- •Вступ
- •1.1. Сутність та функції фінансів
- •1.2. Роль фінансів у суспільному відтворювальному процесі
- •1.3. Сутність, призначення і роль фінансової інфраструктури
- •1.5. Інструментальне наповнення фінансової інфраструктури
- •Питання для самоперевірки
- •Тести
- •Література
- •Тема 2. ФІНАНСОВА СИСТЕМА
- •2.1. Теоретична сутність фінансової системи України та основні принципи її побудови
- •2.3. Інституційно-функціональна структура фінансової системи України
- •2.4. Фінансові ресурси держави, джерела і методи їх формування
- •Питання для самоперевірки
- •Тести
- •Література
- •3.1. Концепції державних фінансів у фундаментальних економічних теоріях
- •3.1.1. Попередники англійської класичної політекономії
- •3.1.2. Фінансові концепції англійської класичної політекономії. Адам Сміт і Давід Рікардо
- •3.1.3. Фінансові теорії історичної школи Німеччини
- •3.1.4. Маржиналізм і його вплив на розвиток фінансової науки
- •3.1.7. Монетаризм і пріоритет грошової політики
- •3.1.8. Неолібералізм. Фінансові пріоритети
- •3.1.10. Інституціоналізм і його вплив на фінансову думку
- •3.2. З історії української фінансової думки
- •3.3. Новітні уявлення вітчизняних учених про розвиток фінансової науки
- •Питання для самоперевірки
- •Тести
- •Література
- •Тема 4. ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА
- •4.1. Сутність, типи та напрямки фінансової політики
- •4.2. Складові фінансової політики держави
- •4.3. Забезпечення реалізації фінансової політики
- •Питання для самоперевірки
- •Тести
- •Література
- •Тема 5. ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ
- •5.1. Зміст і склад державних фінансів. Державні доходи і державні видатки
- •5.2. Державний бюджет: суть та призначення
- •5.3. Бюджетна система та державний устрій держави
- •5.4. Бюджетний процес
- •Питання для самоперевірки
- •Тести
- •Література
- •Тема 6. МІСЦЕВІ ФІНАНСИ
- •6.1. Сутність місцевих фінансів, їх структура та функції
- •6.2. Доходи та видатки місцевих бюджетів
- •6.3. Управління місцевими фінансами
- •Питання для самоперевірки
- •Тести
- •Література
- •Тема 7. ПОДАТКИ Й ПОДАТКОВІ СИСТЕМИ
- •7.1. Економічна сутність і роль податків у формуванні державних фінансів
- •7.2. Принципи формування податкової системи
- •7.3. Класифікація й основні види податків
- •Питання для самоперевірки
- •Тести
- •Література
- •Тема 8. ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВ
- •8.1. Сутність фінансів підприємств
- •8.2. Вибір підприємствами організаційно-правових форм у процесі здійснення фінансово-господарської діяльності
- •8.3. Роль фінансової роботи в управлінні підприємствами
- •8.4. Фінансові ресурси підприємств, їх склад і характеристика
- •8.5. Фінансові аспекти формування та функціонування основних засобів
- •8.6. Фінансове забезпечення функціонування обігових коштів
- •8.7. Витрати і доходи підприємств, їх класифікація
- •8.8. Фінансові результати та фактори, що впливають на них
- •Питання для самоперевірки
- •Тести
- •Література
- •Тема 9. ФІНАНСИ ДОМОГОСПОДАРСТВ
- •9.1. Доходи домогосподарств
- •9.2. Витрати домогосподарств
- •9.3. Інвестування в людський капітал
- •Питання для самоперевірки
- •Тести
- •Література
- •10.1. Соціально-економічна роль фондів цільового призначення
- •10.2. Класифікація фондів цільового призначення
- •10.4. Державні фонди в Україні, види, розміри та методика нарахування внесків до них
- •Питання для самоперевірки
- •Тести
- •Література
- •Тема 11. СТРАХОВІ ФОНДИ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ
- •11.2. Структура національного страхового ринку України та основні проблеми його розвитку
- •11.3. Зарубіжна практика страхування
- •Тести
- •Література
- •Тема 12. ФІНАНСОВИЙ РИНОК
- •12.1. Економічна сутність фінансового ринку та його структура
- •12.2. Класифікація фінансових ринків
- •12.3. Інструменти фінансового ринку
- •12.4. Цінні папери як основний інструмент фінансового ринку
- •Питання для самоперевірки
- •Тести
- •Література
- •Тема 13. ОРГАНІЗАЦІЯ Й УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ
- •13.1. Теоретичні основи фінансового менеджменту
- •13.1.1. Еволюція фінансового менеджменту
- •13.1.2. Принципи організації фінансового менеджменту
- •13.2. Інформаційне забезпечення фінансового управління
- •13.2.2. Баланс підприємства та аналіз його складових частин
- •13.2.3. Ліквідність підприємства та методи її оцінювання
- •13.3. Фінансове планування
- •13.3.1. Види планів, зміст і послідовність їх розробки на підприємстві
- •13.3.2. Основні фінансові показники в системі бізнес-планування
- •13.3.3. Фінансове планування в системі бюджетування поточної діяльності
- •13.4. Управління державними фінансами
- •13.5. Податковий менеджмент
- •13.6. Особливості інвестування АПК України
- •Питання для самоперевірки
- •Тести
