2. Види відтворення. Типи економічного зростання.

Розвиток відтворення має два види - просте і розширене. Просте відтворення - це такий процес виробництва, який відновлюється в незмін­них обсягах. Це має місце за таких умов, коли додатковий продукт використовується для особистого споживання власника засобів вироб­ництва, тобто відбувається відновлення використаних для виробництва ре­сурсів у незмінних масштабах. При розширеному відтворені відбувається кількісне і дуже часто якісне зростання кінцевих результатів виробництва. Таке відтворення можливе за умов, при яких додатковий продукт використовується не тільки на особисте, а виробниче споживання, тобто коли час­тина додаткового продукту використовується для нагромадження (див. рис.)

Рис. Схема використання додаткового продукту при розширеному відтворенні.

Інколи в економіці спостерігається і звужене відтворення. Це може відбуватися внаслідок стихійного лиха, природних катаклізмів, економіч­них криз, може бути також результатом суб'єктивної політики держави, суб'єктів господарювання.

Розширене відтворення включає в себе просте і відіграє вирішальну роль у розвитку сучасного суспільства. І оскільки за його умов відбувається стійке розширення масштабів діяльності суспільного виробництва, що базується на збільшенні розмірів застосованої суспільної праці, кількісне та якісне збільшення обсягів виробленого продукту, то по суті мова йде про економічне зростання.

Вчені-економісти розрізняють два типи економічного зростання:

1) екстенсивний - коли нарощування обсягів виробництва відбувається за рахунок кількісного збільшення виробничих ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), а продуктивність праці та ефективність її залишаються фактично незмінними. За цих умов для виробництва додаткової одиниці будь-якого товару необхідно збільшити витрати всіх ресурсів також на одиницю.

2) інтенсивний - коли нарощування обсягів виробництва відбувається на основі якісного поліпшення його виробничих ресурсів, удосконалення організаційно-економічних відносин (застосування принципово нових засобів та предметів праці, підвищення кваліфікації працівників, розвит­ку їх професіоналізму, впровадження нових методів управління вироб­ництвом тощо). При цьому продуктивність праці та ефективність вироб­ництва зростають. За цих умов для виробництва додаткової одиниці будь-якого товару необхідно збільшити витрати ресурсів менше, як на одиницю.

Необхідно розуміти, що кожний з типів економічного зростання не існує в чистому вигляді, в практиці господарювання проявляється зміша­ний варіант зазначених тинів економічного зростання. Якщо в ньому біль­шу частку займають екстенсивні елементи, то такий тип економічного зрос­тання називають переважно екстенсивний тип економічного зростання. Якщо - інтенсивні, то маємо переважно інтенсивний тип економічного зростання. Збільшення частки інтенсивних елементів в межах останнього називають інтенсифікацією економіки.

3. Структура суспільного продукту та макроекономічні моделі його відтворення.

Важливою складовою та кінцевим результатом відтворення є суку­пний продукт, який за умов товарного виробництва має не тільки натураль­но-речову, а й вартісну структуру. За своєю натурально-речовою формою суспільний продукт поділяється на засоби виробництва та предмети споживання. Відповідно до цього суспільне виробництво умовно поділяється на два підрозділи: І - виробництво засобів виробництва, які використовуються для виробничого споживання, компенсації спожитих у процесі праці матеріальних факторів виробництва; II - виробництво предметів споживання, які використовуються для особистого споживання членів суспільства. Вар­тісна структура може бути представлена таким чином: с + v + т, де с - ва­ртість спожитого постійного капіталу, v - вартість змінного капіталу, т - вартість додаткового продукту (за умов капіталістичних відносин цю час­тину вартості К.Маркс називав додатковою вартістю і вважав, що це основ­на категорія, яка характеризує суть капіталістичної експлуатації). У процесі розширеного відтворення кожна з частин сукупного суспільного продукту (ССП) виконує різні функції і виступає у різних функціональних формах. Та частина ССП, за рахунок якої відновлюються спожиті засоби виробництва, виступає як фонд заміщення (ФЗ). Після реалізації суспільного продукту вона повинна бути знову повернена у виробництво, щоб забезпечити поча­ток нового виробничого циклу. Частина суспільного продукту, яка надхо­дить у споживання у вигляді оплати праці, прибутків підприємців, різнома­нітних соціальних виплат, складає фонд споживання (ФС). Частина ССП, яка йде на розширення виробництва (нагромадження), - є фондом нагромадження (ФН).

Як бачимо, структура сукупного суспільного продукту є досить складною, і тільки тоді будуть забезпечені умови для безперервного його відтворення, коли між відповідними частинами суспільного продукту як у вар­тісній, так і натурально-речовій формах буде забезпечена певна пропорцій­ність.

