- •2.1 Загальні основи ринку:
- •V. Модульний блок № 5 «економічні аспекти
- •Тема «Вступ до економічної теорії»
- •Обмежені ресурси і безмежні потреби
- •Предмет економічної науки. Зв'язок економіки з іншими науками
- •Економічний зміст процесів виробництва, обміну, розподілу й споживання
- •Суб'єкти (діючі особи) економічних відносин
- •3. Значення економічної науки в житті суспільства й окремої людини.
- •Еволюція економічних поглядів і теорій
- •Класична політична економія
- •«Революція» Кейнса
- •Новітні тенденції
- •5. Економічні категорії. Економічні закони.
- •6. Методи пізнання економічних явищ.
- •7. Політична економія та економічна політика.
- •Питання для самоконтролю
- •1.2 Економічні системи суспільства. Власність в економічній системі.
- •1. Сутність і типи економічних систем.
- •3. Еволюція відносин власності.
- •1. Сутність і типи економічних систем.
- •2. Власність як правова та економічна категорія. Характеристика системи економічних відносин власності.
- •3. Еволюція відносин власності.
- •4. Основні тенденції розвитку відносин власності в Україні на сучасному етапі. Роздержавлення та приватизація.
- •Питання для самоконтролю
- •1.3 Потреби суспільного виробництва та його результати.
- •1. Потреби, їх суть і структура. Закон зростання потреб. Економічні інтереси.
- •2. Поняття суспільного виробництва, його фактори та структура.
- •3. Результативні показники суспільного виробництва.
- •4. Економічна та соціальна ефективність суспільного виробництва.
- •5. Основне виробництво, виробнича і соціальна інфраструктури. Фактори суспільного виробництва.
- •Питання для самоконтролю
- •Товар і його властивості. Теорії вартості.
- •Закон вартості та його функції.
- •4. Просте і розвинуте товарне виробництво, його риси.
- •Питання для самоконтролю
- •1.5 Теорія грошей. Інфляція.
- •3.Сутність та функції грошей.
- •4.. Закон грошового обігу.
- •1. Концепції грошей.
- •2. Розвиток форм вартості та виникнення грошей.
- •Іі. Повна, розгорнута форма вартості.
- •Ііі. Загальна форма вартості.
- •IV. Грошова форма вартості.
- •3. Сутність та функції грошей.
- •4. Закон грошового обігу.
- •5. Сутність, види, причини, механізми та наслідки інфляції в ринковій економіці. Антиінфляційні заходи.
- •6. Економічна думка про інфляцію. Інфляція в українській економіці
- •Питання для самоконтролю
- •Іі. Модульний блок 2 „загальні основи товарного виробництва і ринкової економіки.”
- •2.1 „Загальні основи ринку.”
- •1.Риник, його суть та функції. Умови формування ринкових відносин в Україні.
- •2. Попит і фактори, що його визначають. Закон попиту.
- •3.Пропизиція і фактори, що її визначають. Закон пропозиції.
- •4.Ринкова рівновага. Ринкова ціна.
- •5.Конкуренція в ринковій економіці.
- •6. Монополія в ринковій економіці. Антимонопольні заходи.
- •7.Структура та інфраструктура сучасного ринку.
- •8.Необхідність та сутність державного регулювання економіки.
- •Питання для самоконтролю
- •2.2 „Домогосподарства.”
- •3. Витрати на споживання. Заощадження домогосподарств.
- •1. Домогосподарства як суб'єкти ринкових відносин.
- •2. Доходи домогосподарств та їх розподіл
- •3. Витрати на споживання. Заощадження домогосподарств
- •Питання для самоконтролю
- •2.3 „Підприємство й підприємництво в ринковій системі.”
- •3.Суть і функції підприємництва. Види підприємницької діяльності.
- •5. Особливості підприємництва в аграрному секторі.
- •1. Підприємство - первинна ланка економіки. Функції підприємства.
- •2. Основні види підприємств в ринковій економіці.
- •3. Суть і функції підприємництва. Види підприємницької діяльності.
- •4. Розвиток підприємництва в українській економіці. Господарський кодекс України.
- •5.Особливості підприємництва в аграрному секторі.
- •Питання для самоконтролю.
- •2.4 «Капітал підприємства, його кругооборот і оборот.»
- •3.Основний і оборотний капітал. Амортизація.
- •1. Капітал: основні концепції визначення його суті.
- •2. Кругооборот і оборот капіталу підприємства. Час і швидкість обороту капіталу.
- •3. Основний і оборотний капітал. Амортизація.
- •4. Витрати виробництва, їх суть та види.
- •5. Доходи підприємства. Економічний, бухгалтерський та чистий прибуток.
- •Питання для самоконтролю
- •2.5 «Заробітна плата.»
