3. Закон вартості та його функції.

Важливим законом товарного виробництва є закон вартості, який виражає сталі і стійкі зв'язки між товаровиробниками з приводу обміну товарами. Сутність цих зв'язків характеризує еквівалентність, тобто обмін у відповідальності до суспільно-необхідних витрат праці.

Необхідно зазначити, що це загальне, теоретичне визначення закону вартості, яке базується на монізмі визначення джерела вартості. Більш докладну характеристику зв'язків між товаровиробниками у обмінних процесах, як вони реалізуються у сфері реальних ринкових відносин, дає розгляд форми прояву закону вартості - закону цін. Аналіз встановлення, постійних коливань ринкових цін показує, що у ринковому середовищі вони враховують цілий комплекс факторів, серед яких, окрім основного - суспільно-необхідних витрат праці, значне місце займають інші: співвідношення попиту та пропозиції, якісні характеристики товарів, корисність їх з точки зору споживачів тощо. Іншими словами, механізм закону вартості проявляється через стихійне відхилення цін (які є ринковими індикаторами) від суспільно-необхідних витрат праці. Зрозуміло, що за умов сучасного ринку закон цін по-різному діє в межах певних ринкових відносин (монополії, олігополії монополістичної конкуренції), проте ці форми проявів вже вивчає інша теоретична дисципліна - мікроекономіка.

Через механізм цін закон вартості виконує такі функції:

1) функцію стихійного регулятора виробництва - завдяки цінам, які постійно змінюються він сприяє переорієнтації товаровиробників на виробництво необхідної суспільству продукції та послуг;

2) функцію рушійної сили розвитку продуктивних сил - обмін, у основі якого покладені суспільно-необхідні витрати праці, стимулює товаровиробників постійно зменшувати індивідуальні витрати виробництва, З цією метою товаровиробники постійно вдосконалюють виробництво, запроваджують нову техніку і технологію, поліпшують якість продукції. Все це сприяє розвитку продуктивних сил, зростанню суспільної продуктивності праці;

3) функцію диференціації товаровиробників - ті товаровиробники, у яких індивідуальні витрати вищі за суспільні - банкрутують, виштовхуються з ринку, і, навпаки, ті, у яких індивідуальні витрати виробництві нижчі, ніж суспільні, розширюють виробництво, збагачуються особисто Посилюється майнова диференціація, створюються умови для розвитку капіталістичного виробництва: неефективно працюючі товаровиробник поповнюють армію найманих робітників, а масштаби капіталістичних підприємств розширюються.

4. Просте і розвинуте товарне виробництво, його риси.

Розрізняють два типи товарного виробництва: просте і розвинуте.

Просте товарне виробництво — це дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників і селян, що працюють на ринок. Воно було притаманне докапіталістичним суспільствам.

Розвинута форма товарного виробництва — це вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, заснований на великій приватній власності, найманій праці й машинній індустрії. Притаманна капіталістичному суспільству.

Проста й розвинута форми товарного виробництва мають цільні риси і відмінності (рис. 1).

Рис. 1 Спільні та відмінні риси простого та розвинутого

товарного виробництва.

У сучасних умовах зростає ступінь загальності товарного виробництва як у рамках національних господарств, так і у всесвітньому масштабі.

Це зумовлено такими причинами:

по-перше, процесом подальшого поглиблення суспільного розподілу праці всередині національної економіки, що супроводжується виникненням нових галузей виробництв (електро­ніка, біотехнологія, космічна техніка, телекомунікації, інфор­матика та ін.);

по-друге, тенденцією розширення товарних відносин у сфері нематеріального виробництва, що спрямоване на задоволення інтелектуальних потреб людини;

по-третє, швидким зростанням чисельності населення, що викликає розширення ринку найманої праці;

по-четверте, завдяки процесу інтернаціоналізації, розширенню всесвітніх економічних зв'язків товарне виробництв: дедалі більше набуває всесвітнього характеру.

Товарне виробництво є основою виникнення і розвитку ринкової економіки.

Ринкова економіка — одна з вершин суспільної цивілізації, геніальний винахід людства, що не має альтернативи в оглядній історичній перспективі. Тому економіка, яка відкидала не­обхідність розвитку товарного виробництва, ринкових відносин, відкидала і досягнення світової цивілізації, чим прирікала себе на саморуйнування, як це трапилося з командно-адміністративною економікою в колишніх соціалістичних країнах. Тому вихід із кризи й економічний розвиток України полягає у створенні розвинутої ринкової економіки, інтегруванні її у світове ринкове господарство.