Перший в історії політекономії системний аналіз встановлення балансових пропорцій між натурально-речовими та вартісними елементами суку­пного суспільного продукту зробив французький економіст Ф.Кене і пред­ставив його в праці "Економічна таблиця" (1758 р.).

Подальший розвиток підходу Ф.Кене до аналізу процесу відтворення сукупного суспільного продукту здійснив К.Маркс, який розробив модель реалізації ССП за умов простого та розширеного відтворення. Слід зауважити, що перш ніж створювати ці моделі, К.Маркс зробив ряд наукових припущень: 1) він абстрагувався від докапіталістичних форм виробництва, припустив, що суспільство складається з двох класів - найманих працівни­ків та підприємців; 2) вважав, що всі товари продаються й купуються згідно з вартістю, тобто абстрагувався від цінових коливань; 3) припустив, що органічна побудова виробництва та норма додаткової вартості залишаються незмінними, а остання дорівнює 100%; 4) абстрагувався від існування світового ринку товарів та зовнішньої торгівлі між країнами тощо.

В основу аналізу пропорцій виробництва і реалізації сукупного суспільного продукту при простому відтворення К.Марксом покладено таку схему:

І 4000с + 1000v + 1000т = 6000

ІІ 2000с + 500v + 500т = 3000

Вартість усього сукупного суспільного продукту за цією схемою складає 9000. У першому підрозділі (І) вироблено засобів виробництва на 6000 грошових одиниць, а предметів споживання у другому підрозділі (II) - на 3000. Реалізація ССП в І підрозділі можлива на величину 4000с, в другому підрозділі - на величину 1000 (v + т). Виникає потреба в обміні між обома підрозділами на величину нереалізованих залишків першого та другого підрозділів:

І 6000(с + v +т) ІІ 3000(с + v +т)

4000с 500v

____________ 500т

2000(v +т) 2000с

Як бачимо, підприємцям та робітникам першого підрозділу для виконання своїх функцій необхідні предмети споживання на суму 2000(v + т), які виробляються у другому підрозділі і залишилися там нереалізованими. Суб'єктам другого підрозділу для відновлення процесу виробництва необхідні засоби виробництва, які залишилися нереалізованими в першому під­розділі на суму 2000с. Таким чином, можна визначити першу, основну умо­ву реалізації ССП за умов простого відтворення:

І (v +т) = ІІс

Тобто продукт першого підрозділу дорівнює фонду заміщення друго­го підрозділу.

З цієї основної умови реалізації ССП витікають дві похідних від пер­шої умови:

І(с + v + т) = Іс +ІІс

Продукт першого підрозділу дорівнює фонду заміщення обох підроз­ділів:

ІІ(с + v +т) = І(v +т) + ІІ(v +т).

Продукт другого підрозділу дорівнює чистому продукту обох підроз­ділів.

К.Маркс показав, якщо під час реалізації ССП будуть забезпечені вищезазначені умови, то економіка країни буде знаходитися в стані макрорівноваги та буде досягнута безперервність суспільного виробництва.

Модель розширеного відтворення і реалізації ССП представлена К.Марксом за допомогою такої схеми:

І 4000с + 1000v + 1000т = 6000

ІІ 1500с + 750v + 750т = 3000

Автор моделі припускає, що в першому підрозділі органічна будова капіталу (с : v) дорівнює 4:1, а у другому - 2:1. При нагромадженні у обох підрозділах буде використовуватися половина додаткової вартості, а її нор­ма буде дорівнювати 100%. З урахуванням цих умов на початок другого ро­ку відтворення розмір і структура ССП буде такою:

І 4400с + 1100v + 500т = 6000

ІІ 1600с + 800v + 600т = 3000

Наприкінці другого року створюються ССП у більшому обсязі, ніж у попередньому:

І 4400с + 1100v + 1100т = 6600

ІІ 1600с + 800v + 800т = 3200

ССП повністю буде реалізовано та будуть створені передумови для безперервності виробництва за таких умов:

І (v + т) > ІІс;

І(с + v +т) > Іс + ІІс;

І(v + т) + ІІ(v + т) > ІІ(с + v + т).

Здійснений аналіз умов реалізації ССП дозволив К.Марксу прийти до висновку, що процес відтворення знаходиться в тісному взаємозв'язку з обміном продуктів обох підрозділів і потребує певної пропорційності в самих підрозділах і між ними. Коли порушуються такі пропорції, то виникає диспропорційність, економічні потрясіння, кризові явища. Щоб цього не відбу­лося, необхідно орієнтуватися на дотримання умов реалізації, які визначені в результаті аналізу моделей простого та розширеного відтворення.