Суб'єкти (діючі особи) економічних відносин

Оскільки економіка — складна й багатомірна система, то в ній можна виділити різні суб'єкти економічних відносин.

Якщо розглядати економіку з погляду руху товарів і до­ходів, то головними суб'єктами є:

• домашні господарства, що постачають на ринок фак­тори виробництва;

• підприємства-виробники і фірми, що постачають на ринок товари й послуги;

• держава, що вилучає частину доходів домашніх гос­подарств та фірм і витрачає кошти на придбання суспільних благ.

Якщо розглядати економіку з погляду відносин купівлі-продажу, то суб'єктами є:

• продавець, що пропонує продукцію;

• покупець, що формує на неї попит.

Якщо досліджувати економіку з погляду організаційно-правовоїформи, то її суб'єктами є:

• банки;

• страхові компанії;

• товарні і фондові біржі;

• підприємства роздрібної й оптової торгівлі й ін.

Якщо ж аналізувати економіку з погляду відносин розпо­ділу, то її суб'єктами виступають одержувачі різних доходів:

• найманий робітник, що одержує доход у формі зар­плати;

• підприємець, що одержує доход у формі прибутку;

• акціонер, що одержує доход у формі дивідендів;

• держава, що одержує доходи в основному у формі податків.

Чим складнішим є економічне життя суспільства, тим більше в ньому буде різних діючих осіб (суб'єктів).

3. Значення економічної науки в житті суспільства й окремої людини.

Значення економічної науки в житті суспільства вияв­ляється щонайменше у двох напрямках:

• розробка принципів, що стають основою економіч­ної політики;

• сприяння демократизації суспільства.

Розробці економічної політики передує економічне дос­лідження, що включає такі етапи:

• збирання фактів;

• розробка теорії;

• обгрунтування економічної політики.

Збирання фактів — це нагромадження певних даних, їх аналіз, класифікація. Якщо, наприклад, аналізувати спожи­вання, то потрібні дані про рівень доходів споживачів (мінімальну й середню зарплату), рівень цін, структуру спо­живання.

Економічна теорія — це спроба пояснити певні явища в еко­номіці. З цією метою факти упорядковуються, між ними вста­новлюються зв'язки, робляться узагальнення. Спираючись на факти, економіка виводить теоретичні положення. Сфор­мульовані теоретичні викладення перевіряються на практиці.

Крім теорії як пояснення зв'язків між окремими явища­ми, існує теорія як система поглядів, що базується на пев­них вихідних положеннях (передумовах). На основі таких вихідних положень в економічній науці виникають вчен­ня, напрямки, школи.

Економічний світ надзвичайно складний. У ході еконо­мічного аналізу не уявляється можливим проводити конт­рольні експерименти, як це відбувається в наукових лабо­раторіях. Учені-економісти висувають гіпотезу. Якщо гіпотеза правильна, вона стає частиною теорії, якщо ж ні — відкидається.

Якщо втілена в економічній політиці теорія не дає ба­жаних результатів, тобто якщо її трактування дійсності не підтверджується, то теорія коректується, доповнюється, обновляється. До старої назви теорії додається префікс «нео» (новий), наприклад: неокласична економічна теорія.

Досягнення економічної науки, висновки економічних теорій використовуються при розробці економічної політи­ки — заходів, спрямованих на вирішення економічних про­блем. Економічні радники консультують вищих урядових осіб, у програмах політичних партій є економічні розділи. Але не завжди і не всі теорії стають політикою уряду. Це обумовлено, по-перше, тим, що існують різні й навіть про­тилежні теорії щодо тих самих явищ. По-друге, жодна те­орія не може передбачати всіх можливих змін в економіці країни. Тому в екстремальних ситуаціях, наприклад, підчас економічних криз, іноді необхідно керуватися не тільки те­орією, але й просто здоровим глуздом.

Економічна наука пояснює зв'язки між явищами, фор­мулює принципи, що сприяють вирішенню таких складних проблем, як безробіття, інфляція, бідність, бюджетний де­фіцит тощо.

Економічна наука сприяє демократизації суспільного життя. Відомо, що найбільш характерним проявом демо­кратичної організації суспільства є виборність органів вла­ди. Важливою умовою проведення справді демократичних виборів є економічна інформованість не тільки тих, хто пре­тендує на владу, але й тих, хто вибирає. Посадові особи, політичні діячі змушені давати відповіді на важливі еко­номічні питання: чи можливим є здійснення соціальних програм, чим обумовлене падіння курсу валюти, якдоціль-ніше змінити систему оподатковування? Якщо найширші верстви населення не матимуть хоча б загальних уявлень про економічні явища, вони не зможуть діяти свідомо в ході виборчих кампаній, референдумів, інших загальнонаціо­нальних або місцевих акцій.

Економічна інформованість потрібна розвинутому сус­пільству, яке будує своє життя на демократичних засадах. її не потребують лише відсталі недемократичні суспільства, що тримаються на економічній неосвіченості своїх громадян.

Значення економічної науки в житті окремої людини дуже вагоме.

Знання економічних законів сприяє: раціональній поведінці в сфері споживання, розумному використанню індивідуальних заощаджень, орієнтації у сфері бізнесу, прийняттю рішень при виборі роботи.

Економічна поінформованість формує певні уяв­лення проте, чим варто керуватися при використанні своїх доходів. Наприклад, людина, що розбирається в природі інфляції, у функціях різних ринкових установ (банків, акці­онерних товариств, страхових компаній), має шанс краще використати свої гроші і запобігти знецінюванню своїх за­ощаджень.

Людина, що має свою справу (бізнес), здійснює влас­ну господарську політику. Підприємець, що розуміє при­чини й наслідки економічних явищ, прийме правильніше рішення, ніж той, який цього не знає.

Вибираючи життєвий шлях, майбутню професію, вар­то не тільки враховувати свої нахили, але і знати, які про­фесії і чому найближчим часом будуть користуватися по­питом, а які, навпаки, стануть непотрібними; які існують форми організації й оплати праці; які, крім заробітної пла­ти, бувають законні джерела одержання доходів.