- •1.Предмет, метод та функції політичної економії.
- •2.Сутність, структура продуктивних сил і виробничих відносин.
- •3.Економічні закони, їх об’єктивний характер.
- •4.Основні етапи становлення і розвитку економічної теорії.
- •5.Економічна система: сутність та її основні елементи.
- •6.Сутність, критерії, фактори економічного прогресу. Роль нтр.
- •7.Потреби суспільства, їх сутність і структура. Закон зростання потреб і механізм його дії.
- •8Сутність ефективності виробництва та основні форми її виявлення. Критерії та способи підвищення ефективності суспільного виробництва.
- •9. Основні типи організації виробництва, їх характеристика
- •11.Товар і його властивості. Двоїстий характер праці, втіленої в товарі.
- •12 Еволюція форм вартості. Сутність та функції грошей.
- •13 Закон обігу грошей.
- •14. Інфляція: причини виникнення, види та соціальні наслідки
- •15 .Грошові системи та їх основні типи.
- •16. Теорія вартості: трудова, маржиналістська та неокласична
- •17 Інфраструктура ринку.
- •18. Особливості становлення ринкових відносин в Україні.
- •19 . Сутність підприємництва, види та умови його розвитку в Україні.
- •20 Сутність і основні види маркетингу.
- •21.Робоча сила: її вартість і споживча вартість. Відносини найму робочої сили: сутність та еволюція.
- •22Соціально-економічний зміст капіталу.
- •24 Відносини власності, її форми і типи. Роздержавлення і приватизація.
- •25. Конкуренція та її сутність. Форми та функції конкуренції.
- •26. Прибуток як економічна категорія. Сутність і види прибутку.
- •27 Аграрні відносини і особливості їх розвитку в Україні. Земельна рента.
- •Заробітна плата як економічна категорія; її суть, форми і системи.
- •30 Національне багатство як результат і умови соціально-економічного розвитку.
- •31.Фонди споживання і нагромадження, їх структура.
- •33.Система соціального захисту населення в Україні.
- •34.Банки, їх види та основні функції.
- •35.Фінанси в системі економічних відносин в Україні.
- •37. Суспільне відтворення, його сутність та види
- •38. Циклічність відтворення як загальна закономірність економічного розвитку. Види економічних циклів.
- •39. Економічні кризи, їх сутність, причини і наслідки. Шляхи подолання економічної кризи в Україні
- •40. Капітал підприємства, його кругообіг, стадії та функціональні форми.
- •41. Акціонерний капітал. Акціонерне товариство (корпорація), його основні види та риси. Розвиток акціонерних товариств в Україні.
- •42. Економічна нерівність та державна політика доходів в Україні
- •44. Економічний вибір та виробничі можливості, крива виробничих можливостей
- •45. Ринок, його характерні риси, функції і види.
- •46. Види ринкових систем, переваги та недоліки.
- •47 Закон попиту, крива попиту, еластичність попиту по ціні.
- •48. Закон пропозиції, крива пропозиції. Види еластичності.
- •50Фірма, підприємство, галузь. Правові форми підприємств.
- •51 Рівновага фірми в умовах досконалої конкуренції..
- •52 Виробнича функція підприємства з одним змінним фактором.
- •53 Виробнича функція підприємства з двома змінними факторами. Ефект масштабу.
- •54 . Ізокоста та ізокванта. Різновиди ізоквант. Карта ізоквант.
- •55Поняття та види витрат. Властивості економічних витрат в короткостроковому періоді.
- •56. Тенденції зміни загальних, середніх, граничних витрат в короткостроковому і довгостроковому періодах.
- •57 Види доходів фірми. Вибір обсягу виробництва в короткостроковому періоді.
- •58.Витрати виробництва в довгостроковому періоді.
- •Основні ринкові моделі та їх характерні риси.
- •Види монополій та причини їх виникнення. Антимонопольне законодавство.
- •64 Характерні риси ринку олігополії. Характеристика поведінки олігополістів на ринку.
- •65. Політика монополії в питаннях ціноутворення. Картельні угоди, їх характеристика.
- •67. Ринок капіталів і конкурентна стратегія підприємства
- •68. Ефективність економіки. Способи підвищення ефективності економіки на макрорівні
- •69. Економічна система як об’єкт макроекономіки
- •70. Поняття системи національних рахунків
- •71. Головні макроекономічні показники та методика їх обчислення.