- •Література
- •Тема 14. МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ
- •14.1. Поняття, призначення та функції міжнародних фінансів
- •14.2. Загальна характеристика світового фінансового ринку
- •14.3. Характеристика структури світового фінансового ринку
- •14.3.1. Валютний ринок
- •14.3.2. Міжнародний кредитний ринок
- •14.3.3. Міжнародний ринок цінних паперів
- •14.3.4. Міжнародні ринки золота
- •14.4. Міжнародні розрахунки та операції валютного ринку
- •14.5. Міжнародні валютні системи
- •14.6. Міжнародне подвійне оподаткування і правові шляхи його розв’язання
- •14.7. Міжнародні фінансові організації та їх функції
- •Питання для самоперевірки
- •Тести
- •Література
- •ЛІТЕРАТУРА
- •АДРЕСИ ІНТЕРНЕТ-САЙТІВ, ЩО БУДУТЬ КОРИСНИМИ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ТЕОРІЇ ФІНАНСІВ
Тема 11 СТРАХОВІ ФОНДИ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ
Основні терміни та поняття
Ризик; страхування; страховий ринок; страховик; страхувальник; об’єкти страхування; добровільне страхування; страховий ринок України; страхова компанія; особисте страхування; майнове страхування; страхування відповідальності; страхові посередники; страхові агенти; страхові брокери; актуарій; сюрвейєр; аварійний комісар; диспашер.
11.1.Соціально-економічний зміст і роль страхування
вумовах ринкової економіки
Формування в Україні ринкової економіки, розбудова її інфраструктури, створення дієвих механізмів господарювання для всіх суб’єктів ринку та соціальні перетворення в державі зумовлюють суттєві зміни в організації страхової справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 року, з подальшими змінами і доповненнями, страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб за настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Отже страхування — це система економічних відносин, а будь-які відносини передбачають наявність, як мінімум, двох суб’єктів. У страховій справі страховик та страхувальник — головні суб’єкти страхового ринку України.
Страховий ринок — це сфера економічних відносин, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги та здійснюється акт їх купівлі-продажу.
Страховик — це фінансова установа, яка створена у формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю, а в окремих випадках — і державної організації (фонди соціального страхування), що має статус юридичної особи та володіє ліцензією на право здійснення страхової діяльності.
Страхувальник — це юридична або дієздатна особа, яка уклала договір на страхування (або є страхувальником згідно з чинним законодавством), сплатила належні внески і має право за настання страхового випадку
390
отримати відшкодування в межах застрахованої відповідальності або страхової суми, обумовленої в полісі.
Виходячи з цього, страхування — це двосторонні економічні відносини, які полягають у тому, що страхувальник, сплачуючи грошовий внесок, забезпечує собі (чи третій особі) за настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати з боку страховика, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, вживає превентивні (попереджувальні) заходи, спрямовані на зменшення ризику, а за потреби — перестраховує частину своєї відповідальності.
Об’єктами страхування є майнові інтереси, пов’язані:
з життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);
з володінням, користуванням та розпорядженням майном (майнове страхування);
з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності), рис. 11.1.
Класифікація страхування за об’єктами
Майнове |
Страхування |
Особисте |
страхування |
відповідальності |
страхування |
|
Страхування |
Страхування |
|
від нещасних |
життя |
|
випадків |
Медичне |
|
|
|
|
|
страхування |
Рис. 11.1. Класифікація страхування за об’єктами
Найважливіша класифікаційна ознака у страхуванні — форма проведення. За цією ознакою страхування поділяється на добровільне й обов’язкове.
Добровільне страхування — форма страхування, що здійснюється на підставі добровільно укладеного договору між страховиком і страхувальником, згідно з правилами страхування, що їх розробляє страховик і реєструє в Уповноваженому органі. Добровільному страхуванню підлягає: страхування життя, страхування від нещасних випадків, медичне страхування,
391
страхування інвестицій, страхування судових витрат, страхування фінансових ризиків, страхування вантажів та багажу, страхування кредитів, інші види добровільного страхування.
Обов’язкове страхування — форма страхування, що ґрунтується на принципах обов’язковості як для страхувальника, так і для страховика. Такому страхуванню підлягає: страхування спортсменів вищих категорій, авіаційне страхування, страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, страхування засобів водного транспорту, страхування об’єктів космічної діяльності, інші види.
