- •В. В. Квасницький тріботехніка і основи надійності машин Київ
- •2011 Р.
- •Isbn 000-000-000-0
- •Передмова
- •Розділ 1
- •1.1 Стан і етапи розвитку тріботехніки
- •1.2 Етапи розвитку тріботехніки
- •1.3 Вчення про тертя і спрацьовування деталей
- •1.4 Оптимізація конструктивних рішень вузлів тертя
- •1.5 Технологічні методи підвищення зносостійкості деталей
- •1.6 Експлуатаційні заходи підвищення довговічності машин
- •1.7 Тривалість служби деталей машин
- •1.8 Збитки від тертя і спрацьовування в машинах
- •Розділ 2 контактування твердих тіл
- •2.1 Основні терміни
- •2.1.1 Приклади практичного вирішення задач тріботехніки
- •2.1.2 Деякі приклади вирішення задач тріботехніки на промислових підприємствах
- •2.1.3 Загальні відомості про поверхню деталей та її геометрію
- •2.4 Шорсткість поверхні
- •2.5 Основні поняття та визначення при контактуванні поверхонь
- •2.6 Моделі шорстких поверхонь
- •2.7 Площа контакту та зближення при контакті шорсткої поверхні з гладкою
- •2.8 Розрахунки деяких характеристик контакту поверхонь
- •2.8.1 Контакт поверхонь при різних умовах деформації
- •2.9 Стрижнева модель. Контакт двох шорстких поверхонь
- •2.9.1 Розрахунок контурних поверхонь контакту
- •2.9.2 Взаємний вплив мікронерівностей.
- •2.9.3 Площі контакту при одночасній дії тангенціальних і нормальних сил.
- •Розділ 3 зовнішнє тертя
- •3.1 Загальні поняття
- •3.1.1 Взаємодія поверхонь
- •3.1.2 Молекулярна (адгезійна) взаємодія
- •3.1.3 Енергія різних видів зв’язків
- •3.1.4 Механічна взаємодія
- •3.1.5 Зміни властивостей поверхневого шару при терті
- •3.2 Правило градієнта зсувного опору
- •3.3 Руйнування поверхонь тертя
- •3.3.1 Класифікація видів руйнування фрикційних зв’язків
- •3.3.2 Класифікація м. Б. Петерсена, основана на характері відокремлення частинок.
- •3.3.3 Основні характеристики фрикційних зв’язків
- •3.3.4 Основні закономірності процесів контактної взаємодії ковзаючих поверхонь.
- •3.4 Критичні точки, які характеризують умови переходу від одного виду фрикційної взаємодії до іншої
- •3.4.1 Фактори, які обумовлюють виникнення критичних точок
- •3.4.2 Умови виникнення заїдання
- •3.5 Попереднє зміщення і сила тертя спокою
- •3.5.1 Контакт пружних сфер при одночасній дії нормальних і тангенційних сил
- •3.6 Попереднє зміщення шорстких тіл
- •3.6.1 Пружний контакт
- •3.6.2 Пластичний контакт
- •3.6.3 Сухе і граничне тертя
- •3.6.4 Молекулярно-механічна теорія тертя
- •3.6.5 Молекулярна складова сили тертя
- •3.6.6 Вплив температур на τ0 і β
- •3.7 Механічна складова сили тертя
- •3.7.1 Одинична поверхня.
- •3.7.2 Множинний контакт
- •3.7.3 Вплив температури на механічну складову
- •3.8 Розрахунок сумарного коефіцієнту тертя
- •3.8.1 Одиничний контакт.
- •3.8.2 Деякі особливості тертя в вакуумі
- •3.8.3 Вплив товщини покриття на коефіцієнт тертя
- •3.8.4 Зовнішнє тертя при великих швидкостях ковзання
- •3.8.5 Вплив температури навколишнього середовища на коефіцієнт тертя
- •3.8.6 Тертя кочення
- •3.9 Просковзування – одне із джерел опору кочення
- •3.9.1 Гістерезисна теорія тертя кочення
- •3.9.2 Роль пластичних деформацій при коченні металів
- •Розділ 4 спрацьовування твердих тіл при терті
- •4.1 Характеристики процесу спрацьовування
- •4.2 Втомна теорія спрацьовування
- •4.3 Основне рівняння спрацьовування
- •4.4 Розрахунки зношення при пружному контакті
- •4.5 Зв’язок спрацьовування з пружно-міцностними властивостями матеріалів
- •4.6 Розрахунок зношення при пластичному контакті
- •4.7 Експериментальна перевірка розрахункових співвідношень втомної теорії спрацьовування
- •4.8 Спрацьовування.
