ВСТУП
Звітність як елемент бухгалтерського обліку — завершальний етап фінансового, податкового, виробничого та статистичного обліку. Вона призначена як для зовнішніх (держава, власники, партнери по бізнесу, інвестори), так і для внутрішніх користувачів і є джерелом різноманітної інформації для прийняття рішень на внутрішньому і зовнішньому рівнях.
Держава використовує звітність для контролю за правильністю та своєчасністю розрахунків за податками, зборами, неподатковими платежами. Показники звітності використовують для моніторингу господарсько-фінансової діяльності підприємств, її аналізу з метою прийняття рішень на макрорівні. Вищестоящі організації використовують звітність для контролю за діяльністю підлеглих підприємств і організацій, аналізу їхньої господарської діяльності, виявлення недоліків у роботі та управління. Статистичні органи на основі даних статистичної звітності групують показники діяльності підприємств різних галузей, формуючи загальнодержавну статистику.
Дані фінансової і статистичної звітності широко використовуються науковими установами для виявлення динаміки і тенденцій розвитку окремих галузей, факторного аналізу, підготовки науково обґрунтованих пропозицій для різних рівнів управління, написання підручників та навчальних посібників. На підприємствах звітність використовується для контролю за виконанням планів, аналізу господарської діяльності, формування стратегічних планів і рішень тощо. Від якості складання звітності залежить якість прийняття як тактичних, так і стратегічних рішень, а отже, і ефективність функціонування як кожного окремого підприємства, так і держави в цілому.
Для того щоб звітність була ефективним засобом в управлінні народним господарством у цілому і підприємством зокрема, вона має відповідати низці вимог, які встановлюються нормативними актами України, та загальноприйнятим правилам.
У конспекті лекцій розглядаються теоретичні, практичні та правові аспекти, пов’язані зі складанням та поданням звітності суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, наводяться конкретні приклади, що допомагають зрозуміти певні проблеми чи сутність статей звітності. Безумовно, розглядаються не всі форми й аспекти звітності, що неможливо для такого видання, а лише, на думку авторів, основні, які допомагають зрозуміти її необхідність, взаємозв’язок звітності й обліку, необхідність урахування в обліку окремих статей, усвідомити відповідальність за своєчасне та якісне подання звітності.
Слід зазначити, що наведений у конспекті лекцій матеріал стосується передусім підприємств, які перебувають на звичайній системі оподаткування. Для неприбуткових та бюджетних організацій, платників єдиного податку (в тому числі сільськогосподарського) застосовують звільнення від сплати окремих податків, спеціалізовані форми звітності.
Усі матеріали нормативного характеру підготовлено на підставі законодавчої бази, розміщеної в мережі бази даних «Нормативні акти України» станом на 1 листопада 2006 р.
Кожна лекція розрахована на 4 академічні години. Конспект розроблено відповідно до навчального плану та робочої програми дисципліни.
Тема 1. Сутність, значення та види звітності
1.1. Сутність звітності та її значення
1.2. Звітність для власних потреб та звітність для зовнішніх користувачів
1.3. Класифікація та регламентація звітності підприємства
1.4. Організація складання звітності
1.5. Порядок та строки подання бухгалтерської звітності
1.1. Сутність звітності та її значення
Реєстрація господарських операцій за допомогою первинних документів дає підприємству можливість здійснювати повсякденний контроль за достовірністю та обґрунтованістю витрат господарських засобів. Підсумкові дані про господарську діяльність підприємства за визначений відрізок часу складають періодично. Систему цих даних (показників), що характеризує роботу підприємства за певний період, називають звітністю.
Фінансова звітність визначена П(С)БО 1 як бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період.
Бухгалтерський облік є сполучною ланкою між господарською діяльністю і людьми, які приймають рішення.
Основні завдання бухгалтерського обліку такі:
вимірювання господарської діяльності шляхом реєстрації даних про неї для подальшого використання;
обробка даних, збереження до потрібного моменту, а потім переробка їх таким чином, щоб вони стали корисною інформацією;
передача шляхом звітності інформації тим, хто її використовує для прийняття рішень.
Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.
Згідно П(С)БО 1 визначаються якісні характеристики фінансової звітності і принципи її підготовки.
Отже, саме завдання бухгалтерської звітності виходить із завдань бухгалтерського обліку, тобто основне завдання звітності — передача інформації тим, хто її використовує для прийняття рішень.
Принципами підготовки фінансової звітності є:
автономність підприємства (розглядається як юридична особа);
безперервність діяльності (оцінка активів і зобов’язань підприємства);
періодичність (розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу);
історична (фактична) собівартість (виходячи з періоду часу дається оцінка активів, витрат на їх придбання та виробництво);
нарахування та відповідність доходів і витрат (для визначення фінансового результату звітного періоду);
повнота висвітлення (інформація про фактичні та потенційні наслідки операцій, які впливають на рішення);
послідовність (постійне із року в рік застосування облікової політики);
обачність (методи оцінки бух. обліку мають запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства);
переважання сутності над формою (операції мають обліковуватися відповідно до їх сутності);
єдиний грошовий вимірник (грошова одиниця).
Бухгалтерська звітність переважно ґрунтується на даних первинного, аналітичного та синтетичного обліку.