Сучасне страхування ґрунтується на певних специфічних принципах, до яких, насамперед, належать: конкурентність, страховий ризик, страховий інтерес, максимальна сумлінність, відшкодування в межах реально завданих збитків, франшиза, суброгація, контрибуція, співстрахування і перестрахування, диверсифікація.
Із розвитком ринкових відносин зростає міра ризику, отже, зростає потреба суспільства у засобах захисту та механізмах обмеження ризику. Страхування компенсує збитки (або частину їх) у грошовій формі, а не відшкодовує товарно-матеріальні цінності і, таким чином, не може повністю усунути порушений хід відтворювального процесу. Але воно послаблює залежність суспільного виробництва і окремого підприємця від не передбачуваних небажаних випадків і є виробленим суспільством механізмом боротьби із порушенням економічної рівноваги. Така часткова або повна компенсація збитків — не єдина функція страхування. Існують й інші, зокрема: ризикована, функція створення і використання страхових резервів (фондів), функція заощадження коштів та превентивна.
У чому ж полягає роль страхування в ринковій економіці?
По-перше, страхування надає впевненості в розвитку бізнесу, тому що в умовах формування приватної власності не можна централізовано в наказовому порядку керувати розміщенням фінансових ресурсів. Таке управління — справа окремого власника, причому діє він згідно зі своїми інтересами, що постійно коригуються ситуацією, на ринках товарів, цінних паперів, кредитів. Жоден власник не інвестує свого капіталу в розвиток виробництва тих чи інших товарів або у сферу послуг, не врахувавши можливого ризику втрати авансованих ресурсів.
Завдяки переданню за окрему, порівняно невелику, плату відповідальності за наслідки ризикованих подій страховим організаціям інвестор упевнений, що в разі пожежі, стихійного лиха чи крадіжки завдані збитки будуть відшкодовані.
Страхування дуже важливе як для тих підприємств, що вже давно функціонують, так і для новостворених, або тих, що тільки організуються і ще не набули достатнього виробничого потенціалу та не нагромадили власних резервних фондів. Страхування не лише забезпечує відшкодування
392
фактичних збитків, зумовлених певною подією. Наявність відповідної страхової угоди дає змогу впевненіше користуватися кредитом, щоб спорудити чи придбати необхідні засоби виробництва, поповнити товарну масу у торговельній мережі тощо.
Часто страхування сприяє появі й упровадженню нової техніки та технологій, наукових розробок.
По-друге, страхування дає змогу оптимізувати ресурси, спрямовані на організацію економічної безпеки, оскільки страховий захист є проявом економічної безпеки фізичних і юридичних осіб. Воно дає змогу досягти раціональної структури коштів, що спрямовуються на запобігання (або оперативне усунення) наслідкам стихії чи іншим чинникам, які перешкоджають діяльності тієї чи іншої особи.
Страхування, маючи великі можливості маневрування резервами, є важливою ланкою формування всієї системи економічної безпеки. Така роль стає реальною тільки за належного рівня розвитку страхової справи.
По-третє, страхування забезпечує раціональне формування й використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм. Світовий досвід довів доцільність нагромадження і використання коштів на соціальні програми страховим методом. Сформовані цим методом ресурси застосовуються як доповнення до державних ресурсів, спрямованих на фінансування освіти, охорони здоров’я, пенсійне забезпеченнята деякі інші соціальні заходи.
Страховий метод формування й використання коштів соціального спрямування усуває знеособлення таких коштів, а завдяки цьому й зрівнялівку в їх розподілі, коли однакові за розміром пенсії одержують головні конструктори та прибиральниці, підвищує відповідальність за якість медичних та інших послуг.
Створення завдяки страхуванню можливостей нагромадити кошти для виплати майбутніх пенсій, придбання житла, оплати витрат на навчання у вищому навчальному закладі сприяє тому, щоб кожен громадянин реалізував свої можливості і задовольнив потреби. У такому разі зменшується навантаження на державний бюджет, а контроль за раціональним використанням коштів переноситься безпосередньо на споживача соціальних послуг і виплат.
І, по-четверте, у страхуванні створюються значні резерви грошових ресурсів, які стають джерелом зростання інвестицій в економіку. Грошові резерви тим відрізняються від натуральних, що вони навіть і тоді, коли тимчасово виходять із обігу коштів конкретного підприємства-власника, не перестають «працювати» на нього та економіку країни загалом.
Ресурси, які тимчасово вивільняються на одних підприємствах, через кредитну систему, ринок цінних паперів, інвестиційні товариства переходять у користування інших суб’єктів господарювання. Останні, своєю чергою, сплачують власникам залучених ресурсів відсотки — дивіденди.
393