4.Ринкова рівновага. Ринкова ціна.

Якщо поєднати на одному графіку криві попиту та того ж самого товару, то отримаємо модель, яка ілюструє одночасно поведінку попиту, пропозиції цього товару. В економічній теорії така модель отримала назву моделі часткової ринкової рівноваги (рівноваги на ринку одного товару). При цьому вважається, що вона є моделлю функціонування вільного ринку. Точка перетину кривих попиту і пропозиції буде точкою ринкової рівнова­ги. Дуже часто цю точку зазначають буквою Е. Ринкова рівновага (Е) тоді, коли кількість товару, яку покупці хочуть купити, дорівнює кількості товару, що продавці хочуть продати, і коли від­сутня тенденція зміни ціни і кількості. Ціна рівноваги (Цс) - ціна такого рі­вня, при якому величина пропозиції дорівнює величині попиту (Те). Модель часткової ринкової рівноваги представлена на рис. 5.

Рис. Модель часткової ринкової рівноваги.

Чи стійка така рівновага ринку? Якщо ціна стане вище рівноважної, наприклад, підніметься до рівня Ц₁ то на ринку нашого товару утворюється надлишок товару - при надто великій ціні на ринку буде мало покупців, але багато продавців (Пр > П). Запаси, що не реалізуються, примусять продавців поступово знижати ціну. І це буде відбуватися до тих пір, поки надлишок не ліквідується, тобто ринок не попаде у стан рівноваги.

Якщо встановиться ціна нижче рівноважної {Ц₂ < Це), то більша кількість покупців захоче купити дешевий товар, але менша кількість продавців захоче запропонувати товар за низькими цінами. Утворюється дефіцит товару (П > Пр). Знову почнуть діяти ринкові механізми, змінюватися ціни, у відповідності з цим буде змінюватися співвідношення попиту та пропозиції, поки ринок даного товару не попаде в стан ринкової рівноваги.

Проте слід розуміти, що дія розглянутого ринкового механізму в повній мірі проявляється тільки за умов досконалого (або вільного) ринку, тобто, коли численні виробники пропонують численним покупцям якийсь стандартний продукт. При цьому кожний виробник володіє малою часткою ринку і не може впливати на ціну, він тільки пристосовується до неї тощо. А оскільки такі умови є майже науковою абстракцією, то і модель часткової рівноваги, яка представлена на рис. 5, є в певній мірі ідеальною, теоретич­ною. В реальному житті, а особливо за умов сучасного, недосконалого рин­ку, завжди діють сили, які заважають вільному встановленню рівноважної ціни. Які ж чинники руйнують дію ринкового механізму? Це і монопольні утворення, і ціни, які встановлює (або фіксує) держава, податки тощо.

5.Конкуренція в ринковій економіці.

У системі ринкових відносин найважливішим елементом є конку­ренція, тобто суперництво між учасниками ринкової економіки за найбільш вигідні умови виробництва, продаж й купівлю товарів, за отримання мак­симального доходу та корисності. Конкуренція як форма економічних відносин між суб'єктами господарства є досить складним явищем ринкової економіки, виступає у різних формах, здійсню­ється різними методами.

Конкуренція може бути внутрішньогалузевою (між подібними това­рами) та міжгалузевою (між товарами різних галузей). Конкуренція може бути ціновою та неціновою. Цінова передбачає продаж товарів та послуг за цінами, які нижче, ніж у конкурента. Зниження ціни можливо або за раху­нок зменшення витрат виробництва й обігу, або за рахунок зменшення при­бутку (останнє, як свідчить практика господарювання, можуть дозволити собі тільки великі підприємства). Нецінова конкуренція базується на про­дажу товарів більш високої якості, яка досягнута завдяки технічним перева­гам виробництва, своєчасного поновлення властивостей товару відповідно до зміни моди, вдосконалення послуг, що супроводжують реалізацію тощо.