- •72. Довгострокові цикли в економіці як об’єкт прогнозування
- •73. Ринкові ціни та рівень національного виробництва.
- •77 . Рівноважний чнп в умовах повної зайнятості.
- •78. Необхідність і сутність державного регулювання економіки.
- •79Форми і інструменти державного регулювання економіки.
- •81Дискреційна фіскальна політика держави.
- •82. Грошово-кредитне регулювання економіки. Сутність і методика розрахунку грошового мультиплікатора.
- •83. Основні структурні співвідношення на макрорівні.
- •85. Державне регулювання зайнятості населення.
- •86Валютний ринок та валютні курси.
- •87 Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •88 Економічне зростання та його державне регулювання.
- •89 . Безробіття: сутність, види, наслідки.
- •90. Історичні умови виникнення і загальна характеристика класичної політекономії.
- •91. Історичні умови виникнення і загальна характеристика меркантилізму.
- •92. Економічні погляди фізіократів.
- •93. Французький меркантилізм. А. Монкретьєн.
- •Економічне вчення а. Сміта.
- •Виникнення класичної політичної економії в Англії. В. Петті.
- •Теорія вартості а. Сміта.
- •Еволюція політичної економії в Англії в першій половині хіх ст. ( т. Мальтус, н. Сеніор, Дж. Мілль).
- •Економічні умови виникнення та загальна характеристика західноєвропейського утопічного соціалізму.
- •Історичні умови виникнення та теоретичні джерела формування марксизму.
- •Теоретичні проблеми «Капіталу» к. Маркса.
- •102. Історичні умови виникнення та суть маржиналізму.
- •Формування неокласичної традиції в економічній теорії. Кембриджська школа. А. Маршалл.
- •Американська школа маржиналізму. Дж. Б. Кларк.
- •Теорія суспільного розвитку й. Шумпетера.
- •Соціально-економічні ідеї революційного та ліберального народництва в Росії.
- •Економічні погляди м. Драгоманова.
- •Економічні погляди м. Туган-Барановського.
- •Історичні умови виникнення та суть кейнсіанства.
- •111. Теоретична система та економічна програма Дж. М. Кейнса.
- •Неокласична теорія економічного зростання р. Солоу.
- •Неолібералізм. Школи неолібералізму.
- •Неоліберальна доктрина «соціального ринкового господарства»
- •Американський неолібералізм. Монетаризм.
- •Теорія і практика сучасного монетаризму.
- •Методологічні особливості та еволюція інституціоналізму.
- •Ранній інституціоналізм.
- •Соціальний інституціоналізм. Дж. Гелбрейт.
- •118. Теорії «індустріального суспільства».
102. Історичні умови виникнення та суть маржиналізму.
В останній третині ХІХ ст. в економічній теорії виникла нова течія — маржиналізм, яка згодом стала визначальним напрямом розвитку політичної економії. Об’єктивна зумовленість її появи полягала в глибоких змінах, що стались у цю добу в суспільно-економічному житті розвинутих країн Заходу під впливом науково-технічного прогресу, а саме: перехід економіки в монополістичну стадію розвитку, формування складніших форм господарювання та взаємовідносин між виробником і споживачем, інтенсивний процес розширення ринку поза національні межі. Якісні зрушення, що мали місце в характері та структурі виробництва, методах управління економічною діяльністю на мікро- та макрорівнях, у сфері споживання, потребували переоцінювання багатьох теоретичних положень «класичної школи», формування нової парадигми для пояснення процесів та явищ суспільно-економічної практики.
Засновниками маржиналізму вважаються австрієць К. Менгер (1840—1921), англієць В. С. Джевонс (1835—1882) і француз Л. Вальрас (1834—1910).
Основна ідея маржиналізму — це дослідження граничних економічних величин як взаємозв’язаних явищ економічної системи на рівні фірми, галузі (мікроекономіка) та національної економіки (макроекономіка).
