8.3. Роль фінансової роботи в управлінні підприємствами

Наслідком будь-якої господарської діяльності підприємства завжди формування фінансових відносин між окремим підприємством з одного боку, та іншими підприємствами та ланками фінансової системи з іншого. Такі відносини виникають в результаті надходження виручки та здійснення платежів, закупівлі та продажу, накопичення та витрачання матеріальних та інших цінностей, надання та одержання позик, інвестиційних операцій тощо.

Гроші та грошовий обіг підприємства мають для бізнесу таке саме значення, як кровообіг для живого організму. Якщо компанія, підприємство управляє грошовими ресурсами непрофесійно, це може призвести до неплатоспроможності, банкрутства. Саме тому в основу фінансової діяльності підприємства покладений бухгалтерський облік, за допомогою якого усі різноманітні види комерційної діяльності оцінюються в єдиній «системі координат», за допомогою грошових одиниць.

Бухгалтерські рахунки, що за сутністю є економічною моделлю, яка відображає у спрощеному вигляді на доступній мові цифр складні процеси й різноманітну діяльність підприємств, дають необхідну інформацію для сприйняття цілісної картини результативності діяльності їх, аналізу та прийняття відповідних управлінських рішень.

Фінансова робота, крім бухгалтерського обліку, передбачає інші функції, без яких господарська діяльність підприємства або компанії неможлива, а саме:

–планування річних бюджетів основної діяльності, капітальних вкладень й аналіз їх виконання;

–визначення на основі аналізу політики фінансування господарської діяльності та її реалізація;

–інвестиційна політика підприємства або компанії;

–податкова політика, в тому числі оптимізація податкових платежів;

–організація аудиторської перевірки;

–кредитна політика;

–управління активами й капіталом компанії.

У невеликих підприємствах усі фінансові функції виконуються бухгалтерією. У підприємствах середнього розміру, поряд з бухгалтерією, діє фінансовий відділ. У великих підприємствах можуть бути кілька фінансових підрозділів, що підпорядковуються фінансовому директорові:

1)фінансовий відділ;

2)бухгалтерія;

3)аудиторський відділ;

4)відділ податків.

330

Розглянемо детальніше завдання та функції цих підрозділів, що є характерними для західних компаній.

Фінансовий відділ (financial department). Фінансове забезпечення компанії здійснюється фінансовим відділом, що очолюється фінансовим менеджером або казначеєм (Treasure). Його функції: складання планів фінансування, прогноз руху готівки, операції страхування ризиків, розробка кредитної політики, банківські операції, в тому числі операцій з іноземною валютою, операції з цінними паперами, робота з дебіторами, фінансовий аналіз тощо.

У компаніях малих розмірів усі ці функції виконує бухгалтерія. Бухгалтерія (accounting department). Бухгалтерію очолює головний

бухгалтер (в Європі — Chief Accountant, в США — Controller). Головні функції бухгалтерії — бухгалтерський облік і звітність — традиційно є основними з найголовніших інструментів менеджменту.

Управління компанією потребує аналізу складу грошових і матеріальних ресурсів та джерел їх формування. Такі ресурси в узагальненій грошовій оцінці на певну дату є в бухгалтерському балансі, що формується на основі бухгалтерських рахунків.

Періодичність складання бухгалтерських балансів визначається керівництвом компанії. Вони можуть складатись щомісячно, щоквартально або за результатами року. Річний баланс складається спільно з аудиторами компанії та є основним документом річної фінансової звітності компанії, що публікується (для акціонерних товариств).

Крім балансу, бухгалтерія, зазвичай, щомісяця готує звіти про фінансові результати, про рух грошових коштів, про рух власного капіталу, про наявність і рух основних фондів тощо.

Бухгалтерський облік на підприємствах ведеться відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку, що розробляються на основі міжнародних стандартів.

Аудиторський відділ компанії (Auditory department). Часто його нази-

вають відділом внутрішнього аудиту (Internal Audit), щоб відокремити зовнішній аудит, який здійснюється незалежними аудиторськими компаніями. Слово аудитор перекладається як ревізор, контролер. Водночас, функції аудиторських відділів компанії значно ширші, ніж у ревізорів. Вони передбачають не лише перевірку й ревізію господарської діяльності компанії, а й професійну допомогу керівництву компанії в усіх питаннях фінансовогосподарської практики.

Внутрішній аудит компанії призначений забезпечити контроль:

–збереження усіх активів підприємства;

–правильного відображення фінансових зобов’язань компанії;

–легальності усіх комерційних угод, а також акуратності, надійності

йоб’єктивності записів бухгалтерського обліку.

331

Крім того, внутрішній аудит постійно аналізує ефективність використання усіх ресурсів компанії.

Убільшості великих компаній відділ внутрішнього аудиту подолав межі контролю за правильністю бухгалтерського обліку й перетворився на аудит виробничо-фінансової діяльності. Аудитори, перевіряючи підприємство, не тільки знаходять порушення у веденні бухгалтерського обліку, а й досліджують господарську діяльність, своєчасно надаючи відповідні рекомендації, що дозволяє удосконалити систему управління всіма підрозділами компанії.

Укожному конкретному випадку, при організації відділу внутрішнього аудиту, керівництво компанії виходить з економічної вигоди, порівнюючи подальші витрати на утримання цього підрозділу із запланованим прибутком від його діяльності. У деяких країнах наявність внутрішнього аудиту в компанії, що призначений захищати інтереси власника, акціонерів, партнерів, передбачається нормами національного законодавства.