- •2.Форми і системи заробітної плати.
- •3. Сімейні доходи і структура їх використання.
- •4. Розподіл і перерозподіл чистого прибутку.
- •1. Заробітна плата – категорія товарного виробництва. Теорії заробітної плати. Мінімальна заробітна плата. Номінальна та реальна заробітна плата.
- •2. Форми і системи заробітної плати
- •3. Сімейні доходи і структура IX використання
- •4. Розподіл і перерозподіл чистого доходу і чистого прибутку.
- •Питання для самоконтролю
- •2.6 «Позичковий капітал у системі товарних відносин. Банки.»
- •3. Кредитна система. Кредит: сутність, функції, форми.
- •1. Позичковий капітал, його сутність і джерела. Позичковий процент.
- •2. Банківська система в ринковій економіці. Сучасна банківська система України.
- •3. Кредитна система. Кредит: сутність, функції, форми.
- •4. Біржовий товар. Фондова біржа.
- •Питання для самоконтролю
- •2.7 «Акціонерні товариства.»
- •1. Акціонерне товариство і його основні риси. Види акціонерних товариств.
- •2. Акції: сутність і види. Доходність акції.
- •1. За обсягом реалізації прав акціонера розрізняють:
- •2. За способом віддзеркалювання руху розрізняють:
- •Питання для самоконтролю
- •2.8 «Держава в ринковій економіці.»
- •3. Економічні функції держави.
- •1. Необхідність державного втручання в економіку.
- •2. Цілі та методи державного регулювання економіки
- •3. Економічні функції держави
- •Питання для самоконтролю
- •Ііі. Модуль 3 «теоретичні основи економічного зростання.»
- •2. Види відтворення. Типи економічного зростання.
- •3. Структура суспільного продукту та макроекономічні моделі його відтворення.
- •Питання для самоконтролю
- •3.2 «Циклічні коливання суспільного відтворення.
- •1. Циклічність як форма руху економіки. Економічний цикл та його фази.
- •2. Види циклічних коливань і методи їхнього регулювання.
- •3.Економічна криза 90-х років 20 століття в Україні.
- •4. Макроекономічна нестабільність.
- •Питання для самоконтролю
- •3.3 «Зайнятість і безробіття.»
- •1. Сутність, показники і види зайнятості. Проблеми зайнятості в Україні.
- •2. Сутність, показники і види зайнятості. Проблеми зайнятості в Україні.
- •3. Безробіття та його види. Допомога по безробіттю.
- •Питання для самоконтролю
- •«Фінансова система.»
- •1. Фінансова система країни та її структура.
- •2. Державний бюджет та бюджетна система.
- •3.Сутність та функції податків. Принципи оподаткування. Класифікація податків.
- •Питання для самоконтролю
- •4.1 «Теоретичні основи світової економіки.»
- •1. Суть і етапи розвитку світового господарства. Економічна інтеграція. Проблеми інтеграції економіки України в світове господарство.
- •2. Основні форми міжнародних економічних відносин (мев).
- •3. Міжнародна валютна система та її еволюція. Валютний курс.
- •4.Тенденції розвитку міжнародних прямих інвестицій.
- •5.Торгівля ліцензіями. Міжнародний кредит.
- •Питання для самоконтролю
- •4.2 «Проблеми інтеграції економіки в світове господарство.»
- •1.Особливості зовнішньоекономічного сектору в трансформаційних економіках. Загальні міжнародні умови формування зовнішнього сектору.
- •2. Основні складові зовнішньоекономічної політики України. Зовнішня торгівля. Вивіз капіталу.
- •3. Природні порівняльні переваги України в зовнішньому секторі.
- •4. Економічні проблеми, отримані у спадок.
- •5. Суть механізму зовнішньоекономічних зв'язків.
- •Питання для самоконтролю
- •V. Модуль 5 «економічні аспекти глобальних проблем».
- •5.1 «Причини виникнення, Сутність і класифікація глобальних проблем.»
- •1. Глобалізація світової економіки
- •2. Класифікація глобальних проблем.
- •5.2 «Глобальні проблеми і шляхи їх розв’язання людством»
- •1. Небезпека глобальних проблем
- •2. Шляхи розв'язання глобальних проблем
- •«Міжнародне співробітництво в розв’язанні глобальних проблем та розвитку світогосподарства.»
- •1. Необхідність співробітництва в планетарному масштабі.
- •2. Джерела подолання глобальних проблем.
- •Питання для самоконтролю до модуля 5
- •Рекомендована література.
-
Еволюція економічних поглядів і теорій
Перші уявлення про економіку ми знаходимо в працях Ксенофонта, Платона, Аристотеля й інших мислителів давнини. А перші теоретичні осмислення економічного життя з'явилися в ХV-ХVІІІ століттях.