З погляду методології головними принципами маржиналізму є:
1) ідеологічна нейтральність аналізу;
2) перегляд предмета дослідження: провідною стає проблема раціонального розподілу обмежених ресурсів;
3) методологічний індивідуалізм, тобто пояснення економічних явищ поведінкою окремих індивідів, розгляд суспільства як сукупності атомістичних індивідів, економіки як системи взаємозалежних суб’єктів господарювання, а економічних закономірностей як наслідку взаємодій індивідуальних рішень, основаних на вільному виборі суб’єктів;
4) статичний підхід, оскільки досліджується не те, як змінюється економіка, а те, як вона улаштована, як може існувати і не руйнуватися система, котра складається з індивідів, що керуються власними інтересами;
5) рівноважний підхід;
6) економічна раціональність, яка означає максимізацію суб’єктами господарювання своїх цільових функцій (корисності для споживачів і прибутку для виробників);
7) граничний аналіз;
8) математизація, тобто широке використання математичних методів, зокрема диференціального числення.
Знання основної ідеї та методологічних принципів маржиналізму необхідне для розуміння, чому перехід в останній третині XIX ст. від цінностей класичної школи (загального бачення, методу і навіть предмета) до теоретико-методологічних цінностей маржиналізму було визнано «маржинальною революцією» в економічній теорії.
З’ясувавши це, слід приділити увагу питанням генези й еволюції маржиналізму. Тому важливо розглянути погляди попередників маржиналізму Г. Госсена (1810—1858), Ж. Дюпюї (1804—1866), А. Курно (1801—1877), Й. Тюнена (1783—1850) і етапи «маржинальної революції», простежити особливості маржинальних концепцій різних шкіл.
Йоган фон Тюнен (1783—1850) — один із перших сформулював закони граничного аналізу в «економічній системі з метою досягнення максимуму значень функції з багатьма змінними». Як дослідник і практик Й. Тюнен у своїй книжці «Ізольована держава», перший том якої вийшов у світ 1826 р., дав (на підставі власних теоретичних опрацювань) ряд практичних рекомендацій щодо раціонального і прибуткового ведення сільського господарства. Основна ідея полягала в тім, що максимальний чистий дохід землевласник може отримати за умови, коли сукупність граничних витрат на фактори виробництва буде тотожною граничній корисності продукту. Обгрунтовуючи свою тезу, Тюнен виходив із аналізу взаємодії факторів виробництва, змінюючи почергово величину як окремих факторів, так і ціни кожного з них.
Заслугою Тюнена є також розкриття механізму формування рівня земельної ренти залежно від якості землі та її віддаленості від ринків збуту сільськогосподарської продукції.
Антуан Огюстен Курно (1801—1877) є не тільки одним із попередників маржиналізму, а й засновником нового — математичного напрямку в економічній теорії. У книжці «Дослідження математичних принципів у теорії багатства» він, спираючись на аналіз функціональних залежностей, сформулював поняття економічної рівноваги, увів у науковий обіг поняття функції попиту, еластичності попиту, які й нині широко використовуються. Крім того, його аналіз ринку й ринкових відносин уточнив такі категорії, як конкуренція, монополія, олігополія. А.Курно застосовує функції попиту і пропозиції для пояснення формування ціни за ринкових умов, її еволюції, починаючи від чистої конкуренції до монополії. Основна ідея його концепції полягала в тім, що економічні системи слід розглядати як замкнуті системи ринкових взаємозалежностей (виражених категоріями попиту і пропозиції), що перебувають у рівновазі. Ціна розглядається при цьому як грошове вираження стану рівноваги попиту і пропозиції.
У центрі дослідження Курно була поведінка окремої фірми, яка є виробником товарів і реалізує їх на ринку, тобто він аналізував економіку на мікрорівні, не цікавлячись економікою країни в цілому. У побудованій ним економічній моделі ціни диктують покупці, а продавці визначають обсяги виробництва продукції залежно від рівня ціни та попиту на товар.
Проте Курно вважав, що дослідження проблеми загальної економічної рівноваги неможливе за допомогою математичного аналізу, що згодом спростував Вальрас.
Жюль Дюпюї (1804—1866) 1844 р. написав статтю «Про виміри корисності громадських робіт», в якій також знайшла відображення ідея граничного аналізу. Сформулював він цю ідею на підставі поняття «ціновий надлишок», тобто грошовий вимір максимально можливого доходу, який виникає внаслідок можливості споживача купувати кожну одиницю товару за незмінної ціни.
