами фірми, що продукують інформацію і знання. Знання в умовах науково-технічної революції стають новим важливим ресурсом і джерелом багатства.

Інформація і знання, на відміну від грошових, природничих, технічних і трудових ресурсів, не відчужуються.

Після реалізації створених товарів власник авансового капіталу отримує додаткову вартість не тільки у товарній, а й у грошовій формі Г З цього видно, що рух капіталу, який включає авансування, застосування у виробництві, реалізацію товарів і повернення до початкової грошової форми утворює його кругооборот, що можна позначити такою формулою:

Г-Т ... В ... Т1 - Г1

Стадія 1 Стадія 2 Стадія З

Рух капіталу в межах кругообороту поділяється на три стадії. На першій стадії капітал виступає у грошовій формі і використовується на купівлю засобів виробництва і робочої сили; на другій здійснюється процес виробництва і створення додаткової вартості; на третій відбувається реалізація новоствореного товару, вартість якого містить додаткову вартість.

З метою реалізації додаткової вартості капітал має перебувати у постійному кругообігу, що є оборотом капіталу.

Швидкість обороту капіталу вимірюється числом оборотів, що він здійснює за рік. У процесі обороту функціонуючий капітал розподіляється на основний і оборотний.

Основний капітал — це та частка виробничого капіталу (приміщення, споруди, верстати, обладнання та інші засоби праці), які беруть участь у виробництві та переносять свою вартість на новостворений продукт частково.

Оборотний капітал — це та частина виробничого капіталу (предмети праці й робоча сила), яка, беручи участь у виробництві, переносить всю свою вартість на новостворений продукт повністю за один раз.

Основний капітал не вічний, він зношується. Розрізняють два види зносу — фізичний і моральний.

Фізичний знос — це матеріальне зношування машин, інструментів, будинків і споруд та інших засобів праці за час їхнього функціонування в процесі виробництва або невикористання.

Фізичний знос є наслідком виробничих навантажень, впливу атмосферних умов, змін у будові матеріалу, з якого виготовлено знаряддя праці тощо. Моральний знос — це передчасна втрата капіталом його вартості або зменшення її.

Є два види (дві форми) морального зносу.

При першій формі зростає продуктивність праці у сфері виробництва засобів праці. Це призводить до зниження витрат праці на відтворення основного капіталу. Зниження вартості засобів праці змушує здійснювати переоцінку основного капіталу, тобто зменшується його вартість.

При другій формі морального зносу з'являються нові засоби праці, які мають більш високі конструктивні характеристики й експлуатаційні якості. Іншими словами, нові засоби праці мають вищу продуктивність. З появою таких засобів праці є два шляхи, які визначають використання старих засобів праці: їх треба модернізувати, тобто підвищити їх продуктивність до рівня нових засобів праці; в разі неможливості модернізації старі засоби праці вилучаються з основного капіталу. Безумовно, при цьому виникають певні втрати.

Отже, при другій формі морального зносу знижується вартість основного капіталу внаслідок науково-технічного прогресу. Отже, у результаті функціонування капіталу він частково обезцінюється.

Під амортизацією розуміють заміщення в грошовій формі зношених засобів праці поступовим перенесенням вартості на продукт, що вироб­ляється.

Відношення суми амортизаційних відрахувань до вартості основного капіталу у відсотках називають нормою амортизації. На момент зношення речових елементів основного капіталу в амортизаційному фонді накопичується сума грошей, що забезпечує заміну зношеного основного капіталу або його капітальний ремонт.