амортизація зменшує прибуток, але на розмірі грошових коштів це не відбивається). Тому для ефективного управління важливо планувати не лише розмір прибутку, але й рух готівки. Це дозволяє скоординувати реальну потребу в грошах із їх наявністю.

Завершальним зведеним розділом бізнес-плану є стратегія фінансування. На основі прогнозів фінансових показників розробляється прогноз джерел коштів для здійснення планованого бізнесу. Цей розділ повинен дати відповіді на такі питання:

скільки коштів необхідно для реалізації бізнес-плану;

які джерела, форми і динаміка фінансування;

які терміни окупності вкладень.

Отже, процес складання бізнес-плану досить складний і вимагає зусиль різних підрозділів фірми або залучення сторонньої проектної організації. Фінансові показники становлять лише невелику, хоча і дуже суттєву, його частину. Всі вони пов’язані двома формами: звітом про прибутки і збитки та звітом про рух грошових коштів, що складаються за прогнозними даними. Міра деталізації потрібних при цьому даних (наприклад, номенклатура статей витрат виробництва і обігу) визначається складністю проекту, мірою конфіденційності, колом осіб, для яких складається бізнесплан, і тому подібне.

13.3.3. Фінансове планування в системі бюджетування поточної діяльності

В економічній літературі, особливо англомовній, проводиться досить чітка межа між поняттями «план» і «бюджет». Перший термін розуміється в ширшому сенсі і поєднує весь певним чином впорядкований спектр дій, направлених на досягнення деяких цілей, причому ці дії можуть описуватися не лише за допомогою формалізованих кількісних оцінок, але і шляхом перерахування ряду процедур, що не формалізуються.

Бюджет це — «вужче» поняття, що має на увазі кількісне представлення плану дій, причому, зазвичай, у вартісному вираженні. В нашій країні поняття «бюджет» традиційно трактується як кошторис доходів і витрат деякого суб’єкта на певний термін. У певному значенні вітчизняним аналогом західного терміна «бюджет» є терміна «кошторис». Таким чином, можна назвати такі основні відмінності між планом і бюджетом: див.

табл. 13.2.

Із позиції кількісних оцінок планування поточної діяльності полягає в побудові генерального бюджету, який є системою взаємозв’язаних операційних і фінансових бюджетів (рис. 13.1). Процес побудови таких бюджетів в довго- і короткостроковій перспективі називають бюджетуванням.

455

Безумовно, не всі з показаних на схемі бюджетів належать до компетенції фінансового менеджера, проте він повинен розуміти зміст кожного з них і їх взаємозв’язок. Крім того, в ході складання операційних бюджетів виконуються прогнозні розрахунки фінансового характеру, результати яких є основою для побудови прогнозної фінансової звітності, що є основним результатом поточного фінансового планування. Тому розглянемо у загальних рисах логіку і смисловий зміст кожного блоку наведеної схеми.

Блок 1. Бюджет продажів. Ціль цього блоку — розрахувати прогноз обсягу продажів Sb загалом. Виходячи із стратегії розвитку компанії, її виробничих потужностей і, передусім, прогнозів щодо ємкості ринку збуту, визначається кількість продукції, що потенційно може бути реалізована Qk (у натуральних одиницях). Прогнозні відпускні ціни рk використовуються для оцінки обсягу продажів у вартісному вираженні. Розрахунки ведуться в розрізі основних видів продукції. Таким чином, базовий алгоритм розрахунку при формуванні бюджету продажів задається рівнянням:

Sb = ΣQk X рk .

Блок 2. Бюджет виробництва. Мета цього блоку — розрахувати прогноз обсягу виробництва, виходячи з результатів розрахунку попереднього блоку і цільового залишку виробленої, але нереалізованої продукції (запасів продукції). Алгоритм розрахунку для кожного виду продукції виконується в натуральних одиницях і виглядає таким чином:

Qp = Qs +FGe= Qn — FGs ,

де Qs — прогноз обсягу продажів;

FGe — цільовий залишок на кінець планованого періоду; FGs — залишок продукції на початок планованого періоду; Qn — загальна потреба в готовій продукції на період;

Qp — прогноз обсягу виробництва в цьому періоді.

456

Прогнозні оцінки за головними параметрами

Фінансовий бюджет Операційний бюджет

Рис. 13.1. Генеральний бюджет господарюючого суб’єкта

457

Блок 3. Бюджет прямих затрат сировини і матеріалів. На основі даних про обсяги виробництва (попередній блок), нормативах затрат сировини на одиницю продукції, що виробляється, цільових запасів сировини на початок і кінець періоду і ціни на сировину і матеріали, визначається потреба в сировині і матеріалах, обсяги закупівель та загальний розмір витрат на придбання. Дані формуються як в натуральних одиницях, так і в грошовому вираженні. Алгоритм розрахунку для кожного виду сировини аналогіч-

ний (2).

