2.Момент виникнення права власності

Для встановлення змісту та обсягу майнових прав, форми та способу захисту порушених прав важливо правильно визначити момент виникнення у особи права власності. З цим пов’язані й інші правові та не правові наслідки: ризик випадкової загибелі або її випадкового псування, реноме тощо.

У ЦК України уточнено визначення моменту виникнення права власності при переході майна від однієї особи до іншої за договорами. Крім того розширено випадки обов'язкового нотаріального посвідчення правочинів з наступною їх реєстрацією у державних органах та законодавчого визначення моменту виникнення права власності; упорядковані розбіжності між визначенням моменту виникнення права власності на окремі об’єкти цивільних прав, зокрема нерухомість, цінні папери, тощо; уточнено момент виникнення права власності у залежності від підстав його набуття та правового режиму об’єкта права власності.

В той же час у ст. 334 ЦК відтворені виправдані часом положення ст. 128 ЦК 1963 р. щодо визначення моменту набуття права власності набувачем майна за договором – в момент передачі речі, а рівно передачі їй транспортній організації чи поштовій установі для відправки. Право власності на річ за договором, який потребує нотаріального посвідчення, виникає у набувача з моменту такого посвідчення, а якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації — з моменту його реєстрації. Право власності на окремі види майна має підтверджуватися відповідними право встановлювальними документами. Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно до правовстановлюючих документів, за якими здійснюється така реєстрація, належать: договори купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, угоди про розподіл спадкового майна, посвідчені державними та приватними нотаріусами; свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, що видаються державними та приватними нотаріусами; свідоцтва про право на спадщину, видані державними нотаріусами; свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видані державними та приватними нотаріусами; свідоцтва про придбання об'єктів нерухомого майна на аукціонах з реалізації заставленого майна, видані державними та приватними нотаріусами; свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями; свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам квартир у державному житловому фонді; свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, оформлені консульськими установами України; договори відчуження нерухомого майна між юридичними особами, які не підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню; рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна; акти про денаціоналізацію (демуніципалізацію) будівель; витяг із нотаріально посвідченого договору, укладеного між житлово-будівельним кооперативом або членом цього кооперативу і місцевими органами виконавчої влади, про безстрокове користування відведеною земельною ділянкою і про будівництво багатоквартирного будинку з правом власності на окрему квартиру, за наявності акта про прийняття будинку в експлуатацію; рішення товариського суду про розподіл майна колишнього колгоспного двору; мирова угода, затверджена ухвалою суду; накази органів Фонду державного майна з додатком — переліком об'єктів нерухомого майна про передачу у власність цих об'єктів акціонерним товариствам та акт приймання-передавання зазначеного майна, підписаний у встановленому порядку; дублікати правовстановлюючих документів, видані державними та приватними нотаріусами, органами приватизації, державними архівами; свідоцтва про право власності, видані Державним управлінням справами, на житлові та не житлові об'єкти суб'єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами в будівництві нового житла.