Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте основні підходи до визначення суті заробітної плати.

2. Чому, за думкою К.Маркса, заробітна плата не може бути платою за

працю?

3. Розкрийте суть соціальної теорії заробітної плати.

4. Що визначає розмір мінімальної заробітної плати?

5. Що таке номінальна і реальна заробітна плата?

6. Проаналізуйте залежність між номінальною та реальною заробітною платою в умовах некерованої інфляції.

7. Які форми заробітної плати ви знаєте?

8. Чому комплексна механізація і автоматизація виробництва зумовлює широке використання почасової форми заробітної плати?

9. Які системи заробітної плати використовуються за сучасних умов? 10. Охарактеризуйте тарифну систему заробітної плати.

11. Чим обумовлено розповсюдження в сучасних ринкових країнах сис­тем колективного преміювання?

12. Покажіть джерела і структуру сімейних доходів. Як здійс­нюється сьогодні використання сімейних доходів?

13. Визначіть форми чистого доходу і чистого продукту.

14. Покажіть формули розрахунку ціни земельної ділянки та ціни капіталу, вкладеного в акціонерне товариство.

15. Що є головним знаряддям перерозподілу чистого продукту?

2.6 «Позичковий капітал у системі товарних відносин. Банки.»

Необхідно знати: позичковий капітал та його функції, позичковий процент, підприємницький доход, поняття «банківська система», структуру кредитної системи та її принципи, кредит його форми та функції.

Необхідно вміти: здійснити порівняльний аналіз одно- та дворівневої банківських систем, охарактеризувати сучасну банківську систему України.

План

1. Позичковий капітал, його сутність і джерела. Позичковий процент.

2. Банківська система в ринковій економіці. Сучасна банківська система України.

3. Кредитна система. Кредит: сутність, функції, форми.

4. Біржовий товар фондова біржа.

1. Позичковий капітал, його сутність і джерела. Позичковий про­цент.

Для організації і функціонування будь-якої підприємницької діяль­ності необхідна певна кількість капіталу у грошовій формі. Цю проблему можна вирішувати різними шляхами (наприклад, поступово накопичити, попросити у батьків тощо), проте найбільш розповсюдженим за сучасних умов джерелом фінансування є отримання позики. Тобто мова йде про наявність та рух в економічній системі країни позичко­вого капіталу.

Позичковий капітал - це грошовий капітал, який віддається в якості позики і приносить власнику доход в формі процента. Основною функцією позичкового капіталу є грошове обслуговування суб'єктів ринко­вого господарювання, що забезпечує стабільність їхньої діяльності, приско­рює швидкість обороту їхнього капіталу.

Досить активно економісти аналізують питання про джерела тимчасо­во вільних грошей, які можуть бути використані як позичковий капітал.

Найважливішими з них вважаються такі:

1) амортизаційні відрахування. Весь час, поки амортизація накопичується для заміни засобів праці, які ще функціонують, грошові кошти є вільни­ми, можуть бути перетворені у позичковий капітал;

2) частина оборотного капіталу, який вивільнюється в результаті не збігання часу продажу виготовленої продукції і купівлі сировини, палива, матері­алів, що необхідні для забезпечення безперервності виробничого процесу;

3) тимчасово вільний капітал у проміжках між надходженнями грошових кошт після реалізації товарів і виплатою заробітної плати;

4) кошти фонду розвитку виробництва, які є частиною прибутків підприєм­ства і накопичуються до певного розміру перед тим як бути використа­ними для розширеного відтворення;

5) грошові доходи і накопичення населення;

6) грошові нагромадження держави.

Таким чином, завдяки утворенню тимчасово вільного грошового капіталу, виникає позичковий капітал, який може віддаватися в якості позики тим суб'єктам господарювання, які відчувають нестачу грошового капіталу. Іде рух грошового капіталу у вигляді позики від кредитора до позичальни­ка, виникає ринок позичкових капіталів.

