2.3.1. Необоротні активи

Базове визначення необоротних активів — це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується. приведе до надходження економічних вигод у майбутньому і які будуть перебувати у власності підприємства понад рік. Вони можуть бути як матеріальними, так і нематеріальними.

Основні засоби (ряд. 030—032 балансу). Враховуються вимоги П(С)БО 7.

Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо є ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість такого об’єкта може бути достовірно визначена.

Придбані (створені) основні засоби (ОЗ) зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка включає всі витрати, пов’язані з їх придбанням (виготовленням), доведенням до стану, придатного для експлуатації. Списання 03 проводиться за їхньою собівартістю.

У балансі ф. 1 основні засоби відображаються за балансовою вартістю (собівартість мінус амортизація). Сума зносу наводиться в дужках.

Якщо підприємству відомо про непередбачені збитки з ОЗ і воно може визначити їхню суму, то такі збитки відображаються у звіті про фінансові результати. У разі неможливості визначення величини збитків вони відображаються у примітках до звіту.

У примітках до звіту необхідно показувати прибуток чи збиток від реалізації ОЗ, а у звіті про рух грошових коштів — надходження від реалізації.

У примітках до звіту необхідно також відобразити:

• вартість основних засобів, щодо яких діють передбачені чинним законодавством обмеження володіння, користування та розпорядження;

• вартість переданих у заставу основних засобів;

• суму капітальних вкладень на придбання і будівництво основних засобів за звітний рік;

• суму укладених угод на придбання в майбутньому основних засобів;

• залишкову вартість основних засобів, що тимчасово не використовуються (консервація, реконструкція тощо).

Нематеріальні активи (ряд. 010—012). Враховуються вимоги П(С)БО 8. Нематеріальний актив — це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду, більшого за один рік (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік), для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи для надання в оренду іншим особам.

Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо є ймовірність одержання майбутніх економічних вигід, пов’язаних із його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.

У балансі нематеріальний актив відображається за балансовою вартістю (первісна вартість мінус накопичена амортизація).

Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з його придбанням та доведенням до стану, в якому цей актив придатний до використання за призначенням.

Амортизація нематеріальних активів нараховується протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 20 років. Сума зносу наводиться в дужках.

Вимоги до розкриття інформації про нематеріальні активи аналогічні вимогам до основних засобів. Якщо вартість нематеріального активу зменшилась, то це зменшення відображається у балансі та примітках до звіту. На суму зменшення вартості донараховується знос із віднесенням на адміністративні витрати.

Незавершене будівництво (рядок 020). У статті «Незавершене будівництво» відображається вартість незавершених капітальних інвестицій у будівництво, створення, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання необоротних активів (включаючи необоротні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством, а також авансові платежі для фінансування капітального будівництва.

Для цілей фінансового обліку незавершене будівництво не амортизується до завершення будівництва та передачі об’єкта в експлуатацію.

Довгострокові інвестиції (рядки 040 та 045). Довгострокові інвестиції — це інвестиції, якими підприємство має намір володіти більше одного року і які призначені для отримання відсотків, дивідендів та інших доходів (наприклад, пов’язаних зі зростанням вартості інвестицій при їх реалізації).

Враховуються довгострокові інвестиції за собівартістю з урахуванням усіх витрат на придбання. Якщо зниження вартості інвестицій не тимчасове явище, то балансова вартість інвестицій у балансі має бути відображена за зниженою ціною.

Методи визначення вартості інвестицій в акції інших підприємств представлено в табл. 2.6.

Таблиця 2.6. Методи визначення вартості довгострокових інвестицій в акції інших підприємств

Ступінь володіння	Відсоток володіння	Методи
Відсутність значного впливу; відсутність контролю	Менше 20	Неринкові акції — собівартість Ринкові акції — менша з величин: собівартість або ринкова ціна
Значний вплив; відсутність контролю	20—50	Метод участі в капіталі — фінансові інвестиції мають бути відображені за собівартістю плюс відповідна частина прибутку підприємства, в яке було зроблено інвестиції (або мінус відповідна частина збитків) мінус дивіденди
Контроль	Більше 50	Фінансова звітність дочірньої компанії консолідується зі звітністю материнської компанії

Уцінка фінансових інвестицій відображається на субрахунку 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій», а дооцінка — на субрахунку 423 «Дооцінка активів».

Якщо після попередньої уцінки провадиться дооцінка, то величина дооцінки обмежується первісною вартістю фінансової інвестиції.

