Узагальнено-означальні речення

Узагальнено-означальні речення вводяться відносними (неозначеними) займенниками quisquis, quidquid– хто би не, що би не,quicumque, quаеcumque, quodcumque, qualiscumque, qualеcumque– який, а, е би не,quantuscumque, quantacumque, quantumcumque– який,a,eби не (у кількісному відношенні) і прислівникамиquotquot, quotcumque– скільки би не,ubicumque– де би не,undecumque– звідки би не,quōquō, quōcumque– куди би не,quāquā, quācumque– де би не,utcumque– як би не і т.п. У реченнях такого типу вживається індикатив, інколи вживається кон’юнктив, який визначається семантикою підрядного речення і не залежить від головного.

1. Quemcumque equĭtem Romānum in provincia vidĕrant,beneficiisprosequebantur. – Якого би римського вершника вони не бачили в провінції, кожному виявляли послуги.

2. Quisquis es,nostereris. – Хто би ти не був, будеш наш.

3. Quocumque aspicĕres,luctusgemitusquesonabant. – Куди б ти не глянув, лунали ридання і стогони.

В означальних реченнях перших двох груп, тобто в чисто означальних і узагальнено-означальних, можливий кон’юнктив внаслідок attractioабоassimilatio modi(притягання або уподібнення способу).

Furetur,quod queat. – Хай краде, що може.

Слід відрізняти означальні речення від таких, які є означальними за формою, а за змістом – різновидністю обставинних речень (означально-обставинні речення або означальні з відтінками).

У таких реченнях вживаються часи кон’юнктива, які би були у відповідних типах обставинних речень.

Обставинно-означальні речення

Обставинно-означальні речення можуть виражати:

1.Причину(причиново-означальні речення): який = тому що я, ти, він ...

1. Omagnavisveritātis,quae facĭle se per se ipsa defendat. – О велика сило правди, яка (= тому що вона) легко захищає себе сама собою!

2. Alexander,quumadAchillistumŭlumadstitisset: “Ofortunāteinquit, “adulescens,qui tuae virtūtis Homērum praecōnem invenĕris!” – Олександр, коли став біля могили Ахілла, сказав: ”О щасливий юначе, – ти, який (= тому що ти) знайшов в особі Гомера оповісника своєї доблесті!”

Причинний характер обставинно-означальних речень інколи буває підкреслений частками quippe, utpote, ut.

Eos libros non contemno, quippe quos nunquam legĕrim. – Ці книги я не зневажаю, тому що ніколи їх не читав.

2. Допуст(допустово-означальніречення): який = хоч я, ти, він...

1. Egomet,qui sero ac levĭter Graecas littĕras attigissem,tamen,quumAthēnasvenissem,complūrestumibidiessumcommorātus. – Я сам який (= хоч я) пізно і лише злегка торкнувся грецької літератури, однак, коли прибув в Афіни, провів там багато днів.

2. PompeimilĭtesmiserrĭmoacpatientissĭmoexercituiCaesărisluxuriemobiciēbant,cui semper omnia ad necessarium usum defuissent. – Воїни Помпея докоряли за розкіш війську Цезаря, дуже жалюгідному і терплячому, якому (= хоч йому) завжди бракувало всього для необхідного користування.

Іноді допустовий характер означального речення граматично не виражений.

Egomet,qui te consolāri cupio,consolandusipsesum. – Я, який (= хоч я) прагну тебе потішити, сам потребую втіхи.

3. Наслідок(наслідково-означальні речення): який = так що я, ти, він ...

Таке quiза значенням дорівнюєut consecutīvum. Слід зазначити, що в обставинно-означальних реченнях і, зокрема, в наслідково-означальних замість відносних займенників можуть вживатися прислівники.

Наслідкові або консекутивні речення вживаються в таких випадках:

а) коли в головному реченні займеннику quiвідповідають слова зі значенням такий, так:is, talis, eiusmŏdi, tantus, tam.

1. Nonissum,qui mortis pericŭlo terrear. – Я не такий, щоб злякався небезпеки смерті.

2. Eratitertale,per quod vix tranquillum ab hostīli metu agnem expedīri posset. – Шлях був такий, що по ньому ледве могло рухатися військо, не відчуваючи страху перед ворогом.

б) коли у головному реченні займеннику quiвідповідають прикметники:dignus, a, um– достойний, а, е,indignus, a, um– недостойний, а, е,idoneus, a, umiaptus, a, um– вигідний, а, е, придатний, а, е.

