Тема 2. Бухгалтерська звітність. Баланс (форма № 1) Лекція 2

2.1. Загальні положення

2.2. Порядок та техніка складання балансу підприємства (форми № 1, № 1-м). Загальні вимоги

2.3. Порядок та техніка складання балансу підприємства (форма № 1). Порядок складання

2.3.1. Необоротні активи

2.3.2. Оборотні активи

2.3.3. Витрати майбутніх періодів (рядок 270)

2.3.4. Власний капітал (рядки 300—370)

2.3.5. Забезпечення наступних витрат і платежів (рядки 400—420)

2.3.6. Довгострокові зобов’язання (рядки 440—470)

2.3.7. Поточні зобов’язання (рядки 500—610)

2.3.8. Доходи майбутніх періодів (рядок 630)

2.1. Загальні положення

Завершальний етап бухгалтерського обліку — складання бухгалтерської звітності, яка є важливим інструментом управління. Спираючись на дані бухгалтерського обліку як цілісного, взаємопов’язаного, безперервного і суворо документального відображення господарських операцій, впорядкованого узагальнення інформації про стан майна і зобов’язань підприємства, оцінюються результати діяльності, прогнозуються напрямки підвищення ефективності роботи, виробляються і приймаються управлінські рішення.

Фінансова звітність складається підприємствами і організаціями, що є юридичними особами, і виділеними на окремий баланс філіями, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами підприємств і організацій незалежно від видів діяльності й форм власності.

Для складання бухгалтерської звітності необхідно розуміти гіпотези, припущення та принципи, покладені в її основу, та механізми її підготовки. Все це, в основному, викладено в таких Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України 31 березня 1999 р. № 87:

• 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»;

• 2 «Баланс»;

• 3 «Звіт про фінансові результати»;

• 4 «Звіт про рух грошових коштів»;

• 5 «Звіт про власний капітал».

Складання приміток до фінансової звітності регулюється наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 2000 р. № 302 «Про примітки до річної фінансової звітності».

Названі стандарти регулюють основні сторони складання та подання бухгалтерської (фінансової) звітності (крім банків і бюджетних установ). Для правильного її складання необхідно керуватись також окремими іншими стандартами, зокрема П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», П(С)БО 22 «Вплив інфляції».

До типових форм квартального бухгалтерського звіту належать лише баланс підприємства та звіт про фінансові результати.

У формах бухгалтерської звітності відображаються всі передбачені показники. Якщо якась стаття (рядок, графа) не заповнюється внаслідок відсутності активів, пасивів, операцій, у цій статті (рядку, графі) ставиться прочерк.

Звітні форми заповнюються пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації та інших засобів, що забезпечують збереження цих записів протягом встановленого терміну зберігання звітності і попереджають внесення несанкціонованих та непомітних виправлень. Одиницею виміру в названих формах є тисячі гривень з одним десятковим знаком після коми.

Показники діяльності всіх структурних підрозділів підприємства мають включатись до даних показників звітних форм підприємства.

Підприємство, що увійшло до системи міністерства, відомства, іншого органу управління (концерну, корпорації, асоціації, об’єднання і т. д.) після 1 січня, відображає в річному звіті всі операції з 1 січня по 31 грудня звітного року. Підприємство, яке у звітному році ліквідоване, реорганізоване чи змінило форму власності, подає звіт за чинними формами річного звіту за період з початку року до моменту ліквідації (реорганізації). Знову створені підприємства відображають у звіті засоби і їх джерела (за вартістю придбання, отримання) з дня їх державної реєстрації по 31 грудня звітного року. При поділі підприємства до нові підприємств, що виникли в результаті такого поділу, переходять за розподільчим актом (балансом) у відповідних частках майнові права і зобов’язання реорганізованого підприємства. У балансі створеного підприємства відображаються дані активів і пасивів розподільчого балансу.

Активи, пасиви і операції в іноземних валютах включаються до річного бухгалтерського звіту в сумах, визначених шляхом перерахування іноземної валюти у валюту України за курсом НБУ в порядку, визначеному Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 р. № 193.

Дані статей балансу на кінець звітного року мають бути обґрунтовані результатами ретельно проведеної перед складанням річного бухгалтерського звіту інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, засобів, резервів, розрахунків та інших активів і пасивів. Інвентаризація і регулювання її результатів здійснюються відповідно до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових засобів, документів і розрахунків, затвердженої наказом Мінфіну України від 11 серпня 1994 р. № 69. До подання річного бухгалтерського звіту на підставі затверджених керівником підприємства пропозицій постійно діючих інвентаризаційних комісій про регулювання розходжень фактичної наявності цінностей порівняно з даними бухгалтерського обліку, виявленими в ході інвентаризації, мають бути внесені відповідні записи до регістрів і рахунків бухгалтерського обліку.