- •Розділ 5 основи надійності машин
3.5.1 Контакт пружних сфер при одночасній дії нормальних і тангенційних сил
Ця задача для випадку однакових пружних властивостей матеріалів розв’язана Міндліном. До двох сфер, початково навантажених нормальною силою N, прикладають тангенційні зусилля Т і –Т, лінії дії яких паралельні контактній зоні і віддалені на однакову відстань від неї.
Якщо просковзування в області контакту відсутнє, тобто тангенційна складова компонентів переміщень постійна в області контакту, то тангенційні напруження всюди паралельні переміщенню, а закон розподілу має вигляд
тобто характеризується осьовою симетрією. Величина напруження зростає від половини середнього значення в центрі області контакту до нескінченності на її границі. Остання обставина потребує залучення допоміжних припущень, які дозволять відтворити більш реальну картину в зоні контакту. Припускається, що величина дотичних напружень в зоні контакту повинна задовольняти співвідношенню
,
де σ - нормальне напруження.
Таким чином область контакту повинна складатися із двох зон: зони зчеплення і зони просковзування. В зоні просковзування виконується умова
Вона поширюється від периферії від області контакту в середину її із-за симетрії має форму кільця з зовнішнім радіусом "а” і внутрішнім радіусом “с”.
В цій зоні розподіл тангенційного напруження, згідно умові , має вигляд
,
В зоні зчеплення , тобто
,
Маючи на увазі умову зчеплення поверхонь в зоні, де (постійність тангенційних переміщень в колі радіусас), встановлюється закон розподілення напружень в зоні зчеплення
,
і радіус кола зчеплення
На рис.31. показано розподіл дотичних напружень в області контакту при зчепленні по всій площі й у випадку існування зони зчеплення і просковзування.
Під дією прикладених тангенційних сил відбувається взаємне зміщення сфер.
Зміщення точок сфери, достатньо віддалених від області контакту, визначається співвідношенням:
, або ,
де G – модуль зсуву; μ – коефіцієнт Пуассона.
З ростом сили Т збільшується зона проковзування за рахунок переміщення її внутрішньої границі до центру зони контакту. В момент, коли Т = fN, зона просковзування охоплює всю область контакту, а зміщення досягає граничної величини.
,
вище якої починається ковзання.
Рис.31. Розподіл тангенційних напружень на площі контакту при повному зчепленні поверхонь (крива 1) і при наявності зони просковзування (крива 2) (вісь ординат співпадає з лінією дії сили N, прикладеного до сфер А і Б).
3.6 Попереднє зміщення шорстких тіл
3.6.1 Пружний контакт
Прикладення до тіл тангенціальних зусиль призводить до зміщення тіла відносно іншого на величину δ. На таку ж величину зміщуються дві будь–які контактуючі нерівності. Коефіцієнт тертя на кожному з контактів вважається однаковим.
Оскільки вершини нерівностей розміщені на різних рівнях, вони зжаті різними силами, і однакове зміщення на одних контактах викличе повне проковзування, а на інших проковзування буде захвачувати лише деяку зону плями контакту. По цьому признаку всі контакти розіб’ємо на 2 групи.
До І групи відносяться ті контакти, котрі утворилися в результаті стиснення, більш чим Δкр. Ці контакти утворились на тих виступах, вершини яких лежать між рівнями x1 = 0 і x2 = ε – Δкр. Зсув на величину δ викличе лише часткове просковзування на кожному такому контакті. Для них справедливе співвідношення
До ІІ групи віднесемо контакти, які утворилися внаслідок стиснення, меншого чи рівного Δкр. На кожному із них зсув на величину δ призведе до того, що вся пляма контакту буде зайнята зоною просковзування, тобто виконується співвідношення
Очевидно, що виконуються наступні умови:
,
де N і T – нормальне і тангенційне навантаження, прикладене до спряження; N1 і N2 – нормальні навантаження а T1 і T2 – тангенційні зусилля, які сприймаються контактами I і II групами відповідно.
Зусилля T1 можна визначити, обчисливши інтеграл
Розв’язуючи T1 відносно T1i і, беручи до уваги: ,, і,
можна показати, що
Величина граничного зміщення [δ], після якого починається ковзання однієї поверхні відносно іншої, визначається умовою T = fN, і тоді із попередньої формули випливає
Критична деформація Δкр, відповідна поточному значенню зміщення визначається із співвідношення
Зіставивши ці співвідношення знайдемо
Беручи до уваги попередні співвідношення, знайдемо
Пропорціональність величини граничного зміщенню [δ] зближенню поверхонь дозволяє перенести весь аналіз залежностей зближення від мікрогеометрії поверхонь, діючих навантажень, механічних властивостей матеріалів на граничне зміщення. Граничне зміщення пропорційне навантаженню в степені , тобто менше 1. Граничне зміщення прямопропорційне коефіцієнту тертя спокою. В показаних розрахунках приймалось, що сила зчеплення розподілена рівномірно по площі контакту. Стосовно до протяжних тіл ця гіпотеза не виправдана.