Герман Госсен (1810—1858) хоча і не був за фахом економістом, але дуже цікавився суспільними проблемами й опублікував 1854 р. книжку під назвою «Розвиток законів суспільного життя і правил людської діяльності, що з них випливають», в якій сформулював ряд важливих теоретичних положень, котрі увійшли в економічну науку під назвою першого і другого законів Госсена. Перший закон стверджує, що зі збільшенням кількості даного блага гранична корисність його зменшується, а за умови повного задоволення потреб споживача вона дорівнюватиме нулю.
Згідно з другим законом Госсена оптимальна структура споживання (попиту) досягається за умов однакових граничних корисностей усіх благ, що споживаються. Кожний суб’єкт максимізує сумарну корисність для себе, якщо розподіляє ресурси між різними благами так, що від останньої одиниці ресурсу, витраченої на кожне благо, досягається однакове задоволення. Інакше кажучи, якщо запасів благ недостатньо для повного задоволення людини, то сукупне найбільше задоволення від них досягається тоді, коли приріст насолоди від кожного блага стає однаковим (тобто коли тотожні граничні корисності кожного блага).
Із закону обміну споживних вартостей випливає і закон єдності ціни на ринку. Для покупця існує ціна, вище за яку він товару не купить. Для продавця існує ціна, нижче за яку він товару не продасть. Десь на перетині інтересів обох сторін буде та ціна, яка задовольнить і покупця і продавця. Вона є наслідком порівнювання граничних корисностей різних товарів.
Найбільш вагомий внесок у розробку ідей маржиналістів зробила австрійська школа політекономії, яка сформувалась у 70–ті роки XIX ст. Її репрезентували професори Віденського університету Карл Менгер (1840—1921), Фрідріх фон Візер (1851—1926) та Ейген Бем-Баверк (1851—1919).
Її теоретичними принципами були суб’єктивний ідеалізм та теорія граничної корисності. Засновник цієї школи і незаперечний її лідер К. Менгер у працях «Основи політичної економії» (1871) та «Дослідження про методи соціальних наук і політичної економії зокрема» (1883) розвинув ідею попередників маржиналізму про «граничну корисність» у головну теорію суб’єктивно-психологічної школи.
Центральне місце в концепціях австрійської школи посідає так звана теорія «граничної корисності». Прийняті в політекономії категорії «товар» і «вартість» були замінені поняттями «благо» і «цінність». К. Менгер і його соратники заперечували, що вартість є втіленням суспільно необхідної праці, а праця — її єдиним джерелом. Вони наповнили категорію вартості суб’єктивним змістом. Домінуючим фактором блага вони вважали його споживну вартість, або корисність. Під останньою австрійці розуміли ту загальну властивість матеріальних благ, котра дає змогу задовольнити потреби індивіда, підвищити його добробут.
Стенлі Джевонс (1835—1882) — англійський економіст, який (незалежно від інших авторів) розробив теорію, згідно з якою співвідношення між товарами, що обмінюються, дорівнює оберненому відношенню їхніх (граничних) корисностей. Праця, на думку Джевонса, впливає на мінові пропорції благ опосередковано — збільшення затрат праці збільшує кількість даного блага і тим самим зменшує його граничну корисність. Коли затрати праці стають значними, тоді сама праця набуває негативної корисності. Тому тривалість процесу праці є доцільною доти, доки її негативна корисність менша (за абсолютною величиною), ніж корисність продукту, створеного цією працею. Після встановлення рівноваги процес виробництва даного блага припиняється.
У праці «Теорія політичної економії» Джевонс сформулював теорему, суть якої полягає в тім, що за раціонального споживання міри корисності придбаних товарів пропорційні їхнім цінам. С. Джевонс увів також в економічну науку поняття «економікс» (економічна теорія), яке стали відтоді використовувати на Заході замість поняття «політична економія».
Леон Вальрас (1834—1910) видатний економіст-математик, засновник лозаннської школи. Головна наукова праця — «Елементи чистої політичної економії» (1874). Принципова заслуга Вальраса полягає у створенні замкненої математичної моделі загальної економічної рівноваги. Ця модель є спробою пояснити у взаємозв’язку всі категорії ринкового господарства на основі принципу суб’єктивної корисності.
Концепція маржинальної корисності була тільки першим кроком у розвитку теорії, відомої як Вальрасова система загальної рівноваги. Його система, на відміну від систем, опрацьованих його попередниками, включає всю сферу прояву вартості й ціни.