2.3.2. Оборотні активи

Виробничі запаси (рядки 100—140). У статті «Виробничі запаси» показують вартість запасів малоцінних та швидкозношуваних предметів, сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу.

Запаси відображаються у балансі відповідно до П(С)БО 9 за найменшою з двох величин: собівартістю або чистою реалізаційною вартістю.

Чиста реалізаційна вартість дорівнює очікуваній ціні продажу в ході звичайної діяльності за винятком очікуваних витрат.

При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті вони оцінюються за одним з таких методів:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

• середньозваженої собівартості;

• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

• собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

• нормативних затрат;

• ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Тварини на вирощуванні та відгодівлі (рядок 110). У статті відображається вартість: дорослих тварин на відгодівлі й у нагулі, птиці, звірів, кроликів, дорослих тварин, вибракуваних із основного стада для реалізації, та молодняку тварин.

Незавершене виробництво (рядок 120). У статті показують витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги), а також вартість напівфабрикатів власного виробництва і валову заборгованість замовників за будівельними контрактами.

Готова продукція (рядок 130). У статті показують запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам.

Продукцію, яка не відповідає наведеним вимогам (крім браку), та роботи, які не прийняті замовником, показують у складі незавершеного виробництва.

Товари (рядок 140). У статті показується без суми торгових націнок вартість товарів, придбаних підприємствами для наступного продажу. У примітках до фінансової звітності наводять таку інформацію:

• про методи оцінки запасів;

• балансову (облікову) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп;

• балансову (облікову) вартість запасів, відображених за чистою вартістю реалізації;

• балансову (облікову) вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу;

• суму збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведено оцінку запасів відповідно до пункту 28 П(С)БО 9.

Якщо для оцінки запасів використовується метод ЛІФО, то в примітках наводиться різниця між вартістю запасів, відображеною на дату балансу в обліку і звітності, і найменшою з вартостей, обчислених із застосуванням методів середньозваженої собівартості, ФІФО, чистої вартості реалізації.

Векселі одержані (рядок 150). У статті «Векселі одержані» показується заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), інші активи, виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями.

Вимоги до обліку та розкриття інформації за векселями одержаними ідентичні вимогам до відображення дебіторської заборгованості.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (торгова) (рядки 160—162). При відображенні у звітності керуються П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо є ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід та може бути достовірно визначена її сума.

У статті «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» відображається заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем). До підсумку балансу включається чиста реалізаційна вартість, яка визначається шляхом вирахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів. Сума резерву сумнівних боргів відображається в дужках. Резерв сумнівних боргів створюється, якщо отримання оплати викликає сумнів. Створення резерву сумнівних боргів (у розрізі дебіторів) відображається за дебетом рахунка 949 та кредитом рахунка 38. Якщо належну оплату отримати неможливо, то цю суму списують. Робиться запис за дебетом рахунка 38 «Інші витрати операційної діяльності» і кредитом субрахунків дебіторів (361 тощо).

У примітках до звіту мають бути розкриті загальна сума торгової дебіторської заборгованості, а також за кожним з дебіторів, чия заборгованість перевищує 10 % загальної суми, та умови погашення цієї заборгованості. Вказуються також сума простроченої дебіторської заборгованості, яку можна класифікувати як сумнівну, метод визначення величини резерву сумнівних боргів.

При відображенні дебіторської заборгованості в іноземній валюті вона має бути перерахована за курсом Національного банку України (НБУ) на дату балансу відповідно до вимог П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».

Дебіторська заборгованість за розрахунками (рядки 170—200).

Вимоги до розкриття інформації аналогічні вимогам статті «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (торгова)». Слід зазначити, що резерв сумнівних боргів за цією заборгованістю не створюється, і у статті відображається лише та дебіторська заборгованість, повернення якої є реальним (чиста дебіторська заборгованість). Сумнівна та прострочена дебіторська заборгованість за цією статтею має бути списана у дебет субрахунка 944 «Сумнівні та безнадійні борги».

У статті «Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» (рядок 170) показують дебіторську заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплату за податками, зборами та іншими платежами до бюджету.

У статті «Дебіторська заборгованість за виданими авансами» (рядок 180) показується сума авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок наступних платежів.

У статті «Дебіторська заборгованість з нарахованих доходів» (рядок 190) показуються сума нарахованих дивідендів, відсотків, роялті тощо, що підлягають надходженню.

У статті «Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків» (200) показується заборгованість пов’язаних сторін та дебіторська заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків. При відображенні інформації в цьому рядку необхідно враховувати, що дебіторська заборгованість пов’язаних сторін відображається відповідно до вимог П(С)БО 23 «Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін». Тобто дебіторська заборгованість має бути показна за одним з таких методів:

• порівнюваної неконтрольованої ціни;

• ціни перепродажу;

• «витрати плюс»;

• балансової вартості.

Сутність цих методів розкрито у наступній темі.

Інша поточна дебіторська заборгованість (рядок 210). Це загальна категорія дебіторської заборгованості, за винятком торгової. У статті «Інша поточна дебіторська заборгованість» показують заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі оборотних активів.

Вимоги до розкриття інформації аналогічні вимогам до дебіторської заборгованості.

Поточні фінансові інвестиції (рядок 220). При відображенні у звітності враховуються вимоги П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції».

У статті «Поточні фінансові інвестиції» відображають фінансові інвестиції на термін, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

Відображаються поточні фінансові інвестиції у балансі за меншою з величин: первісною вартістю або ринковою вартістю (якщо підприємство володіє інформацією про їхню ринкову вартість). Якщо ринкова вартість короткострокових фінансових інвестицій переважає їхню собівартість, то їхню вартість у балансі не збільшують, але цей факт відображають у примітках до звіту. Якщо ринкова вартість поточних фінансових інвестицій нижча за первісну їхню вартість, то їх уцінюють й у звіті відображають ринкову вартість. Уцінку відображають за дебетом субрахунка 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій».

При розкритті інформації необхідно відобразити як первісну, так і ринкову вартість кожного виду інвестицій та вказати, що оцінку проведено за меншою з двох величин: первісною чи ринковою вартістю.

Грошові кошти та їх еквіваленти (рядки 230—240). Враховуються вимоги П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів».

Грошові кошти — це готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Еквіваленти грошових коштів — це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни їхньої вартості.

У статті «Грошові кошти та їх еквіваленти» відображаються кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та іноземній валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати балансу, або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, слід виключати зі складу оборотних активів та відображати як необоротні активи.

Інші оборотні активи (рядок 250). У статті «Інші оборотні активи» відображаються суми оборотних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу «Оборотні активи». Зокрема, у цій статті наводиться сальдо субрахунків 331 «Грошові документи в національній валюті», 332 «Грошові документи в іноземній валюті» і 643 «Податкові зобов’я­зання». До цієї статті відносять також суми і витрати, понесені підприєм­ством, вигоду від яких буде отримано в майбутньому.

У примітках до звіту необхідно відображати окрему інформацію за іншими оборотними активами, вартість яких перевищує 5 % вартості оборотних активів, та окремо суму податків майбутніх періодів у разі їх наявності.