Першим економічним вченням став меркантилізм (від італ. — торговець).
Його сутність: багатство накопичується в результаті зовнішньої торгівлі, а тому досліджувати треба тільки сферу обігу.
Меркантилізм пройшов два етапи.
На ранньому етапі (XV ст. — початок XVI ст.) він виступав у формі монетаризму, для якого характерною була ідеалізація срібла і золота як єдиної форми багатства. Монетарис-ти висунули теорію «грошового балансу», відповідно до якої вони рекомендували заборонити вивіз грошей із країни.
Пізні меркантилісти звернулися до дослідження сфери не грошового, а товарного обміну. Була розроблена теорія «торговельного балансу». На відміну від ранніх, пізні меркантилісти не забороняли вивіз грошей із країни, рекомендували збільшити експорт промислових товарів, обкласти іноземні товари високими митами, сприяти національній економіці, тобто здійснювати політику протекціонізму (від лат. — заступництво, захист).
Представниками меркантилізму є Т. Мін, А. Монкретьєн, У. Стаффорд, Кольбер. Найбільшого розвитку меркантилізм досяг в Англії - у країні з найбільш передовою тоді економікою. А серед його головних теоретиків були економісти Томас Ман (1571 - 1641, Англія) і Антуан де Монкретьєн (бл. 1575 -1621, Франція). Останній з них увів в обігтермін «політична економія» (1615), яким згодом часто іменували загальнотеоретичну економічну науку.
Меркантилізм був теоретичною базою торговельного капіталу. А капіталізм, який бурхливо розвивався в XVIII ст., «приростав» промисловістю. У цих умовах з'явився цілий ряд прогресивних доктрин, що пізніше ввійшли в історію і під загальною назвою класичної політичної економії. Серед перших її представників були фізіократи — французькі економісти XVIII ст., насамперед Франсуа Кене (1694 - 1774) і Анн Робер Жак Тюрго (1727-1781).
Суть фізіократизму багато в чому виявляється в самій його «промовистій» назві: фізіократія означає «влада природи». На відміну від меркантилістів, Ф. Кене і його послідовники джерелом багатства суспільства вважали виробництво, а не обіг. Але при цьому єдиною продуктивною галуззю, наїхнюдум-ку, було сільське господарство — сфера, де створюється нове багатство (так званий «чистий продукт»). А промисловість й інші неземлеробські галузі визначалися як «марна сфера», що, не приносячи нічого нового, лише перетворює продукти природи й землеробства.
Класична політична економія
У 1776 р. з'явилася одна з найвизначніших книг за всю історію чюдської цивілізації. Вона називалася «Дослідження про природу і причини багатства народів», її автором був професор філософії з Глазго Адам Сміт (1723-1790). Згодом він одержав титул «батька економіки».
Можна сказати, що основи політичної економії як самостійної науки були закладені саме А. Смітом.
А. Сміт вважав, що багатство нації створюється в процесі виробництва, і не тільки сільськогосподарського. Продуктивність праці є вирішальним чинником економічних можливостей нації. Використання поділу праці, конкуренції, ринку підвищує виробничі можливості суспільства.
Держава, на думку Сміта, повинна здійснювати лише мінімальне втручання в економіку. Ринок сам, вважав Сміт, зробить усе необхідне для ефективного розподілу ресурсів, організації виробництва, розподілу товарів і доходів. Ринок він порівнював із «невидимою рукою», що ефективно спрямовує індивідуальні економічні сили.
До видатних теоретиків класичної політичної економії належать ще два представники Англії: Давид Рікардоі Джон Стюарт Мілль.
Заслуги класичної школи:
-
Головним об'єктом вивчення вона зробила сферу виробництва, а не обігу.
-
Розкрила значення праці як основи й міри цінності всіх товарів.
-
Довела, що економіка повинна регулюватися ринком і має свої закони, які єоб'єктивними, тобто вони не можуть бути скасовані ні королями, ні урядами.
-
Виявила джерела доходів усіх прошарків суспільства: підприємців, робітників, земельних власників, банкірів, торговців.
Подальший розвиток економічної науки йшов складними шляхами. На початку другої половини XIX ст. політична економія переживала глибоку кризу. Вона розпалася на дві галузі: марксизм і маржиналізм.
Приблизно із середини XIX століття в економічній науці розвивався напрямок, альтернативний до сформованих економічних традицій, — марксизм.
Карл Маркс (1818-1883) народився в Німеччині, але у віці 24 років із політичних причин назавжди покинув батьківщину і провів значну частину свого життя в Англії.
У 1867 р. вийшов у світ перший том його фундаментальної праці «Капітал». Другий і третій томи були відредаговані й видані його другом і соратником — Фрідріхом Енгельсом — уже після смерті автора.
