4. Речі як об'єкти цивільних прав

Найбільш врегульовану у цивільному праві групу об’єктів цивільних прав і обов'язків складають речі. Стосовно них і виникло саме цивільне право. Це права на «тілесні» речі, що мають просторові та часові координати. Речі – найбільш розповсюджені види об'єктів цивільних прав, які отримали визнання у цивілістиці першими. Римські юристи розробили теорію та класифікацію речей яка пережила своїх творців. Їх положення сприйняті більшістю правових порядків.

У юридичній літературі існує кілька визначень поняття «речі» як: визначеної частини природи, що має певну цінність для її власника¹; предметів зовнішнього матеріального світу в їх природному стані (вода, земля, природні копалини тощо) або предмети, що створені в результаті людської праці (меблі, одяг, будинок тощо); всього того, за допомогою чого можна задовольнити ту чи іншу потребу і з приводу чого виникають цивільні правовідносини і у подальшому приєднується до попереднього тлумачення речі; матеріальних предметів зовнішнього навколишнього світу стосовно до людини: предмети матеріальної і духовної культури, тобто продукти людської праці, предмети, що створені самою природою і використовувані людьми у своїй життєдіяльності – земля, корисні копалини, рослини тощо²; Об'єктами цивільних прав є матеріальні і нематеріальні блага, що мають свої ознаки, властивості із приводу яких суб'єкти вступають у правовідносини.и³.

Доознак речей як об’єктів цивільних прав відноситься: 1) це предмети зовнішнього навколишнього світу (матеріальна субстанція); 2) щодо них виникають права та обов’язки; 3) вони створені людиною чи мають природне походження; 4) мають товарну форму або цінність для суб’єкта цивільного права; 5) мають споживчу вартість; 6) до них на загальному та спеціальному рівнях у чинному законодавстві визначені вимоги; 7) вони мають просторові та часові координати; 8) формалізовані чинним законодавством чи загальними вимогами. Поточне законодавство містить легальні визначення значної кількості речей (автомобіль, комплектуючі вироби, зброя тощо) та встановлює до них певні вимоги на загальному та спеціальних рівнях, що стає предметом експертиз.

Згідно ст. 179 ЦК річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. За ч. 1 ст. 180 ЦК правовий режим речі поширюється також на тварин, крім випадків, встановлених законом. Окремі юридично, економічно чи соціально значимі речі визначені на загальному та спеціальному рівнях (нерухомість, майновий комплекс чи інституційному рівні (відповідно до специфіки тлумачення таких речей для ясності їх правового режиму у певних правовідносинах).

Речі є об’єктами цивільного права якщо вони визначені та мають просторові, часові й правові координати (режим). Просторові означають знаходження речі в просторі із прив’язкою до нерухомих речей. Часові здебільшого визначають строк придатності речі, наприклад лікарські препарати. Правові координати є абстрактними і визначають вимоги до речі за наявності яких вона може бути введена у цивільний обіг. Так якщо будівля не відповідає “Будівельним нормам та правилам” вона не може бути прийнята і введена в експлуатацію. Стосовно продуктів харчування ЗУ „Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини” імперативно визначені санітарні вимоги для забезпечення безпеки людини. Основне для продукції – її безпека яка відповідно до п. 1 ст.1 ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів» визначена як відсутність будь-якого ризику для життя, здоров’я, майна споживача і навколишнього природного середовища при звичайних умовах використання, зберігання, транспортування, виготовлення і утилізації

Речі мають певні характеристики: споживчу вартість – потрібні для використання у побутовій, підприємницькій чи іншій діяльності; утилітарні – задовольняти потреби суб’єкта; аксіологічні – мають цінність, що формується у співвідношенні дефіцитності речі та нагальності потреби у ній (матеріалістичний аспект) чи відображати певний стан людини і навіювати певні переживання чи спогади (особистий аспект); просторовість – мають просторові координати і прив’язку до місця їх перебування; вимірність – фізико-хімічні та інші параметри (вага, розмір, кількість, об’єм.