6. Економічна думка про інфляцію. Інфляція в українській економіці

у 90-ті роки ХХ ст.: причини та особливості.

Інфляційні процеси у вітчизняній економіці на початку 90-х років 20 ст. були спровоковані багатьма причинами. Серед них перш за все необ­хідно назвати причини, які є наслідком функціонування планової системи з її тотальним одержавленням та адміністративно-командними методами господарювання. Яку ж економіку ми мали у самому початку ринкових перетворень? В цей період вона характеризувалася такими рисами:

1) Деформованою структурою суспільного виробництва, що стало результатом націленості планової системи на приоритетний розвиток галузей виробничого призначення і, як наслідок такої політики - низька частка товарів народного споживання у загальному обсязі продукції і дефіцитний ринок споживчих товарів та послуг;

2) Великими розмірами ВПК. На початку реформ до 60% промисловості України було зорієнтовано на потреби ВПК, а загальна кількість за­йнятої у ньому робочої сили перевищувала 40%;

3) Високим рівнем монополізації економіки, який за умов відсутності конкурентного середовища, дефіциту вільних цін дозволяв встановлювати монопольно-високі ціни;

4) Великими обсягами незавершеного виробництва, що обумовлюва­ло видачу "пустих", інфляційних грошей;

5) Штучно завищеним рівнем зайнятості населення у виробництві, що на практиці обернулося фактично прихованим безробіттям та виплатами незароблених грошей.

Кожна з цих рис, які характеризували стан української економіки в період утворення суверенної України, стали причинами відкритої інфляції, коли почалися ринкові трансформації, була проведена лібералізація цін, які протягом кількох десятиліть встановлювалися та фіксувалися державою. В цей період до існуючих "провокуючих" причин інфляції добавилися нові. Серед них - непродумане руйнування старих грошово-кредитної та фінансової систем та не зовсім вдале формування нових (повільність здійснення реформування, розлад системи безготівкових розрахунків, проведення НБУ у 1992 р. політики "дешевих" грошей та ін.). Не сприяла отриманню інфля­ційних процесів і бюджетна політика, наслідком якої було збільшення бю­джетного дефіциту. Так, наприклад, у 1992 та 1993 рр. дефіцит бюджету у (відсотках до ВНП склав відповідно 35 і 25 відсотків (а, як відомо, не загроз­ливим для розвитку економіки вважається показник, який не перевищує 5% ВНП). Не можна в якості причин, які посилили інфляцію, не назвати непро­думане руйнування виробничих зв'язків з партнерами з країн СНД, що та­кож сприяло зменшенню обсягів виробництва, збільшенню рівня безробіт­тя, посиленню дефіциту на споживчому ринку. До того ж відкритість кор­донів зробила можливим посилений вивіз з території України в інші країни (наприклад, Росію) продовольчих товарів, що також стало інфляційним фа­ктором. Серед зовнішніх причин необхідно назвати зростання цін на імпор­тні енергоносії, сировину, матеріали. В результаті усього комплексу внутрішніх та зовнішніх причин ін­фляція в Україні набула таких ознак: 1) Затяжний характер і дуже високі темпи щорічного зростання цін. Так, з 1991 р. по 2000 р. вона ні разу не знизилася до меж незагрозливої для економічного розвитку, тобто повзучої інфляції. Аз 1991 по 1995 рр. в Україні була зафіксована гіперінфляція. Найбільш високими темпами зрос­тали ціни у 1992,1993 та 1994 роках. В цей період річна інфляція становила відповідно 2100, 10260 і 500 відсотків (для порівняння в 1994 р. (у відсот­ках) інфляція склала в Росії - 930, Литві - 400, Румунії - 255, Латвії - 100, Естонії - 85, Болгарії - 72, Польщі - 37, Словаччині - 25, Угорщині - 21 Чехії - 18, Німеччині - 4,1, США - 3,0, Франції -2,1, Великобританії - 1,6 Японії-1,2);

2) Високі темпи інфляції у 90-ті роки 20 ст. супроводжувалися зменшенням обсягів виробництва. Таке явище в економічній науці називається стагфляцією.

3) Дуже тяжкі соціально-економічні наслідки інфляції, які були обумовлені а) низьким рівнем добробуту українського народу, б) дефіцитністю ринку споживчих товарів та послуг, що не давало можливості хоча б част­ково зберегти гроші, які знецінювалися на очах, придбанням товарів трива­лого користування, в) значним знеціненням фіксованих доходів та грошових заощаджень, оскільки не існувало системи компенсаційних виплат тощо.