К. Маркс вважав, що історичний розвиток майже цілком визначається дією економічних факторів, зрозуміти причини тих або інших подій можна тільки через аналіз дії економічних сил. Наріжний камінь марксистського вчення — теорія додаткової вартості. Остання являє собою різницю між вартістю товару й вартістю робочої сили, яка створює цей товар. Капіталіст, несправедливо привласнюючи додаткову вартість, яка повинна належати найманим робітникам, у такий спосіб здійснює експлуатацію праці. К. Маркс робить висновок про неминучість загибелі капіталістичної системи - у ній закладені нерозв'язні внутрішні протиріччя: капіталісти прагнуть знизити свої витрати на заробітну платню, але тим самим відбувається зменшення купівельних можливостей суспільства, виникає криза виробництваЗрештою робітники, на думку Маркса, скинуть владу капі-талістів-визискувачів.
Як і А. Сміт, К. Маркс вважав ринок могутнім засобом нагромадження капіталу. Але на відміну від Сміта він гадав, що закінчиться цей процес загостренням класової боротьби й загибеллю капіталізму, бо його протиріччя настільки серйозні, що впоратися з ними ринковий механізм не зможе. Ця ідея дотепер викликає суперечки, тому що простих відповідей на ці питання не існує.
Марксизм відчутно вплинув на хід історичних подій у XIX-XX ст. Однак сьогодні серед економістів залишилося дуже мало його прихильників.
У 70-х роках XIX ст. зародилася особлива, деідео-логізована лінія в економічній теорії - лінія «економіко. Прийнято вважати, що найбільш помітний внесок в економічну науку зробив англієць Альфред Маршалл (1842-1924). Його основна праця - «Принципи економічної науки» (1890 р.).
Маржиналізм (від франц.— граничний, межовий), на відміну від марксизму, абстрагувався від вивчення сутності капіталізму як способу виробництва, що грунтується на експлуатації.
Його представники: К. Менгер в Австрії, У. Джевонс в Англії, Л. Вальрас у Швейцарії. Маржиналісти завдання політичної економії вбачали в пошуку найбільш ефективних способів розподілу обмежених ресурсів і раціонального господарювання. З метою підкреслити соціальну нейтральність своїх досліджень, вони навіть відмовилися від самого терміна «політична економія» на користь «економікс». Першим це зробив У. Джевонс, а потім незалежне від нього А. Маршалл.
На відміну від марксизму, маржиналізм знаходився під пресом конкуренції ідей, що змушували його сприймати нові здорові ідеї й методи.Так, його прихильники першими почали використовувати у своїхдослідженнях математичні моделі, а в 90-і роки XIX ст. А. Маршалл вмотував у концепцію маржиналізму елементи з теорії Рікардо — класика політичної економії, у результаті чого вона виграла й отримала назву неокласичної системи. її представники: Д. Кларк (американська школа), А. Маршалл і А. Лігу (кембріджська школа) й ін.
Прихильники неокласичного підходу предметом своїх досліджень вважали «чисту економіку» незалежно від суспільної форми її організації, а одиничним об'єктом дослідження поведінку і суб'єктивні мотиви «економічної людини» (пото есопотісиє), яка у своїй діяльності керується тільки особистим інтересом: максимізувати доход і мінімізувати витрати. Такий підхід одержав назву мікроекономічного. Пізніше маржиналізм увібрав у себе теорію Д. М. Кейнса, відповідно до якої ринкове регулювання робить економіку нестабільною, тому необхідним є державне втручання.
Неокласики істотно модифікували теорію цін класиків. Зокрема, ними були введені такі поняття, як попит, пропозиція, ціна рівноваги й ін. Покупець посів у неокласиків досить помітне місце в ціноутворенні. Класична ж школа акцентувала увагу на ролі виробника як вирішальної діючоїособи процесу ціноутворення. А. Маршалла вважають основоположником сучасної цінової теорії.
В економічну науку в цей період активно ввійшли математичні методи, графіки, психологія. Неокласики помітно змінили традиційну економіку, їхні ідеї ввійшли й у XX століття.
У XX ст. основними теоретичними конкурентами в економіці виступили два напрямки: неокласицизм і кейнсіан-ство. Вузловим пунктом їхніх дискусій виявилося питання про економічну роль держави. А саме: чи повинна вона втручатися в економіку і якщо так, то як і якою мірою? Першими на це питання почали відповідати неокласики.
Головна неокласична ідея полягає в тому, що приватнопідприємницька ринкова система (з її автоматичними регуляторами і стимулами) здатна до саморегулювання й підтримання економічної рівноваги. Тому державі не слід втручатися в конкурентний ринковий механізм, вона повинна лише створювати сприятливі умови для його дії.