1. Чисто умовні;

2. умовно-побажальні;

3. умовно-ітеративні.

Чисто умовні речення

Є три види чисто умовних речень:

1. modus (casus) reālis;

2. modus (casus) potentiālis;

3. modus (casus) irreālis

Реальний або індикативний вид (Modus (casus) reālis)

Реальний вид вказує на те, що дія головного здійснюється, якщо умова підрядного є реальна, справжня, здійснима.

Об’єкт (підмет) вказує на умову, яка відноситься до теперішнього, минулого чи майбутнього часу (умову об’єктивну, реальну, дійсну).

При modus reālisвиступають всі часи дійсного способу як у протасис, так і в аподозис. В аподозисі, крім часів індикатива, можуть виступати такі часові форми:

1. imperatīvus;

2. coniunctīvus hortatīvus;

3. coniunctīvus prohibitīvus;

4. інші.

Futūrum I у протасисі означає одночасну дію по відношенню до дії майбутнього часу чиimperatīvusв аподозисі.

Futūrum IIу протазисі означає попередню дію по відношенню до дії майбутнього часу чиimperatīvusв аподозисі.

Схема:

1. Si id credis, erras. – Якщо ти в це віриш, ти помиляєшся.

2. Si id credēbas, errābas. – Якщо ти в це вірив, ти помилявся.

3. Si id credes, errābis. – Якщо ти в це будеш вірити, ти помилятимешся.

4. Si id credidisti, erravisti. – Якщо ти в це повірив, ти помилився.

5. Si id credidĕras, erravĕras. – Якщо ти в це колись повірив, ти помилився.

6. Si id credidĕris, erravĕris. – Якщо ти в це повіриш, ти помилишся.

Приклади:

1. Si vis amāri,ama. – Якщо хочеш бути коханою, люби.

2. Parvisuntforisarma,nisi est consilium domi. – Мало значить зброя поза державою, якщо немає згоди вдома.

3. Natūram si sequēmur ducem,nunquamaberrabĭmus. – Якщо будемо слідувати за природою як за вождем, то ніколи не помилимося.

Можливий вид (Modus (casus) potentiālis)

У можливому виді головне і підрядне речення вказують на дію, що при певних умовах може або могла б здійснитись.

Об’єкт (підмет) вказує на умову, яка відноситься до майбутнього часу, але вона є суб’єктивна, можлива для здійснення. Мовець робить вигляд, що ця умова є бажаною і здійсненною при певних умовах у майбутньому.

В протасис і в аподозис вживаються два часи умовного способу:

a)praesens coniunctīvi;

б) perfectum coniunctīvi.

Praesens coniunctīviвиражає можливу дію недоконаного виду. Українською мовою перекладається умовним способом недоконаного чи доконаного виду.

Perfectum coniunctīviвиражає можливу дію доконаного виду, яка передує дії, що передається черезpraesensconiunctīvi. Українською мовою перекладається умовним способом доконаного виду.

При modus potentiālisconiunctīvus виконує функцію coniunctīvus potentialis.

Схема:

1. Si id credаs, errеs. – Якщо б ти в це вірив, ти б помилявся.

2. Si id credidĕris, erravĕris. – Якщо би ти в це повірив, ти б помилився.

Приклади:

1. Popŭlus, si tecum congrеdiātur et si unā loqui voce possit, haec dicat. (Cic.) – Народ, якщо зійдеться з тобою і якщо зможе сказати одним голосом, то скаже таке.

2. Si quidem, hercle, mihi regnum detur, nunquam id potius persĕquar. (Plaut) –Якщо ж навіть, клянусь Геркулесом, мені дається влада (царство), то я б ніколи більше не її добивався.

3. Ego quoque didicĕrim libentius, si quid attulĕris, quam te reprehendĕrim. – Я теж би вчився охочіше, якщо б ти приніс це раніше, ніж я в тебе вимагав.