88 Економічне зростання та його державне регулювання.

Завдання економіки не вичерпується досягненням повної

зайнятості, тому що така зайнятість не гарантує поступального зростання економіки. Якщо проблема повної зайнятості розв’язана, виникає питання про збільшення обсягів виробництва за межі умов повної зайнятості. Це основне питання теорії економічного зростання. Таким чином ми вийшли на проблему довгострокового економічного зростання.

Економічне зростання – це довгострокова тенденція збільшення потенційного рівня виробництва за умов повної зайнятості.

Стан повної зайнятості означає, що економіка країни знаходиться на кривій виробничих можливостей (КВМ).

Крива виробничих можливостей відображає поєднання варіантів випуску різноманітної продукції, яка може бути виготовлена при даній кількості і якості природних, трудових ресурсів і основного капіталу за даного рівня технологічного потенціалу.

Економічне зростання визначається переміщенням кривої виробничих можливостей праворуч, тобто від АВ до CD (графік 1).

д е К- основний капітал; L - трудові ресурси.

Приріст кількості і якості ресурсів і вдосконалення техноло­гії забезпечує можливість такого переміщення. Повна зайнятість і оптимальний розподіл ресурсів мають суттєве значення для його реалізації.

Досвід розвитку більшості країн показує, що в довгостоковому періоді тренд має тенденцію до зростання. Це означає, що протягом тривалих проміжків часу в цих країнах спостерігається економічне зростання. Довгострокова тенденція зростання обсягу виробництва є наслідком того, що циклічні підйоми перевищують циклічні кризи, як результат, позитивна різниця піднімає лінію тренда вище і вище.

Типи економічного зростання:

• інтенсивний – збільшення виробничого потенціалу шляхом вдосконалення техніки і технології; - екстенсивний – збільшення виробничих потужностей внаслідок збільшення кількості використовуваних факторів виробництва; - змішаний (реальний) – збільшення виробничих потужностей внаслідок збільшення кількості використовуваних факторів виробництва і вдосконалення техніки і технології.

Фактори економічного зростання: - фактор пропозиції: 1. кількість і якість трудових ресурсів; 2. кількість і якість природних ресурсів; 3. рівень розвитку підприємницьких здібностей в суспільстві; 4. технологія і організація виробництва; 5. обсяг основного капіталу.

• фактор розподілу: 1. перерозподіл виробничих ресурсів в економіці; 2. діюча система розподілу доходів.

• фактор попиту: 1. податковий тиск; 2. розширення експортних поставок; 3. зростання споживчих, інвестиційних та державних витрат; 4. ефективність кредитно-банківської системи.

89 . Безробіття: сутність, види, наслідки.

Безробіття в ринковій економіці – це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї.

Види:

1. фрикційне – тимчасове безробіття, яке пов’язане з добровільним чи вимушеним пошуком або очікуванням роботи.

2. структурне – вивільнення робочої сили під впливом структурних зрушень в економіці, які змінюють попит на окремі професії і фахи та пропозицію робочої сили щодо них.

3. інституціональне - вид безробіття, пов’язаний з функціонуванням самих інститутів ринку робочої сили та факторами, які впливають на попит та пропозицію на ньому.

4. циклічне – вивільнення робочої сили, викликане загальним спадом виробництва, тобто тією фазою економічного циклу, яка пов’язана з кризовими явищами в економіці, скороченням сукупного попиту, відповідним скороченням зайнятості та зростанням безробіття.

Наслідки кон’юнктурного безробіття:

1. відбувається нерівномірний розподіл втрат від безробіття серед різних соціальних верств населення.

2. під час кон’юнктурного безробіття – через тривалі періоди бездіяльність – втрачається кваліфікація робітників, що може згодом зумовити значне зниження заробітної плати чи нові звільнення.

3. безробіття призводить до громадського і політичного безладдя.

4. безробіття призводить до погіршення фізичного і психологічного стану робітників, підвищується рівень їх захворювань тощо.

5. відповідно до закону Оукена відбувається відставання фактичного обсягу ВНП порівняно з тим обсягом, якого б суспільство могло досягти за умов повної зайнятості.

Розрахунок рівня безробіття здійснюється за формулою:

Робоча сила = зайняті + безробітні

Рівень безробіття є важливим показником економічного стану країни, проте його не можна вважати єдиним та роз­глядати ізольовано від інших показників, що характеризують ефективність національного господарства.