Позичковий капітал є самостійною формою капіталу, зі своїми особливостями, які відрізняють його від промислового та торгівельного капіта­лу. Назвемо і проаналізуємо їх:

1) позичковий капітал виступає в якості товару, і ця характеристика не при­таманна промисловому та торгівельному капіталу. При цьому слід розуміти, що це товар особливий, оскільки а) відчужується від власника не назавжди, а тільки на певний строк, б) продається і купується по специфічній ціні. Цією ціною є позичковий процент. ЇЇ називають особою, ірраціональною ціною тому, що вона не віддзеркалює вартості позичко­вого капіталу, а формується під впливом інших факторів;

2) позичковий капітал є капітал-власність, і завдяки цьому він приносить своєму власнику доход у формі процента. А промисловий та торгівельний капітал приносять прибуток завдяки своєму функціонування в пев­них сферах, тобто виступають як капітали-функції.

Аналіз схем, за якими здійснюється кругорборот промислового, торгівельного та позичкового капіталів також показує певні відмінності. Так, рух промислового і торгівельного капіталів іде за схемою: Г - Т - Г' , де Г' = Г + Δг (Δг - прибуток заради якого здійснювався рух капіталу). Щоб отримати прибуток, підприємець забезпечує рух свого грошового капіталу через про­дуктивну і товарну форми, тим самим організує виробництво товарів та послуг (для промислового капіталу), а потім їхню реалізацію. Грошовий капі­тал, який буде отриманий після продажу товарів буде включати в собі Δг - прибутки підприємців.

Що стосується позичкового капіталу, то його рух здійснюється по іншій схемі Г- Г' , тобто він виступає тільки в одній, незмінній грошовій формі і, незважаючи на це приносить своєму власнику Δг - позичковий процент. В цьому випадку процес збільшення позичкового капіталу є більш завуа­льованим, і пояснити зміни в позичковому капіталі можна тільки розгляну­вши всі етапи руху позичкового капіталу:

І. Власник позичкового капіталу (кредитор) віддає свій грошовий капітал, щоб через певний строк він повернувся до нього з певним приро­стом - позичковим процентом.

ІІ. Позичальник, оскільки в нього є необхідність у грошовому капіталі, бере на певний строк позику, при цьому обов'язковою умовою є повернення взятого в позику грошового капіталу з певним приростом - позичковим процентом (г).

ІІІ. Позичальник, щоб задовольнити свої потреби у прибутку (а це, як відомо, кінцева мета будь-якої діяльності) та розрахуватися з кредитором, повинен застосувати позику продуктивно, тобто направити її на виробничі потреби, на виробництво певних товарів або послуг. В ре­зультаті взаємодії робітників зі засобами виробництва буде вироблена продукція, складовою частиною вартості якої буде додатковий про­дукт.

IV. Позичальник, щоб досягти вищезазначеної мети, повинен здійснити останній етап своєї діяльності - реалізувати продукцію і отримати прибуток. Останній буде складатися з двох частин: перша з них - його власний прибуток, який в навчальній літературі називається підприємницький доход, а друга - частина отриманого прибутку і буде позичковим процентом, який дозволить позичальнику розрахуватися з кредитором. На цьому рух позичкового капіталу для даного прикла­ду буде завершено.

Важливо розуміти, що оскільки підприємницький доход і процент мають одне й те ж джерело - додатковий продукт, який після реалізації перетворюється у прибуток, то між складовими частинами прибутку є певні залежності. Збільшення частки, наприклад, проценту, буде зменшувати частку підприємницького доходу. За певних умов це буде викликати зміни у механізмі функціонування ринку позичкових капіталів. Попит на грошовий капітал у формі позичкового буде зменшуватися, і, навіть за умов сталої пропозиції позичкового капіталу, його ціна (процент) буде зменшуватися. Розмір збільшення або зменшення позичкового процента вимірюється нормою процента (Н_п):