Українські слова

Катон – Cato, ōnis, m, римський письменник (234-149 рр. до н.е.)

говорити – dico, dixi, dictum, ĕre

корінь – radix, īcis, f

наука – littĕrae, ārum, f

плід – fructus, us, m

гіркий, а, е – amārus, a, um

солодкий а, е – iucundus, a, um

Талес, грецький філософ, один із семи мудреців (VII-VI ст. до н.е.) – Thales, ētis, m

початок – initium, ii, n

вважати – existĭmo, āvi, ātum, āre

річ – res, rei, f

місяць – luna, ae, f

Цицерон – Cicĕro, ōnis, m, римський письменник (106-43 рр. до н.е.)

перевищувати – supĕro, āvi, ātum, āre

красномовство – eloquentia, ae, f

оратор – orātor, ōris, m

до – ante (+Acc)

вже – iam

Вправи

1. Напишіть основні форми і провідміняйте в усіх часах системи інфекта активного і пасивного стану:

pingo, advŏlo, removeo, scio.

2. Утворітьinfinitīvus praesentis, perfecti, futūri actīvi et passīvi; провідміняйте дієслова в часах системи перфекта активного і пасивного стану:

intellĕgo, desidĕro, compleo, sentio.

3. Провідміняйте словосполучення:

is pictor celĕber (m) – цей знаменитий художник;

illa tabŭla admirabĭlis (f) – ця дивовижна картина;

hoc theatrum magnifĭcum (n) – цей славний театр.

4. Утворіть ступені порівняння прикметників від:

celĕber, bris, bre; admirabĭlis, e; magnifĭcus, a, um.

5. Визначіть, від яких латинських числівників походять слова:

унія, дует, тріо, квартет, квінтет, сантиметр, процент.

6. Утворіть аccusatīvus singulāris і plurālis від іменників:

columna, murus, ovum, domĭnus, vox, ars, avis, linteum, error, artĭfex, lex, fructus, species.

7. Від яких латинських слів походять українські деривати:

колосальний, вокал, овал, орнамент, сенс, реліквія, консервант, сиґніфікація, перфект, домінант, інтелект, меморіал.

8. Випишіть із текстів інфінітивні звороти аccusatīvus cum infinitīvo та nominatīvus cum infinitīvo.

ТРИнадцяте заняття (Lectio TERTIA decĭma)

Labōre peracto quies iucunda est

Зробив діло, гуляй сміло!

ДІЄПРИКМЕТНИКОВІ ЗВОРОТИ

Функції дієприкметника

Дієприкметник у латинській мові виконує дві функції: 1) атрибу-тивну (participium coniunctum (attributīvum)); 2) предикативну (participium prae-dicatīvum).

У дієприкметникових зворотах вживаються дієприкметники тепе-рішнього і минулого часу: participium praesentis actīvi вказує на од-ночасну дію із дією присудка, participium perfecti passīvi – на попе-редню.

Дієприкметникові звороти можуть бути узгодженими та незалежними. Незалежний дієприкметниковий зворот виступає в орудному відмінку і називається аblatīvus absolūtus. Узгоджені дієприкметникові звороти (participium coniunctum та participium praedicatīvum) виступають у будь-якому відмінку, узгоджуються з підметом чи додатком у роді, числі та виконують дві функції: 1) розгорнутого означення; 2) розгорнутої обставини.

Рarticipium coniunctum (attributīvum)

Рarticipium coniunctum – дієприкметник або дієприкметниковий зворот, що виконує функцію простого чи розгорнутого означення і перекладається підрядними означальними реченнями або дієприкметниковими зворотами:

1. Puer, librum legens, frater est mei amīci. – Хлопець, що читає книгу, є братом мого друга.

2. Puella, interrogāta a magistro, mea soror est. – Дівчина, яку за-питав учитель, моя сестра.