Латинська мова у Львові

Латинська мова почала функціонувати на українських землях у часи Галицько-Волинської держави. Уже під час правління Данила Галицького (1201–1264), зокрема після того, коли він став королем, латинська мова була однією з офіційних канцелярських мов Галицько-Волинської держави. Актова латина, представлена у XІV–XVIII ст., збереглася у майже семи тисячах томів рукописних судово-адміністративних книг Львова, Галича, Жидачева, Белза, Перемишля та інших міст.

У XIV–XV ст. політичний устрій Львова здобув елементи не тільки латинізації, а й навіть романізації: існували посадові особи, які називалися консулами, книги міського самоврядування вели латинською мовою і називались вони «Acta consularia», офіційні постанови видавались від імені сенату і львів’ян(Senātus populusque Leopoliensisпряма паралель доSenātus populusque Romānus), а львівська міська знать іменувала себе патриціями. Львів перетворився у великий культурний центр Європи. У ньому з’явилося багато шкіл, друкарень, бібліотек, навіть університет.

У документах XVI ст. Львів називають прикрасою держави, оберегом впливової Руси, подругою Атени-Паллади – покровительки мистецтв, матір’ю талантів(ornamentum regni, munimentum primariae Russiae, Leopŏlis аmīca-Pallădi, mater ingeniōrum).

Львівські патриції поступово ставали багатими купцями і піклувалися про красу свого міста. На їхнє запрошення до Львова з’їжджалися іноземні майстри, переважно італійські: Павло Римлянин, Петро Барбон, Петро Красовський та інші. Багатий львівський купець Костянтин Корнякт, родом із Кріту, у 1570–1578 рр. спорудив дзвіницю Успенської церкви в стилі Ренесансу, яка належить до найкращих архітектурних споруд Львова. Родини Боїмів і Камп’янів особливо прославилися спорудженням каплиць. Боїми переселилися до Львова з Угорщини в XVI ст., і були здебільшого купцями або ж медиками. У 1609–1617 рр. поблизу Катедрального собору вони збудували розкішну каплицю у стилі пізнього Ренесансу. На задній стіні каплиці розміщені портрети її засновників з латинськими написами: Georgius Boim, consul Leopoliensis, сapellae istīus fundātor an. 1617. –Георгій Боїм, консул львівський, цієї каплиці засновник, рік 1617. Весь фасад каплиці оздоблений різьбою, в овалах над вікнами вирізьблено латинські цитати із Святого Письма. Усередині каплиці є цікавий напис на гробниці Павла Георгія Боїма, сина засновника каплиці:Hic Paulus Georgius Boim, multārumlitterārum virtutumque vir, consul, iudex, medĭcus, phisĭcus; eheu quondam morbōrum terror nunc pulvis et umbra.–Тут похований Павло Георгій Боїм, видатний у багатьох науках і чеснотах муж, консул, суддя, лікар, фізик. Гай-гай! Хто був острахом хвороб, тепер – порох і тінь.

Каплицю Камп’янів Катедрального собору побудував Павло Римлянин наприкінці XVI ст. Фасад каплиці прикрашений скульптурними рельєфами, у верхніх медальйонах – латинські написи духовного змісту.

У дворику Вірменського собору збереглись надмогильні написи XVIІ ст., зокрема така цікава епітафія: Domĭno Omnipotenti Maxĭmo (DOM).Terram terrae, anĭmam Deo reddĭdit, anno 1679. –Богу Всемогутньому Найвищому. Повернув землю землі, душу – Богові року 1679.

Поширений у Європі звичай – оздоблювати житлові будинки латинськими афоризмами – був властивий і Львову.

Дуже цікавий триповерховий будинок з трьома вікнами, побудований у стилі Ренесансу 1570 року для лікаря Д. Гепнера. Цей будинок отримав назву «Докторський дім» (площа Ринок, 28). Два його портали і вікна прикрашені латинськими сентенціями.

На головному порталі під трикутником фронтону вирізьблено: Deus meus etomnia.–Бог мій і все. На сусідньому порталі, у верхній частині:Quís divés? Qui níl cupiát. Quis paúper? Avárus. –Хто багатий? Той, хто нічого не бажає. Хто бідний? Той, хто жадібний.

Нижче, над самими дверима, читаємо:

Nunquam discrĕpat utĭle a decōro. –Ніколи корисне не розбігається з прекрасним.

Над вікнами третього поверху (зліва направо):

Probus invīdet nemĭni. –Чесний не заздрить нікому.

Domat omnia virtus. –Усе підкоряє чеснота.

Virtūtis praemium – honor. –Повага – нагорода за мужність.

Над вікнами другого поверху вирізьблені слова:

Ubi charĭtas, ibi deus.–Де милосердя, там і Бог.

