Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методичний посібник.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
01.12.2018
Размер:
1.59 Mб
Скачать

2. Форми і системи заробітної плати

Заробітна плата виступає у двох основних формах: у вигляді почасової та відрядної плати. Почасова заробітна плата - це заробітна плата яку отримує працівник за певний робочій час. Вона виникає в процесі становлення капіталістичних відносин і переважає на перших етапах становлення розвитку капіталізму. В подальшому на перше місце виходить відря­дна форма заробітної плати, яка передбачає залежність заробітної плати від обсягу виробленої за певний час продукції. Ця форма широко застосо­вувалася тоді, коли рівень механізації був такий, що результат діяльності значною мірою залежав від інтенсивності праці робітників. Проте з розвит­ком продуктивних сил і суттєвими змінами в організації виробництва від­булися певні зміни у співвідношенні почасової та відрядної оплати праці. Сьогодні в найбільш розвинених країнах, таких, наприклад, як США, пере­важає почасова заробітна плата.

Названі форми певним чином комбінуються і у поєднанні із формами організації праці утворюють системи заробітної плати. Серед них можна виділити декілька найпоширеніших систем, а саме тарифні, преміальні, ко­лективні. При тарифній системі величина заробітної плати визначається тарифними ставками, які диференційовані в залежності від розрядів і тари­фних коефіцієнтів. Преміальні системи найчастіше застосовуються у тих випадках, коли характер роботи дозволяє чітко визначити внесок конкрет­ного працівника. Одним із різновидів такої системи є відрядно-преміальна, яка передбачає сплату певної надбавки за виготовлену зверх норми продук­цію. Ця система націлена на посилення інтенсифікації праці і найчастіше застосовується у тих випадках, коли підприємцю необхідно збільшити кіль­кість виробленої продукції. Досить часто підприємство має складне устат­кування і зацікавлено в його збереженні і сумлінному використанні, за цих умов використовується погодинно-преміальна система, премії встановлю­ються за дотримання технологічної дисципліни, його дбайливе обслугову­вання тощо. Особливе місце за сучасних умов займають колективні систе­ми заробітної плати. Їх розповсюдження пов'язано з розвитком відносин власності, посиленням усуспільнення виробництва. Найпоширенішою фор­мою колективного преміювання стали системи "участі у прибутках". Вони націлені на зацікавлення працівників в кінцевій меті функціонування під­приємства - одержанні прибутку. З цією метою його частка виділяється для створення преміального фонду, з якого працівники отримують винагороду за підвищення продуктивності праці, зменшення витрат виробництва, вне­сення раціоналізаторських пропозицій. Премії можуть видаватися у вигляді акцій даного підприємства. Це в певній мірі залучає його не тільки до участі в розподілі частини продукту, але й в управлінні підприємством.

3. Сімейні доходи і структура IX використання

Джерела і структура сімейних доходів

Величина реальних доходів населення залежить не тільки від розмірів грошових доходів, обсягу безоплатних і пільгових по­слуг, а і від рівня цін на предмети споживання і тарифів на послу­ги, величини квартирної плати, ставок податків. Слід також ура­ховувати наявність безробіття, тривалість робочого дня, не­обхідність соціального захисту особи тощо.

Показник реальних доходів населення найповніше характеризує рівень добробуту населення через сімейні доходи. Сім'я є, пере­дусім, демографічним поняттям і початковою економічною лан­кою. Це об'єднання людей, засноване на шлюбі або повній спо­рідненості і пов'язане спільністю побуту, сімейним доходом і вза­ємною відповідальністю. Найважливіша функція сім'ї - народ­ження і виховання дітей. У зв'язку з цим значний економічний інтерес становить матеріальна основа відтворення сім'ї — сімей­ний доход. Сімейний доход найповніше характеризує величина доходу на душу населення, що реально складається у кожній сім'ї.

Джерела сімейних доходів досить різноманітні. Це оплата праці, надходження з соціальних фондів споживання, доходи від індивідуальної та кооперативної діяльності, доходи від особисто­го підсобного господарства. Всі ці джерела сімейних доходів ма­ють трудове походження.

Частину доходів сім'я одержує з соціальних фондів держави у вигляді безоплатних послуг, грошових виплат і натуральних ви­дач. Це, в основному, пенсії, стипендії, допомоги, дотації на путівки до санаторіїв, будинків відпочинку, на утримання дітей у дошкільних закладах. Цим джерелом переважно користуються ті сім'ї, де більше дітей. У його формуванні закладена праця всього суспільства і, водночас, кожного працездатного члена сім'ї.

У сімейному бюджеті зростає роль доходів від власності, від особистого підсобного господарства, а також від індивідуальної трудової діяльності.

Сімейний дохід не повинен бути нижчим за прожитковий міні­мум, тобто нижчий, ніж: вартість набору товарів і послуг, яка роз­рахована за нормами і нормативами споживання та забезпеченості населення першочерговими .життєвими засобами. Прожитковий мінімум використовується для встановлення мінімального рівня доходів сімей, а також мінімального розміру заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат і пільг.

Крім прожиткового мінімуму має враховуватись оптималь­ний споживчий бюджет - набір життєвих засобів, розрахований за нормами і нормативами споживання, які задовольняють розумні раціональні потреби людей. Цей бюджет використовується для оцінки досягнутого рівня життя населення і вибору найбільш ефек­тивних шляхів його підвищення.

Використання сімейних доходів

Сімейні доходи використовуються для придбання продуктів харчування, одягу, меблів, предметів культури і побуту, авто­мобілів, витрачаються на соціально-культурні та побутові послу­ги, заощадження тощо.

Зростання доходів не тільки веде до більш повного задоволен­ня потреб сім'ї, а й змінює співвідношення видів витрат, тобто структуру використання сімейних доходів. При цьому можна ви­явити певні важливі закономірності.

Так, харчування в структурі сімейних доходів займає одне з найважливіших місць. Зменшення частки витрат на цю статтю є позитивною тенденцією, що засвідчує підвищення життєвого рівня населення. Пояснюється це тим, що видатки на харчування є необхідною фізіологічною основою існування людини, визна­чаються традиційними сімейними потребами населення і щонай­менше піддаються скороченню. Людина економить на харчу­ванні в останню чергу, коли всі інші ресурси вже вичерпані.

Розвиток виробництва, зростання багатства суспільства і його членів зумовлюють збільшення заощаджень і нагромаджень. Во­ни використовуються для поліпшення добробуту і подальшого розвитку виробництва.