4.3. Вимоги п(с)бо 4 до Звіту про рух грошових коштів

Звіт про рух грошових кошті має надавати користувачам інформацію про спроможність підприємства як суб’єкта інвестування чи кредитування генерувати (заробляти, залучати) грошові кошти, про рух грошових потоків, про зміни у їх складі.

Форма та вимоги до складання Звіту про рух грошових коштів визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 4. У П(С)БО 4 також наводиться гармонізована з міжнародними стандартами термінологія.

Грошові кошти — готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Еквіваленти грошових коштів — короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їхньої вартості (депозитні сертифікати, державні казначейські білети тощо).

Негрошові операції — операції, які не потребують використання грошових коштів та їх еквівалентів.

Обороти за негрошовими операціями (бартерні операції, вартість активів, отриманих за фінансовою орендою або шляхом емісії акцій) до Звіту про рух грошових коштів не включають.

Рух грошових коштів — надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. При цьому переміщення грошей з каси у банк чи навпаки або розміщення тимчасово вільних коштів на депозитних рахунках до грошових потоків не включаються.

П(С)БО 4 передбачає складання звіту в розрізі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Мета такого поділу грошових потоків полягає в тому, щоб чітко відобразити спроможність підприємства генерувати грошові кошти від операційної діяльності.

Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Грошові потоки від операційної діяльності включають:

• надходження коштів від продажу готової продукції, товарів, робіт, послуг;

• надходження коштів від здавання майна в оренду;

• витрати на оплату сировини, товарів, робіт, послуг та інші витрати операційної діяльності (електроенергія, опалення, водопостачання, послуги зв’язку тощо);

• виплати за розрахунками з персоналом;

• сплата відсотків за користування кредитами;

• сплата податків, зборів тощо.

Інвестиційна діяльність — придбання та реалізація необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів, тобто інвестиційна діяльність — це вкладення фінансових коштів з метою отримання доходу. Грошові потоки від інвестиційної діяльності включають:

• надходження грошей від реалізації корпоративних прав (акції, частки в капіталі інших підприємств) та боргових зобов’язань інших підприємств, необоротних активів, майнових комплексів, від отримання дивідендів, від повернення раніше наданих позик тощо;

• видаток коштів внаслідок придбання корпоративних прав, боргових зобов’язань, необоротних активів, майнових комплексів, від надання позик тощо.

Фінансова діяльність — це діяльність, яка приводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства. Іншими словами фінансова діяльність — це діяльність із залучення грошових коштів у результаті фінансових операцій. Грошові потоки від фінансової діяльності включають:

• надходження грошових коштів від продажу власних акцій та боргових зобов’язань (облігацій), векселів, надходження внесків до статутного фонду, отримання банківських кредитів тощо;

• видаток коштів внаслідок викупу власних акцій, часток у статутному фонді, облігацій, повернення кредитів, сплати дивідендів тощо.

За міжнародним стандартом IАS 7 пропонуються два методи визначення обсягу руху грошових коштів: прямий та непрямий. За прямим методом з облікових документів, рахунків і регістрів беруться обороти за всіма основними статтями надходжень та вибуття грошових коштів. Різниця між цими оборотами показує достатність чи недостатність коштів для діяльності підприємства.

П(С)БО 4 передбачено переважне використання більш простого непрямого методу, що ґрунтується на максимальному використанні вже підготовлених показників балансу та Звіту про фінансові результати і мінімальній потребі в підготовці даних з первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку.

За цим методом чистий рух грошових коштів від операційної діяльності є коригуванням всієї суми прибутку (збитку) підприємства за звітний період до оподаткування (рядок 170 або 175 Звіту про фінансові результати) на зміни на початок і кінець звітного періоду залишків виробничих запасів, дебіторської і кредиторської заборгованості, що утворилася за операціями операційної діяльності, доходів і витрат майбутніх періодів, резерву (забезпечення) майбутніх витрат і платежів, а також на обороти негрошових статей (амортизація необоротних активів, курсові різниці) та інших статей фінансової звітності, пов’язаних з рухом коштів від інвестиційної та фінансової діяльності. Не-грошові операції до звіту не включаються.

Негрошові операції — це операції, що не потребують використання коштів і їх еквівалентів. Прикладами негрошових операцій є:

• бартерні операції;

• придбання активів шляхом емісії акцій;

• збільшення активів на умовах фінансової оренди і т. д.

Генерування грошових коштів полягає у продажу активів і зменшенні інвестицій у необоротні активи. Однак зменшення інвестицій у необоротні активи може завдавати збитків підприємству в довгостроковому плані.

Виходячи з концепції, викладеної у П(С)БО 4, робота із заповнення звіту починається з визначення різниці між статтями балансу на початок та кінець року. Збільшення активів є використанням грошових коштів, а зменшення — вивільненням грошових коштів, раніше вкладених в активи. Це взаємовідношення є оберненим щодо пасивів. У загальному плані чистий прибуток коригується на зміни в оборотних активах і зобов’язаннях за звітний період. Крім того, чистий прибуток коригується на негрошові статті (амортизація, відкладені податки чи збитки, зміни в курсі валют тощо). У багатьох випадках може відбуватися взаємозалік операцій, наприклад, збільшуються одночасно і актив, і зобов’язання (наприклад, купівля сировини без попередньої оплати).

Не відображаються у звіті внутрішні зміни у складі коштів або їхніх еквівалентів і негрошові операції. Як приклад внутрішньої зміни в складі коштів можна навести перерахування коштів із поточного рахунка на депозитний або одержання коштів із каси банку в касу підприємства.

Якщо надходження або використання коштів у результаті однієї операції включає суми, що належать до різних видів діяльності, то ці суми необхідно наводити окремо у складі відповідних видів діяльності. Наприклад, платіж за фінансовим лізингом включає заборгованість за устаткування (фінансова діяльність) та відсотки за використання устаткування (операційна діяльність).