Ubi uber, ibi tuber. –Де достаток, там нещастя (Немає троянди без колючок).

Ubi opes, ibi amīci. –Де багатство, там друзі.

Три останні сентенції прикрашають вікна другого поверху будинку Вольфа Шольца, збудований 1630 р. на площі Ринок, 23. На площу виходить тільки фасад з трьома вікнами, решта будинку звернена до Катедрального собору. Тут, під вікнами другого поверху, написано:

Turris fortissĭma – nomen domĭni. –Наймогутніша вежа – ім’я Господа.

Time domĭnum et recēde a malo. –Бійся Бога і відійди від зла.

Подібні написи збереглись над вікнами Жовківського замку:

Nunquam temerĭtas sapientiae commiscētur. – Ніколи легкодухість не поєднується з мудрістю.

Victoria consilio et virtūte proficiscĭtur. – Перемога супроводжується мудрим рішенням і мужністю.

Ducis in consilio posĭta est virtus milĭtum. – Мужність воїнів – у рішенні полководця.

Quid cupĭmus, facĭle credĭmus. – Легко віримо в те, чого прагнемо.

Будинок 14 на площі Ринок – кам’яниця Массарівська або Венеційська. Назва походить від далматинця Антоніо Массарі, якому цей будинок належав наприкінці XVI ст. Антоніо Массарі приїхав до Львова, прийняв міське громадянство, торгував і виконував обо­в’язки консула Венеції. Ось чому над входом розміщено герб Вене­ції – крилатий лев св. Марка із розгорнутою книгою, в якій зберігся латинський напис:Pax tibi, Marce,evangelista meus dixit, 1600. –Мир тобі, Марку, сказав мій євангелист, 1600 р. Дата побудови цього будинку – 1600 – із латинською сиґнатурою A.D. (AnnoDomĭni)–РокуБожого, зображена на правій стіні вхідного коридору.

Традиція прикрашати будинки латинськими висловами була і в XVIІІ–XIХ ст. До таких споруд належить Домініканський собор (1745–1764), побудований за проєктом військового інженера Яна де Вітте. Цікавий інтер’єр собору, в якому збереглися численні пам’ятки скульптури, серед інших – мармуровий надгробок. Над головним входом собору, вгорі на фронтоні, написано: Soli Deo honor et gloria.–Єдиному Богу – честь і хвала.

Дуже ориґінальним є й «будинок Календаря» на вул. Вірменській, 23. На центральному барельєфі – Сатурн у вигляді напівлежачого сивого діда з крилами, лівою рукою він спирається на пісочні ваги, а на долоні правої руки тримає велику кулю.

Над цим барельєфом чорною фарбою написано:

Aúreus hánc vit(am) ín terrís Satúrnus agébat. –Золотий Сатурн проводив це життя на землі.

(Georgĭca. Vergili., liber II, v. 538).

На останньому лівому барельєфі зображена весна. Над барельєфом напис: Ver(весна), а під ним такі рядки:

Ergo age, terrae

Píngue solúm primís extémpl(o) a ménsĭbus ánni

Fórtes ínvertánt tauri.

Отже, до справи!

Нехай негайно з перших місяців року сильні воли перевертають родючу землю.

(Georgĭca. Vergili., liber І, v. 63–64)

На сусідньому барельєфі – напис: Aestas(літо).

Át rubicúnda Cerés medió succíditur aéstu

Ét medió tostás aestú terit área frúges.

І зрізається в середині літа золотисте колосся,

І молотиться на тоці в цю пору сухе зерно.

Далі бачимо барельєф із Сатурном і напис: Autumnus(осінь). Тут зображено збір винограду і написано:

΄Et variós ponít foetús autúmnus et álte

Mítis in ápricís coquitúr vindémia sáxis

І приносить осінь різноманітні плоди,

І дозріває солодкий виноград високо на сонячних пагорбах.

(Georgĭca. Vergili., liber ІІ, v. 521-522 )

Останній барельєф із написом: Hiems(зима):

Frígorĭbús parto ágricolaé plerúmque fruúntur

Mútuaque ínter sé laetí convívia cúrant.

Взимку селяни переважно насолоджуються зібраним урожаєм,

І, втішаючись між собою, турбуються про спільні бенкети.

(Georgĭca. Vergili., liber І, v. 300-301 )

На четвертому поверсі під капітеллю лівої пілястри зображений лелека і написано:

Nuntiat ver. –Сповіщає весну, а під капітеллю правої пілястри –Redūcithiĕmem. –Відводить зиму.

Латинські написи є і на сучасних будинках. Вхідні двері будинку на вул. Парковій,14, прикрашає барельєф із зображенням воїна, а над барельєфом – напис: