Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови:

1. Cogĭto, ergo sum.–Я мислю, отже, я існую. Цитата з «Основ філософії» 1, 7, 9 (1644) французького мислителя Р.Декарта (1596-1650). Л.Українка у листі до О.П.Косач, 08–12.08.1898 р. писала:Scribo, ergo sum.–Я пишу, отже живу.

2. Dum spiro, spero.–Поки дихаю, сподіваюсь. Подібне висловлювання трапляється у «Листах до Аттіка» Ціцерона, ІХ, 10,3:Aegrōto, dum anĭma est, spes esse dicĭtur.–Поки у хворого є дихання, кажуть, є і надія.В іншій формі цю думку висловлює Сенека у «Моральних листах до Луцілія» LXX, 7:Omnia homĭni, dum vivit, speranda sunt.–Людині, поки вона жива, слід на все надіятись.Римський поет Овідій (47 р. до н.е.–18 р. н.е.) у «Скорботних елегіях», ІІ, р.145 пише:

ĺpse licét speráre vetés, sperábimus úsque:

Хай сподіватися ти не велиш, – сподіваюсь одначе.

Переклад А.Содомори.

Л.Українка змінила вислів Овідія і назвала одну із своїх поезій «Contra spem spero» («Без надії сподіваюсь»).

3. Vivĕre est militāre.–Жити – значить боротися.Цей вислів належить Сенеці (4 р.до н.е. – 65 р. н.е.) («Моральні листи до Луцілія», XCVI, 5):Vivĕre, mi Lucili, militāre est.

4. Qui tacet, consentit.–Хто мовчить, той погоджується.

5. Qui scribit, bis legit.–Хто пише, той двічі читає.

6. Qui quaerit, repĕrit.–Хто шукає, той знаходить.

7. Bis dat, qui cito dat.–Двічі дає той, хто дає швидко.Вислів належить Піблілієву Сіру (І ст. до н.е.), авторові збірки «Сентенцій», 245:Inopі beneficium bіs dat, qui dat celerĭter. – Двічі робить послугу бідному той, хто робить її швидко.

8. Nota bene!–Добре зауваж! Зверни увагу!

9. Divĭde et impĕra!–Поділяй і пануй!Походження вислову не з’ясоване. На нього натрапляємо у текстах італійського політика кін­ця XV – початку XVI ст. Мак’явеллі. Деякі вчені його автором вважають французького короля Людовіка ХІ (XV ст.), а інші – царя Філіппа, батька Олександра Македонського (IV ст. до н.е.).

10. Festīna lente!–Поспішай повільно!Латинський переклад грецького прислів’яσπεύδε βραδέως,яким користувався Октавіан Авґуст (31 р. до н.е.–14 р. н.е.), про що згадує Светоній (І ст. н.е.) у «Божественному Авґусті», 25.

Лексичний мінімум Латинські слова

atque– також, і

ausculto, āvi, ātum, āre– вислуховувати

bene– добре

bis– двічі

cito– швидко

clamo, āvi, ātum, āre– кричати

cogĭto, āvi, ātum, āre– думати

consentio, sensi, sensum, īre – погоджуватись

credo, dĭdi, dĭtum, ĕre– вірити

cum– коли

cur– чому

debeo, ui, ĭtum, ēre– бути зобов’язаним, мусити

declamo, āvi, ātum, āre– заявляти

dico, dixi, dictum, ĕre– говорити

disco, didĭci, – , ĕre– вчитися

divĭdo, divīsi, divīsum, ĕre– ділити

do, dedi, datum, āre– давати

doceo, ui, ctum, ēre– навчати

dum– поки

ergo– отже

et– і

festīno, āvi, ātum, āre– поспішати

fido, fisus sum, ĕre– вірити, довіряти

impĕro, āvi, ātum, āre– наказувати

labōro, āvi, ātum, āre– працювати

Latīne– по-латинськи

lente– повільно

male– погано

milĭto, āvi, ātum, āre– боротися

multum– багато

narro, āvi, ātum, āre– розповідати

non solum,...sed etiam– не тільки, а й

noto, āvi, ātum, āre – зауважувати, звертати увагу

obdūro, āvi, ātum, āre– мати витримку, терпіння

perpendo, pendi, pensum, ĕre– зважувати

persto, stiti, (statum), āre – триматися, твердо стояти

quaero, sīvi, sītum, ĕre– шукати

que– і

qui– хто

quid– що

reperio, reppĕri, repertum, īre – знаходити

salveo, ēre, – ,– бути здоровим

scribo, scripsi, scriptum, ĕre– писати

sed– але

semper– завжди

spero, āvi, ātum, āre– сподіватися

spiro, āvi, ātum, āre– дихати

taceo, ui, cĭtum, ēre– мовчати

valeo, ui, ĭtum, ēre– бути здоровим, мати силу

veto, ui, ĭtum, āre– забороняти

video, vidi, visum, ēre– бачити

vivo, vixi, victum, ĕre– жити