Податковий відділ (tax department). У структурі великої компанії, зазвичай, є податковий відділ. Крім фінансових спеціалістів у такому відділі можуть працювати юристи, що спеціалізуються в галузі податкового права. Завданням відділу є досконале вивчення податкового законодавства з метою мінімізації розмірів податків. Особливе значення це має для транснаціональних корпорацій, компаній із зарубіжними філіалами. У деяких країнах, наприклад, у США, це законодавство настільки складне, що розібратися в ньому можуть лише фахівці. У країнах із розвиненою ринковою економікою існують юридичні фірми, що займаються тільки наданням консультаційних послуг із податкового права. Так Дж. Сандерленд, суддя Верховного Суду США, вважає: «Кожен має право вести свої фінансові справи так, щоб звести відповідні податкові виплати до мінімуму; ніхто не повинен планувати свої витрати та доходи відповідно до максимальної зручності Міністерства фінансів; для громадянина не існує ніякого патріотичного зобов’язання збільшувати свої податкові виплати». Більше того, він вважає, що в американській судовій практиці «…право платника податків уникати сплати податків з використанням усіх дозволених законом засобів жодною стороною не можу бути оскаржене». Тобто завжди існують легальні способи, що дозволяють зменшувати сплату податків або частково звільнити комерційні операції від оподаткування.

Другою важливою функцією відділу є своєчасне подання податкових декларацій, оскільки прострочення з оплатою податків завжди пов’язане з фінансовими санкціями з боку податкових органів. Утримання такого відділу економічно виправдане, тому що у світі великі корпорації сплачують державі у вигляді податків величезні, багатомільйонні грошові суми. Навіть невелике зменшення таких виплат за умови вмілого використання легальних можливостей може забезпечити значний економічний ефект.

332

Крім того, на підприємствах, залежно від їхніх потреб і специфіки діяльності, в межах фінансової служби можуть створюватися відділи по роботі з інвестиціями, плановий, фінансовий тощо. Таким чином, структура фінансових служб ускладнюється з розвитком самого підприємства та розширенням сфери його діяльності. Організація фінансової служби на підприємствах перебуває в постійному розвиткові, що пов’язано з посиленням впливу зовнішніх факторів, збільшенням ролі управління фінансовими потоками та використанням дедалі складніших фінансових інструментів. Певною мірою наведені приклади організації фінансової служби на підприємствах умовні, тому що вона за структурою управління може бути й іншою, оскільки в кожному окремому випадку її визначають види підприємницької діяльності, інші чинники.

У країнах з розвиненою ринковою економікою структурою фінансової служби обов’язково передбачається наявність бухгалтерії. Це пов’язано з тим, що в цих країнах бухгалтерія є основним джерелом внутрішньої фінансової інформації для фінансового управління, крім того, посадовий статус фінансового директора вищий за статус головного бухгалтера. В Україні ситуація дещо інша — бухгалтерія не входить до структури фінансової служби, тому що статус головного бухгалтера в організації звичайно вищий, ніж фінансового директора. Але функціонально бухгалтерія та фінансова служба підприємства тісно пов’язані із завданнями, що стоять перед ними.

Фінансова діяльність підприємства здійснюється за такими основ-

ними напрямками:

фінансове прогнозування та планування;

аналіз і контроль за виробничо-господарською діяльністю;

оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

Організація фінансів на конкретному підприємстві відбиває галузеві особливості, специфіку виробництва, рівень його технічного забезпечення й рівень технологічних процесів, склад і структуру виробничих витрат, вплив природно-кліматичних факторів на виробництво. Так, у сільському господарстві, гірничодобувній промисловості, капітальному будівництві дія природних і кліматичних чинників зумовлює особливості розподілу прибутку, необхідність формування фінансових ресурсів для протидії ризику, забезпечення страхового захисту засобів виробництва й результатів праці.

8.4. Фінансові ресурси підприємств, їх склад і характеристика

Для здійснення виробничої, науково-дослідної й комерційної діяльності підприємства використовують окремі види ресурсів: матеріальні, трудові, фінансові, а також грошові кошти. Матеріальні ресурси складають основу процесу виробництва. Їх формування здійснюється, зазвичай, за ра-

333

Усі види перелічених вище джерел беруть участь як у формуванні активів підприємства, так і в здійсненні його виробничо-господарської діяльності з метою одержання відповідного доходу, прибутку.

Отже, під фінансовими ресурсами слід розуміти загальну суму власного, позиченого й залученого капіталу, що використовується підприємствами для формування своїх активів і здійснення виробничо-господарської діяльності з метою одержання прибутку.

Розрізняють такі основні складові фінансових ресурсів підприємства:

прибуток;

амортизаційні відрахування;

обігові кошти;

бюджетні асигнування;

надходження з цільових фондів;

надходження з централізованих корпоративних фондів;

кредити.

Коротко охарактеризуємо ці види фінансових ресурсів і джерела їх формування.

Прибуток — це грошовий вираз фінансових ресурсів, що створюються підприємствами будь-якої форми власності та належить їм після розподілу доходів від господарської діяльності. Прибуток — це найголовніша фінансова категорія на рівні підприємницьких структур, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і в кінцевому рахунку свідчить про обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Одночасно прибуток впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності. Прибуток також є не лише джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, а й джерелом формування бюджетних ресурсів держави.

Амортизаційні відрахування — це вид цільових фінансових ресурсів, які відображають перенесення на готову продукцію частини вартості використовуваних основних засобів і є фінансовими ресурсами підприємства для їх відтворення.

Обігові кошти — частина фінансових ресурсів підприємства, що постійно перебувають в господарському обороті. До них належать кошти та їх еквіваленти (короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції), не обмежені у використанні, а також інші активи підприємства (сировина, матеріали, готова продукція і т.п.), які призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Бюджетні асигнування завжди мають суворо визначений порядок використання й можуть надаватися підприємству у формі:

335