Блок 4. Бюджет прямих затрат праці. Мета цього блоку — розрахувати загальні витрати на залучення трудових ресурсів, зайнятих безпосередньо у виробництві (у вартісному вираженні). Вихідними даними блоку є результати розрахунку про обсяги виробництва в блоці 2. Алгоритм розрахунку залежить від багатьох факторів, у тому числі і систем нормування праці і оплати працівників. Зокрема, якщо встановлені нормативи в годинах на виробництво тієї або іншої продукції або її компонентів, а також тарифна ставка за годину роботи, можна розрахувати прямі затрати праці.

Блок 5. Бюджет змінних накладних витрат. Алгоритм розрахунку ведеться за статтями накладних витрат (амортизація, електроенергія, страховка, інші загальноцехові витрати тощо) залежно від прийнятого в компанії базового показника (обсяг виробництва, прямі затрати праці в годинах та ін.).

Блок 6. Бюджет запасів сировини, готової продукції. Вихідними даними для розрахунку є: цільові залишки запасів готової продукції в натуральних одиницях, сировини і матеріалів (блоки 2 і 3), дані про ціни за одиницю сировини і матеріалів, а також дані про собівартість готової продукції.

Блок 7. Бюджет управлінських і комерційних витрат. Тут обчислюється прогнозна оцінка загальнозаводських (постійних) накладних витрат. Постатейний склад витрат визначається різними факторами, у тому числі і специфікою діяльності компанії.

Блок 8. Бюджет собівартості реалізованої продукції. Розрахунок здійснюється на підставі даних попередніх блоків з використанням алгоритмів, які визначаються прийнятою в компанії методикою обчислення собівартості.

Кількісні оцінки, які формуються в рамках кожного блоку не лише використовуються за своїм призначенням як планові і контрольні орієнтири, але і як початкові дані для побудови фінансового бюджету, під яким в такому випадку розуміється прогнозна бухгалтерська (фінансова) звітність в укрупненій номенклатурі статей. Логіка побудови окремих форм така.

Баланс. Необхідно спрогнозувати залишки за основними балансовими статтями: грошові кошти, дебіторська заборгованість, запаси, необоротні активи, кредиторська заборгованість, довгострокові пасиви та ін. Кожна укрупнена балансова стаття оцінюється за стандартним алгоритмом, що є, власне, міні-балансом:

458

стаття активу: Ве = Вb + Тd — Тс, стаття пасиву: Ве = Вb + Тс — Тd ,

де Ве — кінцеве сальдо (розрахунковий розмір); Вb — початкове сальдо (із звітності);

Тс — оборот по кредиту (прогнозна оцінка); Тd — оборот по дебету (прогнозна оцінка).

Зокрема, для будь-якої статті розділу «Дебітори» оборот по дебету є прогнозною оцінкою продажу товарів за безготівковим розрахунком із відстроченням платежу; оборот по кредиту — прогноз надходжень від погашення дебіторської заборгованості.

Звіт про прибутки і збитки. Потрібно розрахувати прогнозні значення: обсягу реалізації, собівартості реалізованої продукції, комерційних і управлінських витрат, витрат фінансового характеру (відсотки до сплати по кредитах і позиках), податків до сплати та ін. Велика частина початкових даних формується в ході побудови операційних бюджетів. Розмір податкових і інших обов’язкових платежів можна розрахувати за середнім відсотком.

Звіт про рух грошових коштів. Зміст цього фрагменту аналіза достатньо очевидний і визначається, зокрема, такими обставинами. По-перше, з позиції поточної діяльності грошові кошти відіграють найважливішу роль, оскільки вони служать своєрідним універсальним засобом, який можна використовувати для ліквідації будь-яких прогалин і збоїв у фінансовому і виробничому процесах. По-друге, вже наголошувалося, що прибуток і грошові кошти — це не одне і те саме; у поточній діяльності доводиться працювати не з прибутком, а з грошима. По-третє, з позиції контролю і оцінки ефективності функціонування підприємства необхідно уявляти, які види діяльності генерують основний обсяг грошових надходжень і відтоків. Не випадково звіт про рух грошових коштів входить до основних звітних форм будь-якого західного підприємства і нерідко наводиться в річному звіті.

Отже, результатом аналізу є побудова для грошового потоку звичайного балансового рівняння:

ГКп + ГКн = ГКк + ГКв,

де ГКп — залишок грошових коштів на початок періоду (наводиться в балансі);

ГКн — сумарне надходження грошових коштів за період; ГКв — суммарний відтік грошових коштів за період;

ГКк — залишок грошових коштів на кінець періоду (наводиться в балансі).

У звітній формі показники надходження і відтоку грошових коштів наводяться в розбитті за напрямками діяльності (поточна, інвестиційна, фінансова).

459