Українські слова

бідність – paupertas, ātis, f

вважати – existĭmo, āvi, ātum, āre

виправдання – excusatio, ōnis, f

гнати – sequor, secūtus sum, sequi (+Acc)

гріх – peccātum, i, n

грішити – peсco, āvi, ātum, āre

два – duo, duae, duo

дозволено – licet, licuit, ēre

доля – fortūna, ae, f

друг – amīcus, i, m

дурень –stultus, i, m

жоден, а, е – nullus, a, um, neuter, tra, trum

з’являтися – supervenio, veni, ventum, īre

заєць – lepus, ŏris, m

залишатися – maneo, mansi, mansum, ēre

заради – causa (+Gen)

захищати – defendo, ndi, nsum, ĕre

згубити –perdo, dĭdi, dĭtum, ĕre

місто – urbs, urbis, f

нагромаджуватися – ingĕro, gessi, gestum, ĕre

народжуватися – nascor, natus sum, nasci

не вистачати – deficio, feci, fectum, ĕre

недолік – vitium, ii, n

піймати – capio, cepi, captum, ĕre

помилятися – erro, āvi, ātum, āre

причини – causa, ae, f

робити – facio, feci, factum, ĕre

хотіти – volo, volui, velle

Вправи

1. Випишіть із текстів підрядні умовні речення.

2. Поясніть вживання часів у підрядних умовних реченнях.

3. Провідміняйте словосполучення:

illa pars aequālis (f) – ця рівна частина;

hoc donum regāle (n) – цей царський подарунок;

qui agricŏla honestus (m) – який чесний селянин.

quod consilium utĭle (n) – яке корисне рішення

is scriptor nobĭlis (m) – той знатний письменник

4. Провідміняйте дієслова в усіх часах кон’юнктива активного та пасивного стану:

defendo, ndi, nsum, ĕre – захищати;

impĕro, āvi, ātum, āre – наказувати;

commoveo,mōvi,mōtum, ēre – зворушувати;

valeo, ui, ĭtum, ēre – мати значення, силу.

5. Провідміняйте відкладні дієслова в усіх часах індикатива і кон’юнктива:

sequor, secūtus sum, sequi –слідувати;

suspĭсor, ātussum, āri – підозрівати, припускати.

6. Утворіть від дієслів 3 особу однини і множини усіх часів індикатива і кон’юнктива:

existĭmo, āvi, ātum, āre – вважати;

dimitto,mīsi,missum, ĕre – відпускати;

maneo,nsi,nsum, ēre– залишатися;

complector, plexus sum, plecti – охоплювати.

7. Визначіть відмінкові форми словосполучень:

hac vocē, in primo ordĭne, duōbus versĭbus, virum fortem, simĭlem sententiam, ad oracŭlum Delphĭcum, flumen finitĭmum, cum Lydis nobilĭbus, in regnum suum.

ТЕКСТИ

I. DE ROMŬLO ET REMO

Aenēae in Latio magnum bellum cum hostĭbus gerendum erat. Tandem his erat fugiendum. At cum Latīnis Aenēas firmam amicitiam iunxĕrat. Postea in oppĭdo Alba Longa regnābat Numĭtor e gente Aenēae natus. Quem Amulius frater regno paterna privāvit filiosque eīus interficĕre constituit. Filiae autem Numitōris iussu Amulii erat serviendum in templo Vestae deae. "Illi adulescentes", inquit, Amulius amīcis, "mihi interficiendi sunt. Nam semper mihi timendi erunt, nisi eos interfecĕro. Sorōri autem eōrum, si sacerdos Vestae facta erit, numquam erunt libĕri". Tamen illa postea libĕros habuit, Romŭlum et Remum, quorum pater, ut postea Romāni putābant, Mars deus fuit. Tum Amulius servum advocāvit. "Hi puĕri", inquit, "ad Tibĕrim fluvium tibi portandi sunt. Quos si ibi interfecĕris, praemium accipies". Servo erat parendum, puerīque ei erant asportandi. Sed Tibĕris tum forte ripas inundavĕrat, et puĕri, cum aqua recedĕret; in ripa retenti sunt. Paulo post lupa infantium clamōrem audīvit eosque curāvit. Ita pastor quidam in eādem regiōne habĭtans puĕros vivos invēnit. "Hi nobis", inquit uxōri, "educandi sunt et curandum est, ut valĭdi adulescentes fiant. Si bene educāti erunt, aliquando nobis gratiam habēbunt".

Ita Romŭlo et Remo vita non mollis inter pastōres agenda erat. Nam pecus iis erat curandum. Saepe etiam vel ferae bestiae iis arcendae erant vel cum latronĭbus iis erat pugnandum.