1.4 Оптимізація конструктивних рішень вузлів тертя

При конструюванні вузлів тертя необхідно звертати серйозну увагу на зв’язок зносостійкості із конструкцією. Першим з конструкторів, хто цим користувався, був П.І.Орлов. Його праці вміщають цінний матеріал по питанням конструктивних форм підшипників, конструювання високозносостійких опор ковзання, теорії тертя кочення. Конструктивні методи підвищення довговічності пар тертя повинні бути направлені на створення необхідних геометричних форм з матеріалів, які володіють спеціальними фізико-механічними властивостями (податність, жорсткість) або принципом взаємного доповнення якості, на полегшення навантаження (плаваючі деталі), або заміну зовнішнього тертя внутрішнім, тертя ковзання на тертя кочення, на захист робочих поверхонь тертя від забруднення та інше.

1.5 Технологічні методи підвищення зносостійкості деталей

До основних технологічних заходів, які підвищують довговічність машин, можна віднести наступні: розробка високозносостійких матеріалів для різних умов експлуатації машин і одержання з них заготовок високої якості, близьких по формі і розмірам готових деталей; створення технологічних прийомів, які забезпечували б виготовлення деталей заданої точності і стабільності як по розмірам, так і по фізико-механічним властивостям; застосування методів контролю якості матеріалів, заготовок і готових виробів по відповідним показникам надійності, використання процесів зміцнюючої обробки для одержання вимагаємої якості робочих поверхонь деталей машин з високим опором спрацьовуванню і поломкам в різних умовах експлуатації.

Технологічні методи підвищення зносостійкості деталей машин можна об’єднати таким чином:

• хіміко-термічна обробка: цементація, азотування, хромування, ціанування, сили ціанування, алітування, сульфоціанування і сульфитація та інші;

• термічна обробка: полуменева поверхнева закалка, високочастотна закалка, поверхнева закалка з нагрівом в електроліті, лазерне зміцнення;

• хімічна обробка: глибоке анодування, оксидація, фосфотація;

• поверхневе пластичне деформування: об кочення кульками, твердосплавними роликами, дрібоструменева обробка, алмазне вигладжування, обробка поверхонь вибухівним навантаженням;

• електроіскрове зміцнення;

• гальванічні покриття: хромування, нікелювання, хромування, борирування, радирування, сріблювання, лудіння, свинцювання і покриття сплавами;

• хімічні покриття: нікелювання, хромування, покриття кобальтом і сплавами нікель-кобальт;

• засоби надання поверхні антифрикційних властивостей: графітування, накочування (поглиблення, канавки), нанесення покриття у вакуумі, нанесення дисульфіду молібдену, фрикційне латунювання, – ФАБО (фінішна антифрикційна, безабразивна обробка), покриття пластмасами (вихрова) і газополуменева обробка), металізація напиленням;

• наплавка: електродугова, електрошлакова, вібродугова.

1.6 Експлуатаційні заходи підвищення довговічності машин

Конструктивна досконалість і висока якість виготовлення машин не гарантує тривалу і безаварійну роботу. Додатковими умовами такої роботи є грамотна технічна експлуатація і доцільна система ремонтів.

Завданнями технічної експлуатації мають бути: забезпечення справного технічного стану машини при її експлуатації і консервації, забезпечення безаварійної роботи установки при належній її економічності.

Рівень технічної експлуатації машин взагалі визначається установленням їх в належному місці, раціональним використанням у відповідності з призначенням, кваліфікацією обслуговуючого персоналу, постановкою догляду за машинами і технічного нагляду за ними, організацією мастильного господарства.

Накопичений великий дослід по експлуатації машин стосовно окремих галузей техніки. Питання зв’язку експлуатації машин з їх зносостійкістю узагальнені ще недостатньо.