У примітках необхідно показати таку інформацію:

• балансова вартість фінансових інвестицій, включених до складу статті балансу «Довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств», за такими видами: фінансові інвестиції в асоційовані підприємства; фінансові інвестиції в дочірні підприємства; фінансові інвестиції у спільну діяльність зі створенням юридичної особи (спільного підприємства);

• фінансові інвестиції, що включені до складу статей балансу «Інші довгострокові фінансові інвестиції» та «Поточні фінансові інвестиції» за собівартістю, за справедливою вартістю, за амортизованою собівартістю;

• підстави для визначення справедливої вартості фінансових інвестицій;

• доходи та втрати від змін справедливої вартості фінансових інвестицій за звітний період;

• перелік провідних асоційованих, дочірніх і спільних підприємств із зазначенням частки в капіталі та методів оцінки, що використовуються для обліку таких фінансових інвестицій.

Контрольний учасник спільного підприємства у примітках до фінансової звітності також наводить (розкриває) таку інформацію:

• загальна сума зобов’язань щодо його часток у спільних підприємствах;

• сума зобов’язань інвестиційного характеру щодо його часток у спільних підприємствах та його частки в зобов’язаннях, які він взяв разом з іншими учасниками;

• сума його частки в зобов’язаннях інвестиційного характеру спільних підприємств.

Довгострокова дебіторська заборгованість (рядок 50). Довгострокова дебіторська заборгованість — це дебіторська заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

За рядком відображаються заборгованість за майно у фінансовій оренді, довгострокові векселі отримані, інша довгострокова дебіторська заборгованість (субрахунки 161—163).

Відстрочені податкові активи (рядок 60). Відстрочений податковий актив — сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних звітних періодах внаслідок:

• тимчасової різниці між балансовою вартістю активів або зобов’язань та оцінкою цих активів або зобов’язань, яка використовується з метою оподаткування;

• перенесення податкових збитків, не використаних для зменшення податку, на прибуток у звітному періоді.

Відстрочений податковий актив визнається у разі виникнення тимчасових різниць, що підлягають вирахуванню, якщо очікується отримання податкового прибутку, з яким пов’язані ці тимчасові різниці.

Тимчасові різниці, що підлягають вирахуванню та є наслідком інвестицій у дочірні, асоційовані та спільні підприємства, визнаються відстроченим податковим активом за умов:

а) анулювання тимчасових різниць протягом дванадцяти місяців з дати балансу;

б) очікування податкового прибутку, достатнього для списання тимчасової різниці.

Якщо податкові збитки і податкові пільги перенесені на майбутні періоди, то відстрочений податковий актив визнається у разі очікування у майбутньому прибутку, достатнього для відшкодування цих збитків і користування пільгами.

Відстрочений податковий актив не визнається, якщо він виникає внаслідок:

а) негативного гудвілу, що є наслідком об’єднання підприємств згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств»;

б) первісного визнання активу або зобов’язання в результаті господарських операцій (крім об’єднання підприємств), які не впливають на обліковий та податковий прибуток (збиток).

Відстрочені податкові активи становлять собою майбутні податкові утримання. Для їх відображення необхідно мати інформацію про ймовірність отримання у майбутньому прибутку, що достатній для покриття утримань. Якщо такий прибуток у майбутньому не передбачається, то не може бути й утримань, що ведуть до зменшення належного до сплати податку, а тому і не виникає відстроченого податкового активу.

Після виникнення відстроченого податкового активу його подальша доцільність повинна бути перевірена на кожну звітну дату з метою гарантування існування ймовірності отримання достатнього оподатковуваного прибутку для відшкодування цього активу.

Для вирішення цього питання підприємство може здійснювати податкове планування для створення необхідної величини оподатковуваного прибутку у відповідних періодах. Для цього можуть бути прийняті заходи, наприклад, щодо отримання оподатковуваних відсотків.

У проміжній фінансовій звітності поточні відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов’язання можуть не наводитись і, відповідно, на цю дату не обчислюватись. У такому випадку в статті «Податок на прибуток від звичайної діяльності» «Звіту про фінансові результати» наводиться лише сума поточного податку на прибуток.

Гудвіл (рядок 065). Відображається гудвіл та/або негативний гудвіл за залишковою вартістю. Якщо підприємство внаслідок придбання його чистих активів іншим підприємством (покупцем) ліквідується, то, починаючи з дати придбання, покупець відображає в балансі активи та зобов’язання придбаного підприємства та будь-який гудвіл, що виникає в результаті придбання.

Інші необоротні активи (рядок 070). Цей рядок включає інші необоротні активи, які не показані в попередніх рядках, крім гудвілу і гудвілу негативного, що виникають при придбанні.

Окремо подається інформація про всі необоротні активи і відстрочені податки, величина яких перевищує 5 % всіх необоротних активів.

Гудвіл при консолідації (рядок 075). Відображається вартість гудвілу або негативного гудвілу, які виникають при консолідації фінансової звітності материнського підприємства і фінансової звітності дочірніх підприємств; визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств». При цьому вартість негативного гудвілу наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку розділу «Необоротні активи» Балансу.