Рік, місяці

Спочатку римляни ділили рік на десять місяців, і першим місяцем року був березень (mensisMartius), присвячений Марсові, богові війни. Свідченням того, що Martius був першим місяцем року, є назви місяців, які походять від числівників: вересень –September(відseptem– сім), жовтень –Octōber(відocto– вісім), листопад –November(відnovem– дев’ять), грудень –December(відdecem– десять). З кінця VII – початку VI ст.до н.е. з Етрурії був запозичений календар, в якому рік ділився на 12 місяців. У 46 р. до н.е. Юлій Цезар з допомогою грецьких і єгипетських астрономів та александрійського математика Сосігена провів реформу календаря. Це так званий юліанський календар. В основу реформи був покладений чотирирічний цикл (365-365-365-366=1461 день). Кількість днів кожного місяця збереглася досі (30 і 31день, у лютому – 28 днів протягом трьох років і 29 – у високосному). Ця система почала діяти з 1 січня 45 р. до н.е. Першим місяцем року став січень. Початок року Цезар переніс на 1 січня тому, що з цього дня консули вступали на свою посаду і починався римський господарський рік. У римо-католиць­кій церкві 1582 року юліанський календар був витіснений так званим григоріанським календарем папи Григорія ХІІІ.

Назви перших шести місяців походять від імен богів або релігійних обрядів, а далі – від назв числівників:

1. Mensis Ianuarius – січень, від імені бога початку і входу Януса.

2. Mensis Februarius– лютий, відfebrua– очищення, релігійного свята.

3. Mensis Martius– березень, від імені бога війни Марса.

4. Mensis Aprīlis– квітень, місяць Венери.

5. Mensis Maius– травень, від імені богині родючості Майї.

6. Mensis Iunius– червень, від імені Юнони.

7. Mensis Quintīlis– липень, п’ятий, а з 44 р. до н.е.Iulius, від імені Гая Юлія Цезаря.

8. Mensis Sextīlis– серпень, шостий, з 8 р. до н.е. –Augustus, від імені імператора Авґуста.

9. Mensis September– вересень, сьомий місяць.

10. Mensis Octōber– жовтень, восьмий місяць.

11. Mensis November– листопад, дев’ятий місяць.

12. Mensis December– грудень, десятий місяць.

У кожному місяці римляни виділяли три головні дні, які були встановлені відповідно до фаз місяця:

1. Kalendae, ārum, f – Календи, перше число місяця, «день плати».

2. Nonae, ārum, f– Нони, 5 або 7-е число місяця (сьомий день – у березні, травні, липні, жовтні і п’ятий день в інших місяцях). Свою назву цей день одержав від порядкового числівникаnonus,a,um– дев’ятий, тому що Нони були дев’ятим днем перед наступною основною датою.

3. Idus, uum, f– Іди, «повний місяць», тринадцяте або п’ятнад­цяте число місяця (15-й день у березні, травні, липні, жовтні і 13-й день в інших місяцях).

Для визначення головної дати назви днів ставили в аblatīvus tempŏris:

Kalendis Ianuariis– 1 січня;

Nonis Februariis– 5 лютого;

Idĭbus Martiis– 15 березня.

День, який передував Календам, Нонам, Ідам позначався за допомогою слова pridie (напередодні) зaccusatīvus tempŏrisцих дат:

pridie Kalendas Ianuarias– 31 грудня;

pridie Nonas Martias– 6 березня;

pridie Idus Aprīles– 12 квітня.

Інші дати визначались залежно від того, скільки днів залишалось до найближчої головної дати. Ставилось словосполучення ante diemз порядковим числівником іaccusatīvustempŏrisголовного дня. Відповідний порядковий числівник рахувався від головного дня назад, причому зараховувався головний день і день, який визначався:

21 січня (31–21+2)=12–й день перед лютневими Календами – ante diem duodecĭmum Kalendas Februarias.

3 березня (7–3+1)=5–й день перед березневими Нонами – ante diem quintum Nonas Martias.

11 травня (15–11+1)=5–й день перед травневими Ідами – ante diem quintum Idus Maias.

Дати позначались скорочено: a.d.V.Id.Mai, тобто 11 травня.

Високосного року, коли у лютому 29 днів, після 24 лютого (a.d.VI. Kal. Mart.) вставляли ще один день (bis sextus) і позначали так:ante diem bissextum Kalendas Martias– повторний день перед березневими Календами.