2. Види довіреності

Поділ довіреностей на види має практичне і теоретичне значення. У юридичній літературі практично одностайно виділяють одні і ті ж види довіреності. За змістом і обсягом повноважень, якими наділений представник прийнято виділяти три види довіреності:

разова – видається для вчинення однієї строго визначеної дії, наприклад отримання місячної заробітної плати. Для учинення вказаного в такій довіреності правочину її слід передати третій особі. Це має значення для товарних операцій юридичних осіб для яких, згідно вимог бухгалтерського обліку та звітності, кожна передача матеріальних цінностей повинна мати документальну підставу;

спеціальна – видається для учинення однорідних правочинів. Такі довіреності мають спеціальне професійне призначення і здебільше слугують для опосередкування регулярних операцій з товарно-матеріальними цінностями від товаровласників чи вантажоперевізників. Такими довіреностями наділяються експедитори. У товарних накладних зазначається номер довіреності та дата її видачі, а сама довіреність повертається представнику;

генеральна чи, як ще їх називають, загальна довіреність, яка видається представнику для вчинення самих різноманітних правочинів на протязі певного періоду. Такою є довіреність, що видається юридичною особою керівнику її філії чи представництва.

Водночас з генеральною довіреністю внаслідок зловживання правами виникло ряд проблем і, зокрема, наразі йдеться про відміну такої довіреності на управління автомобілем. Відміна генеральної довіреності на право управління автомобілем допоможе поповнити держбюджет на 1,5-2 млд. гривень. За твердженням експертів через такі довіреності придбана майже третина автопарку України¹.

За можливостями відкликати видану довіреність можна виділити відкличні довіреності і безвідкличні (ч.4 ст.249 ЦК). Відкличну довіреність особа яка її видала має право відкликати у будь-який час. Відмова від такого права є нікчемною. Безвідклична довіреність припиняється перебігом встановленого у ній чи в законі строку.

За формою слід виділити просту письмову та кваліфіковану – (нотаріально посвідчену). Нотаріально посвідчена довіреність видається у тих випадках коли правочин, на вчинення якого уповноважується представник, потребує за законом нотаріального посвідчення. Також виділяються довіреності, які прирівняні до нотаріально посвідчених.

За правовим становищем осіб, якими видані довіреності, та вимогами щодо їх верифікації слід виділити довіреності фізичних осіб та довіреності юридичних осіб. Підписи на довіреностях фізичних осіб повинні бути належним чином посвідчені за місцем їх роботи, служби, навчання чи перебування. Підпис фізичної особи-підприємця може бути посвідчено його печаткою, а юридичних осіб – їх печаткою.

Довіреності юридичних осіб можуть бути легітарні – засновані на приписах засновницьких документів, та делеговані, що варто й відобразити у ст. 246 ЦК України. Легітарні довіреності засновані на прямій вказівці закону, наприклад для учасників повних товариств, чи іншого акту цивільного законодавства. На рівні засновницьких документів це може бути засновницький документ: засновницький договір чи статут. Делеговані довіреності виходять від керівників юридичних осіб, чи інших посадових осіб юридичних осіб, які мають легітимне право її представляти.

У практиці застосовуються колективні довіреності, які видаються одночасно двома та більше особами для спільного представництва їх інтересів. На противагу колективним слід виділяти одноособові довіреності що видані лише однією фізичною чи юридичною особами.

Колективні довіреності практикуються для представництва корпоративних прав (передача (делегування) повноважень учасників господарських товариств чи інших корпоративних утворень для висловлення їх позиції на загальних зборах). Вони можуть підтверджувати повноваження на отримання однотипових платежів певній особі – старості групи на отримання стипендій, роздатчикам заробітної плати на отримання заробітної плати певного структурного підрозділу юридичної особи.

Відповідно до п. 26 „Порядку посвідчення заповітів і довіреностей” доцільно також виділити довіреність що видана тільки на одну особу та довіреності, що видані на двох та більше осіб. Йдеться про довіреність з одним представником та довіреності з декількома представниками.

Крім цього слід розрізняти імперативні довіреності у яких є лише одна визначена особа без наділення її правом на передачу представництва чи імперативні умови її представництва перед третіми особами, та диспозитивні довіреності, за якими представник вправі самостійно приймати рішення щодо передачі своїх повноважень іншим особам (замісникам) чи розумного відступу від умов учинення ним правочинів з третіми особами.

Слід виділити професійні довіреності, зокрема довіреності на представництво у державних та судових органах щодо здійснення захисту прав фізичних та юридичних осіб. Такі довіреності можуть бути видані працівнику – наприклад юристу юридичної особі або іншій особі, зокрема юристу, який представляє особу в органах дізнання, досудового слідства, суду, інших органах. Довіреності юристів на правозахисну діяльність за можливими повноваженнями є адвокатські, які є найбільш широкими за повноваженнями, які виписані ЗУ „Про адвокатуру” та справ (цивільні, адміністративні та кримінальні), юридичні кваліфіковані – які видаються для представництва у цивільних справах, та довіреності громадських захисників.