54 . Ізокоста та ізокванта. Різновиди ізоквант. Карта ізоквант.

Ізокванта (рис 7.3)— це крива, що відображає альтернативні варі­анти ресурсів, які використовуються для виробництва певного обсягу продукції. Точки М і N показують такі комбінації фак­торів виробництва (L і К). Че­рез R точку можна провести іншу ізокванту. Так будується кар­та ізоквант (рис. 7.4).

Карта ізоквант — це множина ізоквант, що відображає максимальний випуск продукції за будь-яких комбінацій фак­торів виробництва. Криві ізоквант ніколи не перетинаються. Чим далі ізокванта від початку координат, тим більшому обсягу виробництва продукції вона відповідає. При цьому вона показує, що зі збільшенням витрат одного фактора виробництва при постійній величині іншого обсяг випуску продукції зростає. Але це зростання стає все меншим і меншим, а ізокванта стає все крутішою по мірі заміщення праці капіталом і все більш похилою, коли капітал заміщується працею. Ізокванта є одним із головних інструментів графічного аналізу технічної результативності виробництва.

Аналізуючи ізокванти, можна визначити показник заміщення одного фактора виробництва іншим. Гранична норма технологічного заміщення капіталу працею (МRTS _ML) визна­чається обсягом праці, яка може замінити одиницю капіталу: МRTS _ML = ΔL/ΔK = L2-L1/K2-K1

Це означає, що кожну втрачену одиницю капіталу необ­хідно замінювати все більшою кількістю праці. Це пояснюється тим, що фактори виробництва не можуть повністю замінювати один одного. Кожний з них не може робити те, що може інший, або якщо й може, то гірше.

Граничне заміщення праці капіталом ( МRTS _LM ) визначається обсягом капіталу, який може замінити одиницю праці: МRTS _LM = ΔK/ΔL.

Ізокванти характеризують гнучкість прийнятих рішень підприємства відносно використання різних факторів виробництва. Це дає можливість виробникові вибирати таке їх співвідношення, яке забезпечує мінімальні витрати і максимізує його прибуток.

Ізокванти можуть мати різноманітні конфігурації:

1. Лінійна ізокванта – припускає повну замінність виробничих ресурсів так, що даний випуск може бути отриманий за допомогою або тільки праці, або тільки капіталу, або з використанням різних комбінацій цих ресурсів при постійній нормі їхнього заміщення. (Рис. 5.1)

2. Ізокванта леонтьєвського типу – ізокванта характерна для випадку жорсткої доповнюваності ресурсів, праця і капітал комбінуються в єдиному можливому співвідношенні, гранична норма заміщення = 0. (Рис 5.2)

3. Ламана ізокванта – припускає наявність лише декількох методів виробництва (R), при цьому гранична норма технічного заміщення при прямуванні уздовж такої ізокванти зверху вниз праворуч спадає. (Рис 5.3)

4. Неперервна ізокванта – припускає можливість безупинної, але не повної замінності ресурсів у визначених межах, за якими заміщення одного фактору виробництва іншим технічно неможливе. (Рис 5.4)

Ізокоста (рис7.9)— це лінія, що характеризує комбінації вит­рат змінних факторів при фіксо­ваних витратах виробництва.

Властивості ізокости:

1. Кут нахилу ізокости за­лежить від цін на фактори виробництва. Оскільки tg a = K/L, а в точках перетину ізокости з осями K (L = 0) та L (K=0) сукупні витрати (ТС) визначаються за формулами:

А. Для L = 0, ТС = Р_кК; (Р – це ціна)

Б. Для К = 0, ТС = Р _L.L.

То з цих формул знаходимо: К=ТС/Р_К, L=ТС/Р_L. Звідси: tg a = K/L=С/Р_К*Р_L/ТС = Р_L/Р_К.

З формули випливає, що кут нахилу ізокости збіль­шується при зростанні ціни праці та зниженні ціни капіталу і, на­впаки, кут нахилу ізокости зменшується при зниженні ціни праці та зростанні ціни капіталу.

2. Усі точки із окости відповідають однаковим сукупним витратам факторів виробництва.

3. Чим далі від точки координат розміщена ізокоста, ти більший обсяг ресурсів використовується у виробництві.

Ізокоста – це множина альтернативних комбінацій витрат праці та капіталу, при яких витрати виробництва залишаються незмінними.