В залежності від того, яким чином конкурують проміж собою учасни­ки ринкових відносин, розрізняють досконалу (вільну) і недосконалу конкуренцію та відповідні ринки: ринок вільної конкуренції та ринок недоско­налої конкуренції. Чим менший вплив окремих виробників на ціну продук­ції, тим більш конкурентним (досконалим) вважається ринок.

Досконала конкуренція, яку досить ґрунтовно охарактеризував лідер неокласиків А.Маршалл, являє собою ідеальний вид конкуренції, при якій на ринку взаємодіють досить багато незалежних один від одного продавців та покупців з рівними можливостями та правами, існує вільний доступ на ринок та вільний вихід з нього. При цьому не один з продавців не може впливати на роздрібну ціну, оскільки частка кожного з них у загальному об­сязі продукції незначна. Товари, які представлені на ринку вільної конкуре­нції, однорідні, ще не набули специфічних властивостей та якостей.

Необхідно розуміти, що досягти досконалої конкуренції в її повному обсязі неможливо. До неї можна тільки наближатися. Вчені-економісти з певними припущеннями вважають досконалою конкуренцією, яка існувала приблизно до середини-кінця XIX століття.

Об'єктивні зміни у суспільному виробництві, що почали відбуватися під впливом НТП у XIX столітті, обумовили динамічний процес концентра­ції виробництва, виникнення монополій, появу нових тенденцій у ринкових попиту та пропозиції. Все це привело до перетворення досконалих конкуре­нтних відносин у недосконалі. Під недосконалою конкуренцією в еконо­мічній літературі розуміють відносини, за умов яких не виконується хоча б одна з умов вільної конкуренції.

Недосконалу конкуренцію можна поділити на три етапи: 1) монополістична конкуренція - на ринку продовжує залишатися велика кількість продавців та покупців, однак виникає нове явище - диференціація продук­ту, тобто наявність у продукту таких властивостей, що відрізняють його від подібних товарів конкурентів. Такими властивостями є висока якість продукту, певна специфіка споживчих якостей, високий рівень обслуговування тощо. Власник такого диференційованого товару в певній мірі стає монополістом і отримує можливість впливати на ціну. Оскільки обсяг продажу ко­жного продавця відносно невеликий, то підприємств-монополістів багато і кожне з них має обмежений контроль над ринковою ціною; 2) олігополістична конкуренція передбачає, що в окремій галузі народного господарства діє не одна, а декілька великих корпорацій, які конкуруючи одна з однією, зберігають монополію в межах певного співтовариства, що виробляє ідентичний товар. Саме наявність конкуренції всередині цього співтовариства й повна або часткова її відсут­ність зовні дає олігополії можливість ефективно функціонувати. На олігополістичному ринку ціни встановлюються по принципу лідерства. Це означає, що більшість продавців намагаються встановити приблизно таку ж ціну, як найбільш сильні на цьому ринку виробники. Явищем, яке є зворот­ним олігополії, є олігопсонія, коли на ринку діє декілька не продавців, а по­купців; 3) чиста монополія існує на ринку у тому випадку, коли в його межах діє тільки один продавець, у якого нема конкурентів. Особливість чистої монополії полягає в тому, що продавець може змінювати ціну в дуже широких межах, а максимально висока ціна обмежується тільки платоспро­можним попитом населення.

Бувають випадки, коли на ринку присутній тільки один покупець. Та­ке явище називається монопсонією (один покупаю).

Монополістичні тенденції, які проявляються за умов недосконалої конкуренції, приводять до значних негативних явищ у ринковому господар­стві (про це ще буде йти мова у окремому питанні про монополії), заважа­ють розвитку конкуренції як найбільш ефективному засобу організації функціонування економіки. Враховуючи це, держава прикладає зусиль, щоб протидіяти не оправданій монополії, сприяти розвитку конкуренції. В Укра­їні, як і в усіх ринкових країнах, створені правові основи вищезазначених процесів. Особливе місце серед законодавчих актів займає Закон України "Про захист економічної конкуренції" (від 11 січня 2001 року, №2210-111), в якому визначені правові засади підтримки та захисту економічної конку­ренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і який спрямо­ваний на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.