7.Структура та інфраструктура сучасного ринку.

Структура ринку - це внутрішня будова ринкових відносин, су­купність певних елементів ринку. Структура ринку є по своїй суті дуже складною, оскільки її можна класифікувати за численними критеріями. Найважливішими серед них є такі: 1) економічне призначення об'єктів ринкових відносин - у відповідності до нього виділяється ринок товарів (він складається з ринку товарів народного споживання, ринку засобів ви­робництва та послуг); ринок робочої сили (або праці, як його ще назива­ють), фінансовий ринок та ринок валюти; 2) географічне положення - тут мова йде про місцевий, регіональний, національний та світовий ринки; 3) ступінь обмеження конкуренції - монополістичний, олігополістичний, вільний, змішаний ринки; 4) характер продажу - оптовий та роздрібний ринки та ін.

Визнано, що найбільш важливою з точки зору як теоретичного, так і практичного розгляду ринкових відносин є класифікація видів ринків за економічним призначенням об’єктів ринкових відносин, оскільки саме вона дозволяє дослідити якісний стан і розвиток кожного з елементів цієї структури, проаналізувати взаємозв'язки між ними, тобто визначити ефек­тивність функціонування усієї ринкової системи.

Інфраструктура ринку - це сукупність різних установ та інститутів, державних та комерційних фірм, що забезпечують успішне функціонування ринкових відносин.

Інфраструктура товарного ринку представлена товарними біржами, підприємствами оптової та роздрібної торгівлі, аукціонами, ярмарками, посередницькими фірмами позабіржового характеру та ін. Інфраструктура ри­нку праці складається з бірж робочої сили (чи бірж праці, чи служб зайнятості), платних приватних агентств (контор) тощо. Інфраструктура фінансо­вого та валютного ринків включає в себе фондові та валютні біржі, банки, страхові компанії та фонди.

Окрім основних елементів ринкової інфраструктури, які були названі - торгова мережа, біржі та банки, сучасне ефективне функціонування ринку неможливе без реклами, інформаційних, консультативних, аудиторських служб та ін.

8.Необхідність та сутність державного регулювання економіки.

В попередніх питаннях перш за все йшла мова про позитивні риси ринку, його досконалість. Проте необхідно розуміти, що ринок, будучи найбільш ефективною формою організації економіки, не завжди та не в усьому може задовольнити усі суспільно-необхідні потреби. Головним чином це стосується соціальної сфери: ринок не гарантує прав на працю і доход, окрім того, ринкова система відтворює істотну нерівність; ринок не створює стимулів для виробництва товарів колективного користування (спорт, осві­та, медичне обслуговування та ін.); ринок орієнтується не на виробництво соціально-необхідних товарів, а на задоволення потреб тих, хто має гроші. Не зможе ринок вирішити питання екологічної безпеки населення країни, забезпечуючи умови для розвитку фундаментальної науки, результати до­сліджень якої можуть бути отримані у довгостроковому періоді. Як показа­ла практика господарювання в розвинених ринкових країнах світу, не може ринковий механізм самостійно, без зовнішнього регулятора (держави) ви­рішувати проблеми криз, безробіття, інфляції, створення досконалого рин­кового середовища (необхідна підтримка конкуренції та боротьба з монопо­лістичними тенденціями, розробка "правил гри" суб'єктів ринкового госпо­дарства тощо).

Іншими словами, щоб ефективно вирішувати всі вищезазначені про­блеми, дію ринкового механізму (ринковий регулятор) необхідно, і це об'єктивно обумовлено, треба доповнювати дією державних регуляторів, тобто мова йде про систему змішаної системи управління економікою краї­ни. Не випадково, сучасну ринкову систему дуже часто називають зміша­ною економікою.

Необхідність використання змішаної системи управління економікою країни в чергу складних та дискусійних висунула такі питання: "А яке співвідношення повинно бути між ринковими та державними регуляторами? Які економічні функції повинна виконувати держава і за допомогою яких інструментів?". Слід зазначити, що практично всі сучасні школи та напрям­ки економічної науки намагалися (і намагаються) здійснити внесок в розро­бку даних проблем. На особливу увагу заслуговує підхід до проблеми дер­жавного регулювання Дж.М.Кейнса, який докладно викладено в його праці "Загальна теорія зайнятості, процента та грошей" (1936 р.), від якого, по

су­ті, відштовхуються всі подальші теоретичні дослідження.

За сучасних умов змішана система управління практично діє у всіх розвинених країнах світу. При цьому вона має багато варіантів, які залежать від різних чинників (ступеню участі держави в господарській діяльності, рі­вня розвитку економіки країни, найзагальніших проблем, які необхідно ви­рішити на тому, чи іншому етапі розвитку ринкової економіки тощо). Міні­мальна участь держави в регулюванні економіки потребує розробки правових засад ринкових відносин, забезпечення ринку грошима, регулювання "зовнішніх ефектів" (негативних наслідків діяльності суб'єктів ринку), управління державним сектором економіки. За умов більш активного втру­чання в ринковий механізм держава створює умови для функціонування підприємництва, підтримки конкурентного середовища, стабілізує економі­чне зростання, активно регулює соціальні відносини.