Суми статей балансу за коштами на рахунках у банках, банківських позик, про рух фінансування з бюджету і позабюджетних фондів мають відповідати даним, вказаним у виписках банків. Відображення в балансі сум за розрахунками з фінансовими і податковими органами, які взаємно не погоджені, не допускається.

Бухгалтерські звіти і баланси підписуються керівником (власником) і головним бухгалтером, а у разі відсутності на підприємстві бухгалтерської служби — спеціалістом, що веде облік. При цьому в балансах і звітах не повинно бути ніяких підчищень і помарок. Порядок виправлення помилок у звітах регламентується Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 р. № 88, та П(С)БО 6 «Виправлення помилок та зміни у фінансових звітах».

Згідно з П(С)БО 6 виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року. Виправлення помилок, які належать до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності.

Річний бухгалтерський звіт підприємства перед поданням за встановленими адресами розглядається і затверджується в порядку, встановленому законодавством і установчими документами. Форми звіту мають бути пронумеровані, прошнуровані та зброшуровані в окрему папку, має бути також складений перелік форм, включених до річного звіту. Суб’єкти малого підприємництва заповнюють звіт за спрощеними формами (форми № 1-м та № 2-м) у порядку, визначеному для таких підприємств П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва».

Фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їхню вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики, та щодо використання бюджетних асигнувань, одержаних з державного бюджету, — органам Державного казначейства, а щодо використання асигнувань, одержаних з місцевих бюджетів, відповідно фінансовим відділам райдержадміністрацій, міськвиконкомів та фінансовим управлінням обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій.

Строки подання фінансової звітності юридичними особами встановлено Порядком подання фінансової звітності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419. Згідно з порядком річна звітність подається не пізніше 20 лютого наступного за звітним року, а квартальна — не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Відповідно до ст. 63 п. 7 Господарського кодексу України підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) називаються підприємства, в яких середньооблікова кількість працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п’яти десяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п’ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими визнаються підприємства, в яких середньооблікова кількість працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п’яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

Слід відрізняти поняття мале підприємство та суб’єкти малого підприємництва. Поняття суб’єкта малого підприємництва визначено Законом України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19 жовтня 2000 р. № 2063-ІП, згідно з яким суб’єктами малого підприємництва є:

• фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб’єкти підприємницької діяльності;

• юридичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500 000 євро.

Для визначення чисельності застосовують звітні показники середньооблікової чисельності працюючих на підприємстві за попередній рік.

Не можуть бути віднесені до суб’єктів малого підприємництва такі: довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи, суб’єкти господарської діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти, які є виробниками та імпортерами підакцизних товарів, а також суб’єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частка вкладів, що належить юридичним особам, — засновникам та учасникам цих суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищує 25 %.

На спрощену систему оподаткування, обліку та звітності можуть перейти суб’єкти малого підприємництва, визначені Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 р. № 727/98, а саме:

• фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб, та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;

• юридичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Підприємство, що має у своєму складі дочірні підприємства і переведені на окремий баланс філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, в примітках до звітності наводить дані про їх місцезнаходження, найменування і вид діяльності.

Міністерства і відомства у пояснювальній записці висвітлюють ефективність використання підприємствами бюджетних коштів на основі повернення.

Неправильне складання бухгалтерської звітності належить до порушень у сфері господарської діяльності, і винні особи можуть бути притягнуті до адміністративної чи карної відповідальності.

Згідно зі статтею 164-2 «Порушення законодавства з фінансових питань» Кодексу України про адміністративні правопорушення, внесення неправдивих даних до фінансової або статистичної звітності, неподання фінансової звітності тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню, тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Окремі підприємства прикрашають свою звітність з метою приховування стійкої фінансової неспроможності. Згідно зі статтею 220 Кримінального кодексу України, умисне приховування громадянином — засновником або власником суб’єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб’єкта господарської діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом подання недостовірних відомостей, якщо це завдало великої матеріальної шкоди кредиторові, карається штрафом від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Згідно зі статтею 222 Кримінального кодексу України, надання громадянином-підприємцем або засновником чи власником суб’єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб’єкта господарської діяльності свідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій¹, субвенцій², дотацій³, кредитів чи пільг щодо податків належить до шахрайства з фінансовими ресурсами і, у разі відсутності ознак злочину проти власності, — карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали великої матеріальної шкоди⁴, — караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.