Liviānaefabŭlaenonsatisdignaesunt,quaeitĕrumlegantur. – Драми Лівія (Андроніка) не цілком достойні того, щоб їх читати вдруге.

в) коли у головному реченні є вирази: sunt, existunt, inveniuntur, reperiuntur, qui– є (люди), які;nemo est,qui– нема нікого, хто б;nemo est,quin–нема нікого, хто б не;nihil est,quod– нема нічого, щоб;non habeo,quod– не маю нічого, щоб, не маю підстави, щоб;quid est,quod– які є підстави, щоб та ін.

1. Sunt,qui censeant,unāanĭmumcumcorpŏreoccidĕre. – Є люди, які вважають, що душа гине разом з тілом.

2. Quidest,Catilīna,quod iam in hac urbe te delectāre possit? – Катіліно, які є підстави для того, щоб що-небудь тебе могло ще тішити в цьому місті?

4. Мету(фінально-означальніречення): який = щоб я, ти, він ...

1. ClusīnilegātosRomam,qui auxilium ab senātu petĕrent,misēre. – Жителі Клузія відправили в Рим послів, які б (= щоб вони) просили допомоги у сенату.

2. Suntmulti,qui eripiunt aliis,quodaliislargiantur. – Є багато людей, які віднімають в одних будь-що, щоб дати це іншим.

5. Обмеження(обмежувально-означальніречення)

Означальне речення може містити в собі обмеження загальної думки головного речення. Обмежувально-означальні речення зустрічаються з такими виразами: quod sciam– наскільки я знаю,quod intellĕgam,quod sentiam– наскільки я розумію,quod meminĕrim– наскільки я пам’ятаю. Обмежувальне значення означального речення часто буває підкреслене часткоюquidem, яка стоїть після відносного займенника.

AdeoexcellēbantAristīdesabstinentiā,utunusposthomĭnummemoriam,quem quidem nos audierĭmus,cognomĭneiustussitappellātus. – Арістід настільки відзначався безкорисливістю, що він єдиний, за пам’яті людей, про якого ми почули, отримав прізвисько „справедливий”.

6. Умову(умовно-означальніречення): який = якщо я, ти, він ...

Означальне речення може за змістом містити в собі протасис умовного періоду будь-якого типу: реального, потенціального, ірреального.

1. Perpetuovincit,qui utĭtur clementiā. – Постійно перемагає той, хто (= якщо він) користується ласкою.

2. Quemcunque quaerit calamĭtas,facĭleinvĕnit. – Кого шукає (= якщо когось шукає) біда, легко знаходить.

3. Haecqui videat,nonnecogāturconfitēri? – Хто бачив би (= якщо би хто-небудь бачив) це, невже він не був би змушений зізнатися?

4. Qui vidēret,urbemcaptamdicĕret. – Хто бачив би (= якщо би хто-небудь бачив), говорив би, що місто захоплене.

Тут qui vidēretза змістом дорівнює протасису ірреального умовного періоду.

Уподібнення способу (Attractio (assimilatio) modi)

У підрядних означальних і умовних реченнях іноді замість очікуваного індикатива вживається кон’юнктив внаслідок аttractio (assimilatio) modi (уподібнення способу). Аttractio (assimilatio) modi виникає тоді, коли підрядне означальне чи умовне речення залежить від дієслова в кон’юнктиві або інфінітивного звороту іншого речення. Його суть полягає в тому, що керуючий кон’юнктив або інфінітив у сферу своєї семантики включає індикатив, яким він керує. Кон’юнктив керуючого речення поширюється на підрядне речення з індикативом.

1. Ditibident,quaecunque optes. – Нехай боги дадуть тобі все те, що ти бажаєш.

2. Nemoadhucinventusest,cui,quod habēret,essetsatis. – До тепер не знайшовся ніхто, якому було б достатньо того, що він має.

3. Plurisputāre,quod utĭle videātur,quam,quodhonestum,turpissĭmumest. – Є дуже ганебно вважати дорожчим те, що здається корисним, ніж те, що здається благородним.

4. Sisoloseosdicĕresmisĕros,quĭbusmoriendumesset,nemĭnemtuquidemeōrum,qui vivĕrent,excipĕres. – Якщо би ти назвав нещасними тільки тих, яким слід померти, то не виключив би нікого з тих, хто живе.

Тексти